WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Історія українських парків - Реферат

Історія українських парків - Реферат


Реферат на тему:
Історія українських парків
"У кінці ХХ - на початку ХХІ ст. на вершині мислення стоїть проблема цілісного бачення Природи, людини, суспільств, цивілізацій, культур, зумовивши тим самим і метод системності та цілісності досліджень, аналізу і прогнозу, універсальності, узагальнень, відповідних універсальності Природи, Людини, Життя. Вірогідно, що важливішою стає проблема природності зв'язку минулого, сучасного та перспектив майбутнього, технократичних і суспільно-гуманітарних сфер життя й науки, освіти, культури, мислення, почуттів і діяння (на рівні співвідносності ідеалів та свідомої волі індивіда й суспільства)". Розв'язання цієї проблеми має особливе значення у зв'язку з тим, що наша країна взяла курс на відродження духовності, національних традицій, формування свідомості молодого покоління. Формування особистості завжди було пов'язане з природою, втіленням якої в урбанізованому суспільстві є різнохарактерні міські парки. "Природа - це не тільки фізичні субстанції, матерія всесвіту, природа - це й Дух, що є джерелом, визначає сутність Буття, характер та долю кожної людини, а тим самим і її народу".
Садово-паркове мистецтво виникло на початку зародження цивілізації. Очевидно, що сади й парки стимулюють в урбанізованому середовищі усі види художнього мистецтва - садівництво, архітектуру, живопис, поезію, музику тощо. Створення садів було тісно пов'язане з релігією: сади і окремі рослини присвячувалися богам. Збереглося багато легенд, які розповідають про ставлення людей до рослин, пояснюють їх символіку і релігійний підтекст. У давні часи сади належали привілейованій верхівці суспільства: тільки заможні та духовенство мали можливість будувати і утримувати їх. Сади втілювали різні релігійні та етичні концепції ставлення до природи. Д.С.Лихачов писав: "Сад - це спроба створення ідеального світу взаємин людини з природою. Тому сад являв собою як у християнському світі, так і в мусульманському, рай на землі - Едем". Задовго до прийняття християнства, наші пращури обожнювали природу, поклонялися річкам, озерам, джерелам, шанували ліси, гаї та діброви. "Останні вважалися помешканням богів. У них відбувались богослужба і жертвоприношення. Тому в них заборонялося добувати звірів і рубати дерева. За порушення цього табу передбачалась кара і навіть смерть". Завдяки релігійним обрядам природа охоронялася від винищення. Такий підхід у подальшому відігравав важливу роль у створенні заповідників, парків.
Відомостей про розвиток садівництва в Україні за доісторичних часів ще не знайдено. Археологічні пам'ятки - земляні кургани, могили, вали скіфських городищ свідчать про те, що на території України в часи сивої давнини існували цивілізації, а, можливо, й перші державні утворення. Мешканці поселень займалися скотарством та землеробством, вирощували овочі, фрукти та інші корисні рослини не тільки за межами оборонних укріплень, але й біля своїх осель. Немає сумніву, що садово-паркове мистецтво мало у своїй основі утилітарне призначення. У процесі вдосконалення людини зростає роль природи у формуванні її світогляду, змінюється поведінка людини, її погляди на стихійні явища, які сприяли появі вірувань. "Світогляд наших предків через брак знань про природу й її явища був обмежений. Молодь отримувала знання лише на основі традицій, народної педагогіки і праці".
Майже нічого не відомо про існування перших київських садів і за часів заснування Києва. Але вже перші київські князі на околицях міста мали великі лісові угіддя. Одне з таких угідь - територія сучасного Центрального ботанічного саду НАН України ім. М.Гришка в Печерському районі. "Подібні князівські угіддя були і в Голосіївському лісі. В околицях Китаївської пустощі ще в ХІІ ст. князем Андрієм Боголюбським засновано Китаївське городище, а на горі Пересечен знаходився знищений татарами заміський княжий терем з валами та ровами, залишки яких ще й досі помітні". Лісові угіддя використовувалися для княжих ловів та розваг, а пізніше на схилах гори було засновано кілька монастирів, що належали Печерській лаврі. Але ці ліси використовувалися людиною і раніше, про що свідчать печери, які слугували житлом первісній людині. Київські лісові угіддя були природного походження і не мали штучного догляду, не огороджувалися парканами, на їхній території не будували палаци. Поряд з ними виникали монастирі з садибами такі, як Голосіївська пустинь, і Преображенський скит, Покровський монастир. Коли почалося будівництво Видубицького монастиря, Китаєво втратило своє значення, хоча і залишилося годувальницею Лаври. Монастирські сади Київської Русі нагадували монастирські сади Західної Європи. Але між ними існувала суттєва різниця. Перш за все, у київських монастирях були високі стіни, які ніби огороджували рай і водночас слугували для оборони та захисту. У монастирях висаджували плодові дерева, квіти, декоративні рослини, називаючи свої сади, згідно Біблії, "раєм". Люди, які працювали в цих садах, немовби духовно долучалися до "Божої справи". Особливе значення в цих садах надавалося символіці квітів: білі лілії символізували цнотливість Діви Марії, а червоні троянди - любов до Бога. Про те, що в Середньовіччі семантика квітів сприймалася досить серйозно, свідчить історія квітки іриса, яка ввійшла в герб королівської Франції і почала називатися королівською лілеєю. Західноєвропейські монастирські сади відрізнялися безліччю лабіринтів, чого не було в київських садах. Лабіринти символізували шлях Христа, але лабіринт міг символізувати і складне, заплутане життя людини: сім смертельних гріхів і сім чеснот, які зустрічають людину на її шляху. Спочатку лабіринти мали просвітницький характер, а пізніше - розважальний.
У Київській Русі існували і штучно створені сади. Вони виникли з появою князівських та боярських садиб, заміських резиденцій. Не можна однозначно стверджувати, що поява садів на Русі пов'язана виключно з візантійськими монахами, бо дружини київських князів бували в походах у багатьох країнах, де бачили місцеві палаци та сади і звідки могли привозити насіння та саджанці цікавих рослин. Розвиток садівництва в Стародавній Русі поширювався не лише в Києві. Підвладні Києву, удільні князі також намагалися не відставати від великого князя і біля своїх резиденцій у Чернігові, Володимирі, Галичі та інших містах організовували мисливські угіддя, прикрашаючи свої садиби та резиденції плодовими деревами, кущами і квітами. "І це садівництво розвивалося навіть в період монголо-татарського гноблення. Про це свідчить запис в Іпатіївському літописі, де сказано, що в 1259 р. князь Данило Галицький біля Львова посадив сад-красень, такий сад або "рай" був і у князя Василька на горі у Володимира-Волинського".
Під час монголо-татарської навали та протягом наступного періоду садівництво на території України існувало на досить низькому рівні, переважно в монастирях, у тому числі і в Печерському. Після окупації України Литвою, під час подальшого панування Польщі будувалися досить багаті маєтки, в якихпочало відроджуватися і художнє садівництво. Особливо значного розвитку воно набуло на землях, які до 1792 р. входили до складу
Loading...

 
 

Цікаве