WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Інтеграція етнічних німців в український соціум. Історіографія проблеми - Реферат

Інтеграція етнічних німців в український соціум. Історіографія проблеми - Реферат

радянської влади знаходив відтворення у брошурах і статтях працівників партійних, державних, громадських організацій, спеціальних органів по роботі серед національних меншин. З точки зору історіографії, значення цих публікацій втому, що вони віддзеркалювали, з одного боку, спробу режиму підмінити наукові дослідження офіційними версіями публіцистів ідеологічного характеру, а з іншого боку - еволюцію в підходах і тактиці влади щодо різних етнічних груп. Процеси, явища і факти, які не вписувалися у наперед задану схему, не піддавалися аналізу, свідомо обминалися або й фальсифікувалися науковцями.З перших років радянської влади була закладена своєрідна традиція: історик, в силу партійності науки, зобов'язаний був постійно вибирати між історичною та політичною доцільністю.
В УРСР історичні дослідження фактично втратили науковий характер, повністю припинилося вивчення проблем національних меншин. Праці, опубліковані здебільшого керівництвом вищих державних органів, зокрема Центральною комісією національних меншин, мали в основному, науково-популярний і пропагандистський характер, а проблеми національних меншин аналізувалися з кількісного боку. З середини 20-х років стали з'являтися науково-популярні праці [13] авторів, які були причетні до роботи з національними меншинами, намагалися осмислити реальні процеси та підігнати їх під пануючі тоді ідеологічні схеми, принципи партійності та класовості, їх цінність у тому, що вони мають історіософське значення, оскільки в них відображені найпоширеніші погляди та оцінки політико-правових кіл щодо становища нацменшин.
В кінці 20-х років у дослідників підвищився інтерес, щодо розглядуваної проблеми, як результат осмислення подій осені 1929 р., коли значна частина німецького населення намагалася шляхом прямого тиску на владу добитися дозволу на виїзд із СРСР. Разом з тим їм не вдалося уникнути політичної заангажованості, і в їх роботах домінували спроби за всяку ціну виправдати репресивні дії влади.
Протягом 30-х років дослідження історії українських німців перебували під неоголошеною забороною. Література, що, з'являлася, булла, в основному, апологетичною, відображала сталінську концепцію національного будівництва. Історикам доводилося, замість об'єктивного аналізу всіх даних в їх сукупності й діалектичному розвитку, наводити окремі факти для підтвердження того чи іншого свого положення. Друковані видання потрапили під жорсткий контроль партійного апарату. Після кампанії по обговоренню положень проекту Конституції навіть із періодичних видань зникли згадки про національні меншини, в тому числі й про німців.
В умовах Другої світової війни, незважаючи на появу ключових моментів, пов'язаних з депортацією, вивчення реакції німців на напад гітлерівської Німеччини не проводилося. Війна перед істориками висунула на перший план завдання пропаганди та агітації.
В 60 - 80-і роки суспільствознавці продовжували обґрунтовувати правильність і закономірність державного курсу на інтернаціоналізацію суспільного життя, викривати будь-які прояви піднесення національної самосвідомості. Разом з тим, почали з'являтися праці, в яких розглядалися питання росту чисельності населення, національного, професійно-кваліфікаційного складу. Робота українського історика й етнолога В.Наулка [14] започаткувала дослідження етнічного складу населення різних регіонів України, в тому числі і в його історичній ретроспективі. У такому ж ключі були виконані праці московськими дослідниками. Так Е.Дружиніна [15] вперше у XX ст. поставила питання про необхідність вивчення на науковому рівні процесу заселення Півдня України, а також фрагментарне в контексті загального колонізаційного потоку, розглянула, зокрема, участь у ньому німців. В.Кабузан [16], на базі статистичного матеріалу, простежив динаміку зростання чисельності німців на російських землях, зокрема соціально-економічні причини цього процесу.
Проте, жодна з опублікованих тоді праць не досягала того рівня і масштабів постановки проблем, як це було в роботах більш раннього періоду.
Вивчення проблеми історії німецького етносу на Україні було розблоковано і відновлено лише на рубежі 1980-90-х років. Надрукована в Українському історичному журналі стаття І.Кулинина [17] привернула увагу істориків до перспективної наукової проблеми.
Переломним рубежем стало проголошення державної незалежності України. Дослідження долі національних меншин на різних етапах їх історії набуло системного й різнопланового, характеру важливою передумовою гармонізації міжнаціональних відносин. Як відмічає О.Рафальський, у нових умовах, що склалися, накреслилися два взаємозв'язані напрями: 1) дослідження загальних питань національної політики російського царизму, австро - угорських властей і більшовиків на різних етапах історії розвитку українського суспільства; 2) дослідження долі окремих етнічних груп на тлі цієї політики [18].
У 90-і роки з'явились публікації присвячені різноманітним аспектам життєдіяльності німецької спільноти у XVIII - XIX ст. Опублікована в 1995 р. праця співробітників Інституту історії України НАН України І.Кулинича і Н.Кривець [19], відзначалася фундаментальністю, аналітичним стилем викладу емпіричного матеріалу, стала першим такого роду виданням у вітчизняній історіографії, де комплексно розглядалося життя, суспільно-політична й соціально-економічна діяльність німецьких колоністів від часу їх масового переселення і до кінця 30-х років XX ст. Як відмітили автори у передмові, до цієї праці їх спонукали три фактори: перший - потреба об'єктивно відтворити життя німецьких поселенців на українських землях протягом кількох століть; другий - необхідність розповісти нащадкам депортованих у різні часи з України німців, яким нині надана можливість повернутися в нашу незалежну суверенну державу, про те, як жили їхні батьки, діди й прадіди, звідки вони прийшли, чим вони займалися і як складалися їх відносини з українцями та іншими народами, що проживали в краї; і третій - аналіз історичної та публіцистичної літератури має стати поштовхом до нових досліджень, до глибшого вивчення і всебічного висвітлення цієї комплексної проблеми. Автори виявили високий рівень професійної самосвідомості, відчуваючи свій громадянський обов'язок, намагалися зробити внесок у процес етнічної консолідації української нації. Цікаво структурована робота, що дозволило комплексно простежити життєвий шлях українських німців
Loading...

 
 

Цікаве