WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Інформаційний простір як чинник національної безпеки України - Курсова робота

Інформаційний простір як чинник національної безпеки України - Курсова робота

інструкціями, які ритмічно з'являлися в редакціях усіх центральних каналів. Цинічні, по-садистськи детальні, обов'язкові до виконання, без варіантів. Зокрема, він говорив:
"Що таке темник? Це пара-трійка сторінок тексту, в яких коротко і ясно розповідають журналістам, які новини хоче бачити влада."
Дуже проста структура. Подія. Як показувати. Чиї коментарі брати. Чиї не брати в жодному разі. Формулювання - філігранні. Цитую мовою оригіналу: просьба игнорировать, просьба цитировать в полном обьеме, просьба широко осветить" [24]. Оцінка "темників" як форми новітньої цензури, запровадженої владою, дана доповідачем чітко й однозначно:
"Якщо у цій країні люди не отримують чесної інформації, якщо про це криком кричать журналісти, громадські організації і закордонні спостерігачі, якщо у масовому порядку порушується Конституція, то я як громадянин хочу, щоб влада не ховалася за розмови про редакційну політику, а брала на себе відповідальність і діяла. Якщо ні, я хочу іншої влади. Якщо ні, то будемо діяти ми, і я говорю це впевнено" [25].
За матеріалами парламентських слухань Верховна Рада внесла низку суттєвих доповнень до законів, які регулюють відносини влада - мас-медіа - суспільство, зокрема подано розлогу дефініцію, що таке цензура і як саме вона забороняється [26]. Але тодішній режим саме тим і вирізнявся, що ігнорував чинне законодавство: "темники" не зникли з нашого життя, хоча президентська канцелярія відхрещувалася від цього свого витвору. Тому не припинився і протестний журналістський рух. Група провідних журналістів покинула відомі телеканали, які продовжували працювати за "темниками", зокрема, Ар'єв, Глібовицький, Скрипин, Цеголко, Чайка, Шевченко, які першими підписали Маніфест, склали кістяк новоутвореного опозиційного "5-го телеканалу". Вони уклали угоду із засновником, де обумовили своє право на правдиве висвітлення суспільного життя, подачу об'єктивної інформації, представлення різних точок зору на проблеми, а також невтручання засновника у творчий процес. Вони назвали свій канал каналом чесних новин.
П'ятий канал вніс революційні зміни в інформаційний простір України: люди переконалися, що журналісти цього каналу справді несуть правду у маси, яку чинна тоді влада прагнула приховати. Ні телеглядачі, ні самі журналісти не сприймали щоденне замовчування правди, трансляцію відвертої брехні, нахабні нападки джангірових та корчинських на лідерів опозиції на хвилях телестудії "1+1", єзуїтські замовні передачі "Епіцентру" Піховшика, саме прізвище якого стало сприйматися журналістською братією як найбрутальніша лайка. Тому рейтинг чесного каналу бурхливо зростав і швидко випередив широко відомі "1+1", "Інтер", не кажучи вже про УТ-1. Невзабарі до нього приєднався телеканал "Ера", що працював на хвилях Першого національного.
Саме це і не влаштовувало існуючий режим. Не маючи змоги похитнути твердість і відданість правді журналістського колективу 5-го, влада створила несамовитий тиск на редакцію, намагаючись будь-якими засобами позбутися цього правдивого інформаційного джерела. Тим більше, що розпочалися президентські перегони 2004 року. Так була поставлена під сумнів ліцензія на мовлення, законно видана "5-му каналові", заблоковані його банківські рахунки, у східних регіонах припиняли ретрансляцію його передач у кабельних мережах. І тоді журналісти пішли на крайній крок: оголосили голодівку, яку вміло висвітлювали у телеефірі. Голодівка сколихнула не тільки глядацький загал, але й колег-журналістів з інших телеканалів - вони приходили в студію висловити свою підтримку.
Після фальсифікації голосування 2-го туру президентських виборів розпочалася справжня журналістська революція: працівники пера і камери збагнули і свою вину в одурманюванні населення. Семеро творчих працівників каналу "1+1", зневірившись у можливості вплинути на редакційну політику студії, вирішили за краще звільнитися, аби не працювати за "темниками". За ними пішли журналісти ще п'яти центральних телеканалів: ІСТ/, "Інтер", "Новий канал", "Тоніс" та НТН. Вони відверто і публічно висловили свою незгоду з практикою висвітлення перебігу виборчої кампанії та заполонення телеефіру дезінформацією у спеціальній заяві. Це був чесний вчинок, і він був не поодинокий. Фактично оголосили страйк журналісти каналу "1+1", на знак протесту не вийшовши з новинами ще 21 листопада 2004 року. Керівництво каналу змушене було піти на відсторонення від повинних передач Піховшика та заявити в ефірі 25 жовтня, що відмовляється від "темників" і зобов'язується подавати об'єктивну інформацію. Журналістську мужність виявила ведуча сурдоперекладу наУТ-1 Наталія Дмитрук. Вона несанкціоновано відступила від озвучуваного дикторського тексту і знаками на пальцях пояснила багатотисячній аудиторії справжню ситуацію в країні, повідомивши про численні порушення й фальсифікації під час голосування, а також про те, що насправді переміг Віктор Ющенко.
Нелегку і напружену боротьбу з керівництвом витримали й журналісти Першого Національного телеканалу і таки відстояли своє право подавати правдиву інформацію. Загалом "журналістський бунт" докорінно змінив характер телевізійних передач, зокрема, невинних, на всіх центральних телеканалах. Це була знакова перемога журналістів. Журналістський бунт слід розглядати як важливий складник Помаранчевої революції, що має непересічне значення для утвердження свободи слова та розвитку демократизму в Україні.
-По-перше, він довів усім, що тільки солідарні дії журналістів, їхня наполегливість і воля до вільної творчої праці можуть привести до перемоги.
- По-друге, він шокував і до певної міри паралізував чільників кучмівського режиму, довівши безперспективність політичної цензури і поклавши край зловісним "темникам".
-По-третє, журналістський протест докорінно змінив змістове насичення інформаційного простору, надто телеефіру, перевівши всі передачі, а передусім - повинні, у площину правдивості та об'єктивності.
- По-четверте, було на практиці доведено незворотність курсу на побудову у нашій країні правдивого та демократичного інформаційного суспільства.
Масовий журналістський протест, який призвів до позитивних змін в інформаційній сфері країни, ще чекає на своїх дослідників. Однак уже зараз неозброєним оком помітні непересічність і, без перебільшення, історичність подій в інформаційному просторі України наприкінці 2004 - початку 2005 років. Саме київський Майдан, події на якому або зовсім замовчувалися провладними та залежними засобами масової інформації, зумовив інформаційний прорив: зашорені раніше телеканали почали давати пряме включення з Майдану та запрошувати представників різних політичних сил на живий ефір.
На Майдані ж вирувало своє, революційне життя, буйно розквітла народна творчість: складання самодіяльних пісень, випуск агітаційних листівок, революційних додатків до друкованих видань, новітньої оперативно зареєстрованої періодики, та давно призабутого самвидаву. Наприклад, широко розповсюджувалася листівка "Віктор Ющенко переміг!", що було дуже важливо в той час, коли ця перемога замовчувалася в залежних від влади ЗМІ, та листок церкви "Посольство Боже" під назвою "Так! Відродженню України!". До інформаційної діяльності підключилися
Loading...

 
 

Цікаве