WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Інтеграція етнічних німців в український соціум. Історіографія проблеми - Реферат

Інтеграція етнічних німців в український соціум. Історіографія проблеми - Реферат

за умов царського режиму та перших десятиріч радянської влади, базується на широкій джерельній базі. Автори використали сучасну методологію дослідження, вперше в українській історіографії створили працю, в якій переосмислені всі попередні набутки дослідників, при цьому німецькі колонії кваліфіковано розглядалися як складова частина України. В першому розділі "Німецькі колонії в Україні: історіографія, основні джерела" зроблений перший такого роду систематизований аналіз тенденцій, які спонукали дослідників працювати над проблемою чи, навпаки, ґрунтовно оглянути фундаментальні дослідження, які побачили світ у XIX - на початку XX ст.: А.Клауса, Г.Писаревського, Я.Штаха, К.Ліндемана та ін.
Помітним явищем в історіографії проблеми стала праця В.Євтуха і Б.Чирка [20], в якій дослідники вперше комплексно розглянули історію німців радянської доби. Вони перші серед вітчизняних дослідників опрацювали масив документальних матеріалів, що містяться у фондах Центральних архівів Києва, і на їх основі дослідили таку складову історії німців, як стосунки етносу з політичним режимом більшовизму. Вперше вводячи до наукового обігу велику кількість архівних матеріалів, автори досить фундаментальнерозглядають політичні механізми що врегульовували життєдіяльність німців, зокрема центральних і регіональних органів влади, які визначали і впроваджували пріоритети державної національної політики, а також тих з них, що безпосередньо опікувалися проблемами німців: Центрального бюро німецьких секцій при ЦК КП/б/У, Відділу національних меншин НКВС, Центральної комісії національних меншин при ВУЦВК, Центрального статистичного управління тощо. У розділі "Чи відбудеться етнічний ренесанс" вперше поставлені завдання (і частково реалізується): розгляду соціального статусу німців в умовах кризи радянського ладу; проблема етнічності, місця й ролі спільноти в поліетнічній мозаїці українського суспільства. Перші кроки у напрямку етнічного відродження німців автори бачать у державній національній політиці, контури якої почали проглядатися на межі 80-х - 90-х років.
В опублікованій у 2001 р. праці [21] (в рамках міждержавного проекту "Україна діалог людей і культур") узагальнено результати попередніх наукових пошуків і зроблено яскраву і наочну за формою характеристику всього періоду життя німців на Україні. Книга досить оригінально ілюстрована, причому матеріали підібрані з тим, аби підкреслити особливий внесок етносу в духовний розвиток України, відтворити тривалий, плідний і багатогранний зв'язок української і німецької культур. Видання містить список основної літератури (110 назв), опублікованої в Україні протягом 1991 - 2001 рр., що є ще одним підтвердженням наукового інтересу до проблеми німців України.
Принципово новим явищем в історико-етнічних дослідженнях кінця XX - початку XXI ст. стало звернення до національного питання в умовах української революції. Автори акцентують увагу на демократизації міжнаціональних відносин. Проте, досить обмежені фактологічні матеріали не дозволяють повною мірою відобразити політичні орієнтири українських німців. У роботах Т.Гунчака, А.Безсонова, В.Перепаді лише частково проливається світло на проблему ставлення німців до національно-персональної автономії, встановлення радянської влади. У кандидатській дисертації Г.Кривоший [22] наведені дані про участь делегатів від німців у представницьких органах влади, в Генеральному секретаріаті.
Як уже зазначалося, найбільший інтерес у дослідників викликали події історії етносу 20 - 30-х років, сформувалися пріоритетні проблеми, навколо яких автори вели науковий пошук, дискутували, обґрунтовували неспроможність політичного вирішення національного питання, неможливість задовольнити національно-культурні потреби за умов тоталітаризму. Тяжка доля німців у цей час розглядалася в публікаціях М.Панчука, Б.Чирко, Л.Польового, О.Мовчан, В.Марочко, М. Дмитрієнко, Д.Табачника, В.Мазура. Саме ці автори [23] зібрали досить значний фактичний матеріал, про те, як німці потерпали від політики експропріації, насильницького розкуркулення, хлібозаготівель, від спроби створити національну організацію - Спілку нащадків голландських вихідців на Україні, від каральних процесів тощо. Найбільше праць присвячувалося культурно-освітнім аспектам розвитку етноменшин.
Окремі проблеми етнічних німців розглядалися у працях [24] узагальнюючого характеру, присвячених вузловим аспектам становища національних меншин в цілому. Значне місце в них відводилося сприйняттю чи несприйняттю німцями державно-політичних акцій, соціальних наслідків державних експериментів, порушення прав людини в умовах тоталітарного режиму, каральних акцій і масових репресій та їх трагічним наслідкам для етносу в цілому. На основі матеріалів з архівосховищ спецслужб В.Ченцов у своїй праці [25] змалював жахливу картину каральних акцій, які проводила більшовицька влада стосовно "шкідницької" нації.
Систематизований аналіз опублікованих статей у фахових, громадсько-політичних виданнях дозволив виявити, що в 1990-і роки історія етнічних німців розглядалася дослідниками в різних аспектах. Найбільший інтерес, через появу можливості залучити недоступні раніше документальні матеріали, праці, вітчизняних, українських діаспорних та зарубіжних вчених заборонені в умовах радянської влади, дослідники виявили до періоду 20 - 30-х років. Принципово новим явищем стало звернення до досвіду вирішення національного питання різними політичними системами та режимами.
В 1990-і роки розпочалося вивчення історії німецької колонізації, на території соціально-економічної адаптації етносу України. Дослідникам вдалося виявити прогалини та окреслити хоча б у загальних рисах білі плями, зробити висновки та розставити акценти у трактуванні подій і явищ радянською історіографією. З праць І.Кулинича, В. Сергійчука, С.Бобильової, М.Ісмаїлова, В.Гордієнка, В.Кудряченка, В.Хохлачова [26] випливає незаперечний факт, що колонізація - прогресивне явище. Кандидатська дисертація М.Ісмаїлова [27] ставила за мету виявити закономірності, встановити причини німецької колонізації Півдня України та розглянути діяльність держави в організації німецьких колоній.
В той час, як радянські історики традиційно обмежувалися проблемами мобілізації та евакуації людських резервів на фронт чи на Східні терени держави, фахівці з історії України все більше вертали увагу на долю етнічних груп, в тому числі й
Loading...

 
 

Цікаве