WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Інформаційний простір як чинник національної безпеки України - Курсова робота

Інформаційний простір як чинник національної безпеки України - Курсова робота

прикордонним прийомом, ефірною й кабельною ретрансляцією; далі йшли телекомпанії ІСТЧ СТБ, РТР, НТВ, по 35 - 40% . Всі вони репрезентували відповідно голландських, німецько-американських, російських, американських, американо-російських, російських і знову ж таки російських власників, які з урахуванням таких компаній, як "1+1", "Інтер", ІСТ/, СТБ отримали ліцензійну монополію на 80% загальнонаціонального частотного ресурсу України.
Крім політичних дивідендів, що виражаються у продуманому ідеологічному впливі на населення країни, в чиєму інформаційному просторі хазяйнують іноземні компанії, вони мають також чималий фінансовий зиск. Що це практично дає інформаційним "благодійникам" України, говорять цифри, наведені В.Цендровським: компанії Рабіновича, Фуксмана та Лаудера отримали 1997 року в Україні 89 млн. чистого прибутку [75]. А останнім часом у зарубіжній пресі з'явилися публікації, які засвідчують, що іноземні "інвестори" проникали в український інформаційний простір не завжди чесним шляхом.
За час, що минув від публікації, власники телекомпаній частково змінилися, до їх списку додались, зокрема, українські можновладці, та суть явища, себто напрямок телемовлення, не змінилася. Тому з наведеного випливають такі висновки:
1. Україна все більше витісняється зі свого інформаційного простору, в якому, грубо порушуючи українське законодавство, все більше хазяйнують чужинці.
2. Тисячі журналістів та операторів позбуваються робочих місць і змушені застосовувати свій талант і фахові знання не для користі своєї держави, а для збагачення чужоземних грошових мішків.
3. При порожньому державному бюджеті з України викачуються за кордон десятки мільйонів доларів.
4.Через національний інформаційний простір України ведеться цілеспрямована робота щодо денаціоналізації, деукраїнізації населення через його зросійщення, та знедуховлення за допомогою низькопробної, розрахованої на ниці інстинкти телепродукції.
5. Вищі державні чиновники України стали співучасниками цього антиукраїнського проце су, оскільки саме за їх сприяння і розбазарював ся інформаційний простір України.
6. Процеси, які відбувалися і за інерцією відбуваються й досі в інформаційному полі України, загрожують її інформаційному суверенітету, а, отже, безпеці держави і самому її існуванню.
Національне свідомі українці ставлять питання руба: кому це треба, кому це вигідно? І приходять до сумного висновку: тільки не Україні.
6. Інформаційний суверенітет - вимога часу
Розуміння небезпеки московської експансії в український національний інформаційний простір дійшло до багатьох. Ситуацією, що склалася у цій сфері, глибоко занепокоїлися патріотично налаштовані депутати Верховної Ради України другого скликання. У рамках парламентського Комітету з питань законодавчого забезпечення свободи слова та засобів масової інформації було сформовано робочу групу під керівництвом депутата Левка Лук'яненка для розробки проекту Закону України "Про інформаційний суверенітет та інформаційну безпеку України" *. Кожній мислячій людині на той час ставало очевидно, що сьогодні через байдужість, вайлуватість, безгосподарність вітчизняного чиновництва Україна програє бій за національне інформаційне поле, яке дедалі більше служить не інтересам нашої держави і нашого народу. Тільки найвищі державники не розуміли, чи вдавали, що не розуміють цього. Бо чим іншим можна пояснити той факт, що Президент Кучма разом зі своїм колегою Єльциним привітав ще одне московське видання, призначене спеціально для українського споживання - російськомовну газету "Столичные новости", благословивши наступний крок московського вторгнення в український інформаційний простір.
Тому підготовка законопроекту про інформаційний суверенітет та інформаційну безпеку України була на часі. Розробку взявся профінансувати американський консорціум АРД/ЧЕККІ "Верховенство права", який, згідно з меморандумом про співробітництво в галузі законотворчості та сприяння парламентаризмові, підписаного урядами України та США, був створений в Україні. До роботи запросили фахівців із різних галузей знань, правників, журналістів. Майбутній закон мав визначати і регулювати правові засади забезпечення інформаційного суверенітету України, розвитку та захисту національного інформаційного простору та зміцнення інформаційної безпеки як невід'ємної складової частини державного суверенітету й національної безпеки держави.
Розробникам проекту реалізація інформаційного суверенітету бачилась у чотирьох напрямах:
- законодавче визначення та забезпечення державою стратегічних напрямів розвитку та захисту національного інформаційного простору, цілісної державної інформаційної політики (тут і далі підкреслення моє. - В.К.).
- визначення норм, засад і меж діяльності зарубіжних та міжнародних суб'єктів в інформаційному просторі України;
- формування та захист інтересів України у світовому інформаційному просторі, міжнародних інформаційних відносинах;
- гарантування інформаційної безпеки України [16]
Отже, майбутній закон, на глибоке переконання робочої групи, мав би забезпечити вирішення триєдиного завдання, найактуальнішого для теперішньої інформаційної ситуації в Україні: 1) сприяти створенню єдиної державної інформаційної політики, без чого неможливе ефективне обстоювання національних інтересів держави; 2) покласти край неконтрольованому використанню українського інформаційного простору зарубіжними суб'єктами інформаційної діяльності, що мало б, за зразком країн Західної Європи, повернути український телерадіоефір у площину українських національних інтересів, і найголовніше - 3) створити систему ефективної інформаційної безпеки України. При цьому розробники виходили з того, що законопроект має наближатися до кращих зарубіжних зразків і в жодному разі не утискувати свободи слова та права громадян на інформацію.Звичайно, проект нового закону не був досконалим, але він ураховував найактуальніші завдання розвитку, функціонування та захисту національного інформаційного простору, передбачав організацію, методи і засоби захисту інформаційного суверенітету України та відповідальність за порушення законодавства з питань інформаційної сфери. Проект пройшов експертизу українських фахівців, здобув позитивну оцінку та був підготовлений до першого парламентського читання.
І тут американський консорціум АРД/ЧЕККІ "Верховенство права", на порушення підписаних угод, відмовився профінансувати вже виконану роботу. Причина - негативна оцінка законопроекту фахівцями США, хоч угодою передбачалася експертиза лише вітчизняних, а не зарубіжних спеціалістів. І це зрозуміло: адже готувався закон не якоїсь іншої держави, а України, і українці самі повинні вирішувати, яким він має бути. Що ж не сподобалося представникам консорціуму "Верховенство права" в українському законопроекті? Якщо по суті, то не сподобалось одне - орієнтованість законопроекту на національні інтереси України. Документ, де викладено позицію американської сторони, озаглавлений "Зауваження американських та українських експертів щодо другої редакції проекту Закону України "Про інформаційний суверенітет та інформаційну безпеку України", хоча саме українські експерти, залучені парламентським
Loading...

 
 

Цікаве