WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Їх єднала доля України (І.Франко й Українські Січові Стрільці) - Реферат

Їх єднала доля України (І.Франко й Українські Січові Стрільці) - Реферат

фортуни". Останній - по-суті, розповідь про долю російського генерала, що командував наступальною операцією по захопленню Львова. Він їхав до Львова за славою ("йому вважаються ордери лиш чудові, похвали й почести, коли здобуде Львів"), а насправді здобув смерть:
Тут кулька свиснула невідомо відкіль,
Слабенько стукнуло, мов з браунінга хто стрілив,
Хтось генерала взяв собі за ціль
- Для нього невидимий - добре вцілив,
Лиш раз зітхнув раптово генерал, -
Пихиць з коня, та у траву зелену.
("Усміх фортуни")
Підтвердженням винахідливості й героїчної поведінки стрільців є вірш І.Франка "Дві чети". Два четарі зуміли схопити в полон дві сотні москалів. Кмітливі й сміливі українські вояки обдурили "слуг Николая", які, злякавшись засідки Січових Стрільців, самі склали зброю. Ця поезія - явне художнє перебільшення. Проте вона доводить, що Франко завжди стояв на боці українських патріотів, захоплювався їх героїзмом. У складних умовах Першої світової війни, незважаючи на свою малочисельність, стрільці протистояли московським окупантам, керуючись у своїй боротьбі, перш за все, національними інтересами.
І.Франка й Українських Січових Стрільців об'єднувала та самостійницька державотворча програма, яку проповідував і за яку все своє життя боровся автор гімну "Не пора, не пора, не пора москалеві й ляхові служить!". Духовна та ідейна спорідненість Українських Січових Стрільців та Франка, глибока істинна любов до України рухали їх до праці, до дій, до боротьби за Ураїнську державу.
"На порозі безсмертя поет стояв перед "високими брамами державного життя" і намагався відімкнути їх для України..., до останніх хвилин свого земного буття намагався він сповнити "горожанську" місію художнього слова " [16, 298-299], повязуючи ідеал будущини, візію незалежної України з ідеєю активного творення, боротьби, саможертовності:
Будьмо хоч трупами. Та трупами вельмож,
Що на велике діло спромоглися,
Але не трупами тих завалидорог,
Що в боротьбі безцільній знемоглися
("Будьмо хоч трупами")
Ідея здобуття "високих брам державного життя" з особливою силою звучить у поезії "А ми з чим ?", написаній 9 вересня 1915 р. "Кожний народ не тільки має право на утворення власної держави, але й покликаний до цього", - стверджує І.Франко. У цьому покликанні він вбачає вищу, Божу справедливість, бо саме в умовах власної держави якнайповніше виявляється вартість нації як творчого чинника історії, її будівнича сутність:
Глянь до високих брам державного життя
В ладі й добрі та для культурної роботи
Народи тиснуться під прапором буття
Чергою багачі і злидарі й банкроти
("А ми з чим ?")
Коли перестало битися серце Українського Мойсея, на сторінках стрілецького часопису "Шляхи" з'явилися слова, які свідчать про те, що стрільці сприймали Франка як рівного вояка, що мав замість зброї в руках силу слова: "Тепер, коли тисячі падуть і гинуть ми знаємо тільки одне: на боєвому шляху України упав перший жовнір першого ряду, не з крісом, - а з молотом" [23, 596].
Українським Січовим Стрільцям випала скорботна честь проводити в останню путь Великого Українця. Слова голови української Бойової управи Кирила Трильовського, виголошені на похоронах І.Франка, переконливо говорять про значення постаті І.Франка в житті українського стрілецтва: "І.Франко був не лише пророком суспільної справедливості й борцем за свобідну думку. Він поклав рівночасно величезні заслуги для української національної справи... Поминувши сотні його праць на полі українства. Чи ж не він дав українському народові славний гімн "Не пора, не пора, не пора", гімн, за котрий ще 15 роками карано молодіж в українських гімназіях, а котрий став тепер справді найбільш популярною піснею нашого загалу ? І той гімн був, певно, одною з головних причин того запалу, з яким на поклик Головної Української Ради та Боєвої Управи вже протягом місяця теперішньої світової війни - 30000 охотників зголосилося під синьо-жовтий прапор Українських січових стрільців" [24, 76].
Так склалася Франкова доля, що він не дожив кілька років до того часу, коли українці оголосили свою самостійну державу. Восени 1918 р. Австро-Угорська імперія розпалася на ряд інших незалежних держав. Поряд із Чехословаччиною, Польщею, Югославією, в результаті збройного повстання у Львові, утворилася Західноукраїнська Народна Республіка. І хоча ця республіка проіснувала зовсім недовго, легіон Українських Січових Стрільців став ядром збройних сил молодої держави - Української Галицької Армії, чисельність якої згодом зросла до 100 тисяч і яка впродовж майже 9 місяців героїчно захищала республіку, стійко боролася проти військ шляхетської Польщі, яку активно підтримували могутні держави Антанти і США.
Діяльність і опір січовиків у роки Першої світової війни не були даремними, як і Франкове слово, що спонукало до боротьби, гартувало дух і виховувало покоління істинних українців-патріотів
Література:
1. Грицак Я. Нарис з історії України: формування модерної української нації ХІХ-ХХ ст. - К.: Ґенеза, 1996. - С 103
2. Полонська-Василенко Н. Історія України: У 2 т. - Т. 2. Від середини ХVІІ ст. до 1923 р. - 2-ге вид. - К.: Либідь, 1993.
3. Щуровський В. Іван Франко серед Українських Січових Стрільців // Спогади про Івана Франка. - Л.: Каменяр, 1997. - С. 548
4. Стельмахович М. "Ми мусимо навчитися чути себе українцями..." // Рідна школа. - 1996. - № 9. - С. 2
5. Арсенич П. Прикарпаття в житті Каменяра. - Івано-Франківськ, 1996. - С.32
6. Див. Мельник Я. З останнього десятиліття Івана Франка. - Л., 1999. - С. 79
7. Щуровський В. Іван Франко серед українських Січових Стрільців // Спогади про Івана Франка. - Л.: Каменяр, 1997.
8. Грицак Я. Нарис історії України: формування модерної української нації ХІХ - ХХ ст.. - К.: Генеза, 1996.
9. Мельник Я. З останнього десятиліття І.Франка. - Л., 1999.
10. Мельник Я. "І остатня часть дороги (І.Франко в 1914 - 1916р.р.)". - Л., 1995. - С. 48. Надалі у тексті поезії Франка 1914-1916 років цитуватимуться за цим виданням.
11. Марченко Л. Із мотивів лірики І.Франка останніх років життя (1907 - 1916) // Українське літературознавство. -Л.,1970. - Вип. 11.
12. Полонська-Василенко Н. Історія України: У 2-х т. - Т. 2. - Від сер. ХVІІ ст.. до 1923 р. - 2-ге вид. - К.: Либідь, 1993.
13. Грицак Я. Нарис історії України: формування модерної української нації ХІХ - ХХ ст.. - К.: Генеза, 1996.
14. Заклинський М. Мої зустрічі з І.Франком // Спогади про І.Франка. - Л.: Каменяр, 1997.
15. Єфремов С. Іван Франко: Критико-біографічний нарис (Вид. 2-ге, з додат.). - К., 1926.
16. Корнійчук В. Еволюція естетичної свідомості І.Франка // Іван Франко - мислитель, поет, громадянин. - Л.: В-во "Світ", 1998. - С 298
17. Гаєвський С. До споминів про І.Франка // Нова громада. - 1924. - № 35.
18. Мельник Я. З останнього десятиліття І.Франка. - Л., 1999. - С.195
19. Дзюба І. У всякого своя доля / Епізод із стосунків Шевченка зі слов'янофілами :Літ - Крит. Нарис. - К.: Рад. Письменник, 1989.
20. Сосюра В. Третя рота. - Київ. - 1998. - №2.
21. Ріпецький С. Початок нової доби. У 50-річчя українського січового стрілецтва // За волю України. Істор. збірник Українських Січових Стрільців. - В-ня Головної Управи братства УСС. - Нью-Йорк, 1967.
22. Бабій О. Вибране з творів. - Чикаго, 1969.
23. Шляхи. - 1916.
24. Возняк М. Пам'яті Івана Франка: (Опис життя, діяльності й похорону). - Відень, 1916. - С. 76
Loading...

 
 

Цікаве