WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → А.Ю.Кримський та орієнталізм - Реферат

А.Ю.Кримський та орієнталізм - Реферат

адміністрацією. Можна було б сподіватися, що поліція, охранка мене зовсім залишать у спокої. Та так воно не бувало. 1904 року я був викликаний до жандармського управління в Москві, де мені показали літографський курс моїх-таки лекцій. Там підкреслено було чимало місць, що їх можна було витолкувати як засуд монархічної влади в порівнянні з республіканською. Зроблено було мені попередження, що надалі я ризикую позбутися кафедри і права читати в вищих школах" [7].
На початку 1918 р. А.Кримському надіслали з Києва до Москви офіційні запрошення: одне - на кафедру східної історії Університету св. Володимира, друге - від Комісії по заснуванню Української академії наук. А в листопаді 1918 р. разом з В.Вернадським, Ор. Левицьким, Д.Багалієм, П.Тутковським, він був обраний дійсним членом Академії наук з одночасним призначенням на посаду неодмінного секретаря Академії. Одночасно А.Кримський разом із Д.Багалієм, Г.Павлуцьким та Є.Тимченком взяв участь у складанні "Пояснюючої записки до проекту організації Історично-Філологічного Відділу Української Академії Наук". Зрозуміло, що саме Кримському належать розділи цього документа, присвячені перспективам розвитку сходознавства. Ці перспективи у баченні Кримського вражають масштабністю. На його думку, Україна має свої глибинні причини розвивати сходознавство. "Стародавня територія сучасної України була місцем для життя або для довшого перебування усяких орієнтальних народів, - і перед українською наукою стоїть ціла низка усіляких питань і завдань, що чекають свого планового розроблення і розв'язання. Іраністика, тюркологія і (дисципліна ця особливо потрібна) арабістика, - без отих трьох наук усестороння, не однобічна історія українства неможлива; без них будуть неминучі зіяючі лакуни в самому-таки українознавстві" [8]. Далі Кримський переконливо демонструє, як у давні часи мешканці території України в її сучасних межах зазнавали впливів іранських, монгольських, турецьких та інших, і зазначає, що ніхто не має такої "повинності", як українська Академія, вивчати історію хозарів, печенігів, половців та їхні впливи на Київську Русь. Крім того, жодна наука про східні народи неможлива без арабістики й вивчення арабської мови - мови не лише Корану, але й історіографії.
"За давніх часів теперішню південну Вкраїну залюднювала іранська вітка народів: скити-сармати, потім їхня видозміна - алани... Як відомо, навіть імення наших великих річок "Дністер", "Дніпро", "Дін" - осетинські (іранські), деякі найзвичайніші слова української мови, такі як "собака", живцем позичено з іранської мови...
...Виступає потреба розвивати вже другу галузь сходознавства - тюркологію... Історія Хозарщини ні на кому такою великою повинністю не тяжить, як на Академії іменно українській. Знов же нікому, опроче Академії української, не може бути ближчим обов'язком історично-філологічно дослідити печенізькі та половецькі впливи на Київську Русь. Варто між іншим зазначити, що й досі ще не вияснено як слід усі тії тюркські лексикальні елементи, котрі ще вперед монгольську епоху були зайшли до української ("староруської") мови і визирають, приміром, із "Слова о Полку Ігоревім" або з літописів Київського періоду. Потім, починаючи з часів монгольських, турецько-татарські впливи ідуть на Вкраїну вже зовсім широкими потоками, різко одбиваючись і на звичаях, і на мові, і на народній словесності, за часів козаччини особливо. Не можна свідомо студіювати українську народну словесність, обминаючи турецьку й татарську народну словесність."[8].
Із приходом до Києва більшовиків праця в Академії супроводжувалася постійними інтригами, фальсифікацією документів, шантажами, тощо. Чесному й принциповому А.Кримському важко було збагнути більшовицьку ницість та заплановану колотнечу у такій високій установі, як Академія наук.
Саме від цього часу розпочалися систематичні наклепи, нападки на А.Кримського, як і на інших провідних працівників Академії. Особливій, критиці піддавалися праці вченого з україністики та сходознавства на підставі орієнталістських документів, де однозначно доводилася самобутність нашої мови в індо-іранському руслі, кілька тисячолітня історія України, перекреслювалася так звана "колиска" трьох братніх народів. Особливо нестерпними стали для вченого тридцяті роки, зокрема після виходу у світ монографії "Історія Туреччини" (1924 р.), та "Історії Туреччини та її письменства" (1927 р.), де яскраво висвітлено взаємини України як авторитетної держави зі Сходом. За завданням партійних органів псевдо-науковець Ф.Корнюшин на сторінках газети "Комуніст" (8 липня 1927 р.) публікує пасквіль під назвою "Не вір очам своїм".
Оскільки у праці А. Кримського наводилися історичні факти, які реабілітували багатовікову історію України (що суперечило шовіністичній пропаганді), її було піддано брехливим нападкам. На початку 30-х років мрії і плани Кримського щодо українського сходознавства зазнали краху. І все ж багато було написано, започатковано, тож титул фундатора українського сходознавця беззаперечно належить Кримському.
Хоча його повністю відлучили від Академії наук - його дітища, - та він не припиняє наукової праці: досліджує проблеми тюркської словесності - азербайджанської, турецької, узбецької, казахської, башкирської, волзько-татарської, кримсько-татарської, туркменської, готує до друку фундаментальну працю "Хозари" із висвітленням найдавнішої історії України, монографії, присвячені ювілеям Фірдоусі (1935), Нізамі (1940), здійснює науковий аналіз грузинської історіографії "Карт ліс Цховреба", пише ґрунтовну працю "История новой арабской литературы" тощо.
Доля А.Кримського, як і багатьох його попередників і сучасників в умовах колоніальної дійсності, була визначена заздалегідь. Працювати на Україну, її історію та культуру в розумінні московських можновладців вважалося найтяжчим злочином, тому що підривалися асиміляторські цілі великодержавних політиків, їхні "наукові" надбання". У найбільшій опалі була українська орієнталістика, бо вона через посередництво східних книгозбірень та архівів проливала світло на героїчне минуле України, її ранню цивілізацію, територіальні обшири, руйнувала модель так званої "колиски" трьох братніх народів.
Слід зазначити, що Схід приваблював українських учених та митців не самою екзотикою, а соціально-політичними, естетичними, релігійними та історичними аспектами. Адже Україна, перебуваючи в центрі Європи, творила культуру європейського зразка, не сторонячись водночас кращих надбаньСходу, що був стартовим майданчиком усієї світової цивілізації.
Література:
1. Костомаров Н. Две русские народности // Основа. - 1891 - № 3.
2. Гете И.В. Западно-восточный диван., - М.,1960 - Т.2 - С. 84.
3. Павличко Соломія. Націоналізм, сексуальність, орієнталізм: Складний світ Агатангела Кримського. - К., 2000. - С. 103, 158.
4. Маленька Т. "Слово і час", - 2001 - № 1. - С.11.
5. Зеленко Г. В полоні літ. - К., 1989. - С.56.
6. Інститут рукопису ЦНБ ім. В.Вернадського НАН України. - Ф.36. - №105.
7. Інститут рукопису Ф.36. - №105.
8. Пояснююча Записка до проекту організації Історично-Філологічного Відділу Української Академії Наук. // Записки Історично-Філологічного Відділу Української Академії Наук. - Кн. IV. - К., 1919. - С.ІХ.
Loading...

 
 

Цікаве