WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → А.Ю.Кримський та орієнталізм - Реферат

А.Ю.Кримський та орієнталізм - Реферат


Реферат на тему:
А.Ю.Кримський та орієнталізм
Зацікавлення Сходом в Україні сягає сивої давнини. Тоді наші пращури цікавилися Близьким і Середнім Сходом. Туди їздили допитливі мандрівники, дипломати, купці. Про це свідчать літописи, українська літературна пам'ятка "Слово о полку Ігоревім", а також східні джерела (сірійські, арабські) про участь русичів у візантійсько-арабських війнах тощо. Різноманітна інформація з життя сусідніх держав містилася й у списках "ходінь" прочан до Палестини й Ірану.
Східні слов'яни здавна підтримували тісні контакти із сусідами ірано- і тюркомовних племен, зокрема з Хазарським каганатом. Пізніше, починаючи з XIV ст., протягом тривалого часу постійним фактором історичного буття українського народу слугувало татарське і турецьке сусідство. Відомий період, коли невелика частина території України перебувала навіть під безпосереднім управлінням Османської імперії, наприклад, Північна Буковина.
Знайомство з народами Сходу відбувалося в різні часи по-різному, і це сприяло вивченню історії, географії, етнографії, релігії їхніх країн.
Ще на зорі становлення наукового сходознавства на Україні М. Костомаров у праці "Две руские народності" [1], відзначаючи результативність взаємодії між культурами різних народів, зауважував, що плоди духовної діяльності окремих націй у результаті їх міграції стають загальним надбанням.
Усвідомлювали цю істину і до М. Костомарова, бо маємо древні свідчення про наших мандрівників, яких вабила до себе східна цивілізація, особливо арабська. І якщо знайомство з Орієнтом у сиву давнину мало переважно епізодичний характер, то у пізніші часи ним, зокрема його естетичними надбаннями та документами з відомостями про русичів, цікавилися ґрунтовно.
До найвизначніших учених світу, які цікавилися Сходом, вивчали його, належить, передусім, А.Кримський. У статті "Выдающийся арабист", надрукованій 22 березня 1941 р. в газеті "Советская Украйна", Т.Кезма писав: "Арабістика справедливо вважається однією з найскладніших сфер філологічних наук. Тому й не дивно, що у всій Європі та Америці не знайдеться й десяти учених-арабістів зі світовим іменем. У Радянському Союзі є два таких учених. Один з них - учений світового рівня, академік А.К.Кримський, другий відомий далеко за межами Радянського Союзу - академік І.Ю.Крачковський. Серед плеяди учених-арабістів зі світовим іменем пальма першості цілком заслужено належить академіку А.Кримському, знання якого в цій галузі, як і в багатьох інших, є надзвичайно ґрунтовними."
Вже з XVI ст. Схід стає для України великою притягальною силою, помітним орієнтиром оновлення її літератури. Він цікавив своєю мудрістю, а його література - високими моральними ідеалами, намаганням зазирнути у майбутнє.
Думки щодо багатства його естетичних концепцій висловлювало багато вчених і поетів, які приймали Схід з його древньою цивілізацією цілком реально. "Якщо ми збираємось брати участь у витворах прекрасних умів, - писав Гете, - в такому разі нам потрібно уподібнюватися до всього східного, - сам же Схід не прийде до нас в гості" [2].
З початком XIX ст. інтерес до Сходу зростає у багатьох країнах Європи. Наукове ж вивчення Сходу на Україні розпочалося у XVIII ст. і тісно пов'язане з Харківським колегіумом, де було зібрано велику сходознавчу бібліотеку. Перші сходознавчі дослідження та спостереження пов'язані з відомими особистостями, зокрема з іменем Г. Сковороди (у своїх притчах він змальовував картини з життя Індії та Китаю, написав трактат "Розмова про премудрість. Мудрість та людина").
У Харківському університеті була зосереджена сходознавча робота, здійснювалося вивчення мов та історії східних народів.
Значний сліду наближенні Сходу до українського читача залишив дослідник кавказьких мов Л.Лопатинський (1842 - 1922). Розвиток української орієнталістики тісно пов'язаний із перекладацькою та дослідницькою роботою видатного вченого А.Ковалівського (1895 - 1969), який вивчав різнобічні культурно-історичні зв'язки України з народами Близького і Середнього Сходу.
У перші десятиріччя XX ст. значно змінився характер сходознавчої науки. Академік І.Крачковський у "Нарисах з історії російської арабістики" назвав 20-і роки періодом виникнення нових навчальних центрів з арабістики. Це повною мірою стосується й українського сходознавства. У 1918 р. у Києві було відкрито Інститут східних мов, який пізніше перейменовано на Близькосхідний інститут, а кількома роками пізніше - у філію Всесоюзної наукової асоціації сходознавства, почесним головою якого був обраний А.Кримський.
Після війни умови для функціонування орієнталістики на Україні були малосприятливими: не залишилося вчених, які знали східні мови, було пошкоджено сходознавчі книгозбірні. У 50-і роки лише Т.Кезма (араб за походженням) викладав арабську мову на історичному факультеті Київського університету імені Т. Шевченка.
Активізації сходознавства на Україні та відновленню його кращих традицій сприяло відкриття (1945) при Київському університеті факультету міжнародних відносин (тепер - Інститут міжнародних відносин), а також Інституту сходознавства ім. А.Кримського НАН України.
Ціла епоха українського сходознавства пов'язана з іменем А.Кримського - знавцем майже всіх східних та європейських мов, який у цій галузі не має собі рівних у всьому світі.
Тема статті викликана суспільно-політичним та культурно-історичним розвитком незалежної України, її контактами зі східними народами. Політична й культурна інтеграція з Орієнтом сприяє Україні долати окремі релігійні, мовні, а також політичні стереотипи, що вкоренилися упродовж століть у свідомості народів-сусідів. Історико-пізнавальне та виховне значення у цьому плані мають художні твори та наукові праці переважної частини українських письменників та вчених 2-ї половини XIX - початку XX ст. Особливо слід наголосити на орієнталістській спадщині А. Кримського, який почав займатися сходознавством, щоб покласти край суцільній фальсифікації української минувшини.
Завдання даної праці полягає у вивчені сходознавчих досліджень А.Кримського, з метою розкриття правдивих історичних свідчень про походження українського народу та його мови. Велику цінність мають його як наукові праці у галузі сходознавства, філології, історії, так і переклади, і літературна творчість.
Вражає багатогранність постаті А.Кримського - сходознавця (арабіста, іраніста, тюрколога), історика, філолога, етнографа, поета прозаїка і перекладача. Важко визначити, яка з цих сфер творчості й діяльності вченого досліджена більше, а яка менше, бо в наш час недостатньо проаналізовано доробок вченого із сучасних методологічних позицій, з урахуванням нових світоглядних орієнтирів.
У 2000 р. виходить з друку праця С.Павличко "Націоналізм, сексуальність, орієнталізм: Складний світ Агатангела Кримського". Наукова та літературна спадщина А.Кримського розглядаються в ній у кількох площинах: біографія та психіка творчої особистості, український літературний процес кінцяXIX - початку XX ст. і його модерністичні тенденції, європейське і російське сходознавство на межі XIX і XX ст. Дослідниця по-новому розставила акценти у такій проблематиці "кримськознавства", як зародження української академічної науки, українські політичні орієнтири кінця XIX
Loading...

 
 

Цікаве