WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Історична спадщина українсько-французьких відносин - Реферат

Історична спадщина українсько-французьких відносин - Реферат

КиївськоюРуссю та Францією існували ще за одне-два століття перед сватанням Генріха до Ярославни. У наших джерелах неодноразово згадуються франки. З контексту зрозуміло, що під франками слід розуміти французів. А старофранцузькі "Пісні про діяння" зберегли низку відомостей про Русь. Отже появі шлюбного французького посольства у Києві передувала досить тривала традиція стосунків між двома країнами.
Всередині XI ст. у французькому суспільстві було відомо й про воєнну міць Давньоруської держави. Надіслані Ярославом воїни допомогли візантійським легіонам розгромити норманів у Франції в битвах біля Канна (1019) та Малфі (1041). Тому цілком вірогідним видається припущення, що Генріх І збирався спертися на військову та фінансову могутність Київської Русі в боротьбі проти ворогів за об'єднання Франції, проти бунтівливих графів і баронів, які не бажали визнавати владу паризького сюзерена. Король Генріх добре пам'ятав, як його батько Роберт II Побожний вердиктом Папи Римського був відлучений від церкви за одруження на своїй родичці у четвертому поколінні - Берті, а тому він не бажав собі аналогічної долі. Окрім того, шлюб з Анною міг допомогти королю укріпити своє становище в країні та посприяти (маючи такого грізного, хоч і територіальне далекого, союзника) у протистоянні Германській імперії.
Можливо, далекоглядні політичні плани щодо Генріха І виношував і Ярослав - інакше б він видав дочку за когось із сусідніх князів: за польського або чеського. Напевно, київський князь подумки бачив Францію в колі союзних йому країн, які можна було б протиставити двом імперіям світу - Візантійський і Германський. Та все це лише припущення, оскільки ні французькому, ні давньоруському володарям не судилося реалізувати свої наміри.
Наприкінці 1049 та на початку 1050 років до Києва було надіслано французьку місію. Король відрядив ціле посольство у складі Готьє Савейра (Мудрого), єпископа Мо, Роже II, єпископа Шалона та Госселена де Шоні, до якого приєдналося кілька інших високих осіб королівства. 14 травня 1049 року у кафедральному соборі м. Реймса відбулося вінчання. Анна стала королевою Франції.
Відомо, що королева Анна допомагала чоловікові у державних справах. З цього приводу папа Микола II у листі на адресу королеви не скупився на похвали: "Поголоски про ваші заслуги, прекрасна дочко, досягли нашого слуху, і з превеликою радістю ми дізналися, що ви виконуєте у християнському королівстві ваші королівські функції з похвальною сумлінністю і надзвичайним розумом" [8, 10].
Відомо також те, що Анна привезла з Києва Святу Євангелію (Євангелістерій), яка була потім покладена в Реймському соборі і отримала назву Реймської (нині зберігається в Національній бібліотеці); на цій євангелії французькі королі, можливо, і не підозрюючи про її походження, протягом багатьох століть аж до 1825 р. присягали під час коронації та вступу на престол.
Двома віками пізніше, у 1245 р., архієпископ Петро Акерович побував у Франції на Вселенському соборі у місті Ліоні. Його надіслали туди чернігівський князь Михайло та галицький король Данило. Поза релігійними проблемами, які порушував наш архієпископ, він звертав увагу західного світу на велику небезпеку від нападів азіатських орд на християнські країни Сходу Європи. Це повідомлення спонукало папу Інокентія IV у 1246 р. надіслати до України свого легата Карпіні, але ніякої збройної допомоги не було, тож Україна стала жертвою диких орд на довгі тисячоліття. Княжа держава стала "диким полем".
Трьома віками пізніше почалась в Україні козацька доба з новою формою державності на чолі з гетьманами.
Щоб зрозуміти це нове явище на Сході Європи - "Козацький орден", який намагався дати відсіч отаманським нападникам, організовуючи походи на Туреччину й Кримське ханство, до України приїздили дослідники. Про них писала французька преса: "Меркюр франсе" (1605) і "Газет де Франс" (1631). Ця остання постійно містила повідомлення про події в Україні, зокрема про Хмельниччину, аж до 1715 р.
До французької "Християнської ліги" було прийнято гетьмана Петра Сагайдачного, з яким вона намагалась утворити коаліцію проти Османської імперії. Звитяжні битви козаків проти османців знайшли відображення у працях французьких орієнталістів. Про Україну писали західноєвропейські дипломати й мандрівники, котрі відвідували Польщу й Московію. В "Описі Польського королівства і сусідніх країн" (1573) Секретаря Міністерства закордонних справ Блеза де Віженера також згадується про українські землі польської корони, зокрема про історію та географію Галичини, Волині та Поділля. Королем Польщі на той час був французький король Генріх III.
Французькі дипломатичні й урядові кола, історики цікавилися козацьким рухом, пильно стежили за козацькими походами на Туреччину, Крим та Польщу. Перші відомості про козаків з'явилися у Франції в 1531р. Статті про козацькі війни періодично публікувала французька преса: "La Mеrсure francias" (1605); "La Gazette de France" (1631); "La Mеrсure anglais" (1648 р., про битви під Жовтими Водами та Корсунем).
Характерно, що в ті часи наша країна була відома у Франції під своєю назвою - Україна. Про увагу до неї свідчить поява присвячених їй важливих публікацій, котрі швидко розійшлися по всій Європі. Особливою популярністю користувався "Опис України" Боплана (1660), який визначив географічне, етнічне та історичне поняття "Україна", підкреслюючи відмінність від Польщі та Московщини. Частково завдяки Бопланові дослідники Східної Європи почали послідовно вживати назву "Україна". Боплан пов'язував козацьку Україну з періодом Київської Русі, а поняття "Русь" ототожнював з козаками. Боплан - автор великої карти України на восьми аркушах, масштабом 1/452000, під назвою "Delineatio specialis et accurata Ukraine cum suis palatinatibus as districtibus provinciisaue adiacentibus", яку видав Пйом Гондіус у Данцігу в 1650 р. Ця карта в XVIІ - XVIІІ ст. була дуже цінною: це була перша карта Східної Європи, складена на базі нових астрономічних і топографічних вимірів. Не менш відомою була книга П'єра Шевальє "Історія війни козаків проти Польщі" (1663).
Козацька держава за гетьманування Богдана Хмельницького та визвольна війна 1648 - 1657 рр. особливо цікавили Францію за уряду кардинала Мазаріні. Лінаж де Восієн, за дорученням Мазаріні, написав книжку "Справжні причини повстання Козаків проти Польщі" (1674). Мазаріні вислав до Хмельницького свого посла Селярьє, щоб застерегти того щодо московського царя, бо французький уряд підтримував Гадяцький мир між Україною і Польщею.
Після Андрусівського договору, який розшарпав Україну між Польщею й Московщиною (1667), Франція була незадоволена щораз більшою агресивністю Москви, тому й не поривала зв'язків з Україною. Французький посол Бетюн направився до гетьмана Дорошенка, до Чигирина, щоб запросити козаків до участі у війні проти цісаря. Французький посол у Константинополі Нюатель дружив з гетьманом Юрієм Хмельницьким, тому доручив своєму секретареві Фр. Петі де ля Круа описати життя
Loading...

 
 

Цікаве