WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Їх єднала доля України (І.Франко й Українські Січові Стрільці) - Реферат

Їх єднала доля України (І.Франко й Українські Січові Стрільці) - Реферат

народ об'єднався", "завершено діло Івана Калити". "Фразеологічно цей вірш нагадує численні царські укази, лексику російського офіціозу" [9, 191]. За своїм ідейно-смисловим навантаженням цей взірець викривально-сатиричної лірики близький до монологу колонізатора Шевченківського "Кавказу". "Царські слова" І.Франка і "Кавказ" Т.Шевченка об'єднує спільна авторська ідея - викриття справжньої суті великодержавної політики Російської імперії, правдиве відтворення тих надлюдських методів, якими втілювалася і насаджувалася ця політика.
Аби заставити нас полюбить,
Ми всеслов'янське плем'я нагострились
"Істинно-русскими" хоч силою зробить
Для того треба нам, щоб славою окрились
Славні й без того наші знамена,
Щоб села та міста пожежами курились
("Царські слова") [10]
Л.Марченко зауважує, що І.Франко, використовуючи прийом самовикриття негативного персонажа, майстерно викриває прикриті лицемірними гаслами, фальшивою риторикою, істинні плани Росії [11, 90].
І понесуть мої війська оту любов
Мільйонами штиків і сотнями гармат
До поневолених "братушек і братов",
Покажуть їм вони, хто кат їх, а хто брат,
Що таке "русский царь" і що теж "русский бог",
Пізнають руську власть із-за тюремних ґрат,
Пізнають, що таке ісправник, що острог,
Що православіє й його святая сила
І що таке значить "согнуть в бараній рог"
("Царські слова").
Про те, як саме українців Галичини російські війська згинали в "бараній рог", залишилися численні документальні історичні відомості. Генерал-губернатором Галичини було призначено графа О.Бобринського, який впроваджував у життя ідеї маніфестів і заяв російського царя: " Галиция и Лемковщина - искона коренная часть единой великой Руси... всё устройство должно быть основано на русских началах. Я буду вводить здесь русский язык, закон и устройство" [12, 445].
"Разом з російською мовою і російськими законами в Галичині вводилася російська система хабарів, громадського безправ'я та утисків "інородців". Рівень адміністрації у порівнянні з австрійською сильно знизився: на начальників повітів призначалися кандидати навіть без середньої освіти... Українці разом з німцями й євреями були визнані "неблагонадійними" елементами. Російська влада закрила українські громадські установи, школи і гімназії. Під заборону потрапляли видання українських газет, а також продаж або ж позичання з бібліотек будь-яких українських видань... Русифікація мала доповнюватися наверненням місцевого населення у православ'я... У Львові було пограбовано майно Наукового товариства імені Т.Шевченка та інших українських організацій" [13, 107-108].
Зі вступом російської армії -"визволительки" до Львова, у місті почалися суцільні арешти українських діячів. Вислані до Сибіру - В.Охримович, В.Шухевич, опинилися в Росії як заложники С.Федак, К. Паньківський, углиб Росії вивезено митрополита А.Шептицького разом з іншими провідниками греко-католицького духовенства. Початок цих антиукраїнських імперських наступів застав Франка у Криворівні на Гуцульщині. Як свідчить у спогадах М.Заклинський, "Франка московська охранка, мабуть, лише тому не арештувала, що він був важкохворий" [14].
Франкові довелося "пережити найстрашніші години свого життя, коли, здавалося, валилось все, над чим він працював цілий вік, на що сподівався, що творив. Довелося на власні очі побачити окупацію Львова, руїну цілого краю, тріумф темної сили..." [15, 101].
Проте, Франко не залишався байдужим до тогочасних подій, а в своїх поезіях висловлював власне ставлення до тих подій. В уста Миколи ІІ він вкладає слова, в яких - істинна суть російської політики, псевдодекларації, за котрими приховувалася шовіністична імперська ідеологія:
Щоб Прикарпатська Русь ярма вже не носила,
Я не пожалую солдатів міліонів,
Ні мільярд рублів. Хоч би кров прикрасила
Й сотні миль ваших вулиць, ланів, загонів
По сьому мусить буть. Росія мусить стать
Одна, велика, рай чиновних і шпіонів...
("Царські слова").
Сучасні франкознавці ведуть гострі суперечки й дискусії щодо художньої вартості поетичних творів Франка останніх років життя. Як зауважує В.Корнійчук, Франкова поезія в роки війни "за своїм сатиричним пафосом досягає Шевченкового "Кавказу", хоч, звичайно, й не може зрівнятися з ним художньою силою і вправністю" [16, 298]. Дехто з критиків взагалі уникав оцінювати художню вартість і особливості поезій 1914 - 1916 рр., оскільки "ті вірші не визначалися властивою для автора в попередні часи яскравістю поетичних образів"[17, 13].
Я.Мельник запевняє, що саме невтішні обставини життя І.Франка останніх років вплинули не лише на естетичну вартість його творів, а і значною мірою визначили їх зміст і стиль, а тому "роль галюцинаційного елементу у структурі передсмертних віршів І.Франка є дуже вагомою і значимою при аналізуванні поетичних творів 1914 - 1916 років" [18, 195].
Варто зауважити, що поетичні твори Франка 1914 - 1916 рр. цінні для сучасного читача, перш за все, як історичні документальні свідчення подій у Галичині часів Першої світової війни, аніж як художньо-естетичні витвори. Проте вони поєднували в собі і поетичний талант, й ідейну гостроту світовідчуття Франка-громадянина.
"Царські слова" написані улюбленою Франковою терциною - трискладовою строфою, в якій чергуються п'яти- і шестистопні ямбові рядки з класичним римуванням (аба, бвб, вгв і т.д.). Широко використовує поет такі художні тропи, як іронію, сарказм. Наприклад, "і понесуть мої війська оту любов мільйонами штиків і сотнями гармат" або ж "пізнають руську власть із-за тюремних ґрат ". Авторське ставлення політики царя посилюється за допомогою перифрази: "мир роздавить залізною п'ятою", "істинно-русскими хоч силою зробить", "согнуть в бараній рог". Реальне загарбницьке ставлення російського царя до українських галицьких земель підкреслено поетом постійним цитуванням мовою оригіналу рядків із царського маніфесту: "русский царь", "русский бог", "істинно-русскими", "братушек и братов".
Також спектр прийомів і засобів змалювання тогочасної історичної досить різноманітний і широкий.
І.Франко бачив прихід царських військ у Галичину як своєрідну російську інвазію. Саме таку назву - "Інвазія" - має один з віршів 1915 рр. Навіть у ній відчувається негативне, критичне ставлення поета до царської завойовницької політики. Вірш написаний у формі своєрідногодіалогу між окупантами - представниками російської царської армії та господарями українських земель - місцевим галицьким населенням. Тон поезії - викривально-саркастичний. Російські війська у 1914 р. "вогнем і мечем" насаджували свою "загальнослов'янську любов", а тому нічого доброго крім насильства і розбою не несли:
Несемо вам, чого у нас так много -
Великих слів, військ, амуніції,
Кличів всесвітніх і амбіцій -
"І більш нічого ? "
("Інвазія")
Окрім "військ", "амуніції" і "слів", російський царат "допоміг" українцям побачити так звані "російські простори" :
"Авжеж, авжеж! Відвідайте Тотьму,
І Томськ, і Омськ, Іркутськ, Якутськ, Валдай
І розкіш острогів, тайги спасенну потьму"
"Бог дай, Бог дай!
("Інвазія")
"З самого початку окупації Галичини почалися труси, арешти. Тільки через київські тюрми перевезено вглиб Росії, до Сибіру, понад 12000 осіб, серед них багато греко-католицьких священиків. 19 вересня 1914 року арештовано митрополита Андрія Шептицького і вивезено до монастирської тюрми у Суздалі, де пробув він до революції 1917 року. Вивезено ректора Львівської семінарії о. Й.Боцяна та ряд
Loading...

 
 

Цікаве