WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Із досвіду викладання гуманітарних дисциплін державною мовою у вищих навчальних закладах Луганщини - Реферат

Із досвіду викладання гуманітарних дисциплін державною мовою у вищих навчальних закладах Луганщини - Реферат

коли досвідчені пропагандисти вміло розігрували тему слов'янського братства (забуваючи про те, що чехи, словаки, серби, поляки також слов'яни, а не тільки українці, білоруси та росіяни), коли йшла вперта боротьба із паростками української державності. Тому я запитав: "Росіяни і українці - це народи-брати?" Відповідь була одностайною: "Так". Риторичне запитання: "А брати повинні поважати мову один одного? Так. Я - етнічний українець, але вільно володію російською мовою, поважаю росіян. Цього ж хочу від них. Етнічним же українцям соромно не володіти мовою свого народу". Потім було поставлене питання на аудиторію: "Є студенти, які не розуміють української мови?" Піднялося декілька рук, тоді я запитав: "Як же ви мене зрозуміли?" - В аудиторії пролунав сміх. Від того часу перед початком першої лекції я ставлю це питання (звичайно, російською) щоб виявити студентів, які дійсно не володіють українською. Як правило, це студенти, які отримали середню освіту за межами України. Досвід показує, що таких людей на денному відділенні одиниці, але це не означає, що цей чинник можна ігнорувати. Із такими студентами потрібно працювати, враховуючи їх індивідуальність. Можна, наприклад, запропонувати їм займати в аудиторії місця у першому ряду і в ході лекції, в разі необхідності, давати відповідні пояснення. Студент, який прагне знань, у кінцевому рахунку, їх отримає.
Були випадки, коли я наводив приклади із власного студентського життя, коли навчався у Донецькому університеті у 70-ті роки. Історію України тоді нам викладав Р.Д.Лях - фахівець високого рівня. Коли він уперше зайшов до аудиторії і заговорив українською, студенти загомоніли: "Читайте російською". Він спокійно подивився на нас і сказав: "Вважаю, що український народ заслуговує на те, щоб його історія викладалась його мовою". Через деякий час Р.Лях був звільнений з посади завідувача кафедри історії України. Причини звільнення не знаю, але здогадуюсь.
В цілому, підсумовуючи власний досвід, можу сказати, що викладання українською краще сприймається студентами гуманітарних спеціальностей. Пояснюється це, очевидно, тим, що технічні дисципліни меншою мірою забезпечені україномовною фаховою літературою, і викладання спеціальних дисциплін переходить на українську з великими потугами.
Важливим чинником переходу викладання на державну мову є забезпечення студентів навчальними посібниками і методичною літературою українською мовою. Але потрібно відмітити, що навчальні посібники з гуманітарних дисциплін, видані централізовано, не враховують специфіки технічних вузів. Майбутні інженери цінують глибоко аргументовану і чітко викладену думку і не схильні, як правило, філософствувати про предмети і явища, які можна охарактеризувати коротко. Вони дуже цінують чіткість викладу. Коли ж автори посібника вдаються до багатослівних розміркувань, то вони забувають, що одним із головних критеріїв викладання є чіткість, доступність, і зрозумілість для студента нового матеріалу. Що стосується науки, то там відсутній критерій доступності, але ж мова йде про викладання предметів, до того ж тих, які не є фаховими для майбутнього спеціаліста. Щоб не бути голослівним, наведу приклад. В одному з навчальних посібників говориться: "Сучасна політологія має гіпотетико-дедуктивну форму, яка дає змогу сполучати ідеологічні парадиґмальні моделі (різні стійкі інтерпретації з приводу одного й того ж предмета), домагаючись їх адекватності умовам проблеми за рахунок емпіричної, практичної перевіряємості". Упевнений, що для середнього студента технічного вузу такі формулювання занадто складні, вони розраховані на фахівців-гуманітаріїв. А для майбутнього інженера, мабуть, краще сказати, що сучасна політологія дає прогноз розвитку політичної ситуації на основі аналізу політичної дійсності. Цей прогноз постійно звіряється із практикою і, в разі необхідності, до нього вносяться відповідні зміни.
Потрібно сказати, що в нашому регіоні надзвичайно розповсюджені навчальні посібники з гуманітарних дисциплін, видані в Росії. Вони, як правило, написані кваліфіковано і користуються популярністю серед студентів. Тому, щоб ним користувалися студенти, україномовний посібник повинен мати видимі переваги: повністю відповідати навчальній програмі, бути максимально стислим і доступним для засвоєння. Такі підручники були видані викладачами кафедри історії України. Були також підготовані і видані плани семінарських занять та тестові завдання українською мовою. В результаті студенти, підкреслюю, без усякого тиску почали використовувати навчальні посібники, видані кафедрою. Не можу сказати, що всі перейшли на українську мову при відповідях на семінарах і іспитах, але державна мова стала для них ближчою.
Таким чином, важливим фактором переходу викладання на українську мову є не тільки бажання адміністрації вузу, здібність викладача, а й забезпечення студентів відповідними навчальними посібниками, виданими державною мовою.
Що стосується студентів-заочників, то тут людей, які недостатньою мірою володіють державною мовою, помітно більше. Це пояснюється тим, що частина студентів закінчувала середню школу в часи, коли українська мова, особливо у промислових регіонах, активно витіснялася, а сьогодні вона фактично займає другорядне положення на виробництві, в установах і в діловому спілкуванні взагалі. Цього викладач не може не враховувати. Особливо я це відчув, коли читав лекції студентам-заочникам на консультаційних пунктах безпосередньо у шахтарських містах. Вищу освіту там отримували люди, які свого часу закінчили російські школи, а потімтехнікуми, (також російською) і працювали керівниками вугільного виробництва нижчої та середньої ланки. Я читав їм курс історії України. Люди були серйозні, слухали уважно, але видно було, що українська мова для них незвична. У перерві між лекціями до мене підійшов один із місцевих менеджерів і дуже ввічливо запитав, чому я не читав російською, яка для аудиторії більш зрозуміла. Я пояснив. На цьому питання вичерпалося. Атмосфера на лекціях поступово ставала теплішою і, зрештою, студенти засвоїли матеріал на доброму рівні. Отже, українська мова не стала цьому перешкодою.
На першій лекції для заочників я завжди підкреслюю значення української мови у житті нашого суспільства, наводжу приклади, як знання української мови сприяє культурному розвитку особистості, підкріплюю це висловлюваннями класиків не тільки вітчизняної, а й російської культури, наприклад, І.Тургенєва або популярного сучасного письменника В.Аксьонова, який вважає, що українська мова зазнала менше іноземного впливу, ніж російська і тому більше відповідає мові наших предків. Звичайно, не можна допускати паплюження будь-якої іншої мови, але важливо нагадати студентам, що більшість населення області є етнічними українцями, і пояснити, чому так сталося, що домінуючою в нашому регіоні стала російська мова.
Зараз відчутні значні зрушення у процесі впровадження української мови у вищих навчальних закладах регіону, але переломного моменту ще не досягнуто. Необхідно щоб середня школа забезпечила викладання всіх предметів українською мовою. Важливим є те, що у 2005 р. до україномовних шкіл і класів пішли 53% першокласників. Це обнадійливі переміни. Раніше лише 25% мешканців Луганської області віддавали своїх дітей до україномовних шкіл і класів. Як сказав один із керманичів області: "Ми можемо дискутувати на рахунок якості тих класів, але це вже технічне питання" [4]. Та ці першокласники прийдуть до нас лише через одинадцять-дванадцять років. До цього часу ми маємо працювати із тим контингентом, який є, а це вимагає вдосконалювати методику впровадження української мови у вузівський курс гуманітарного циклу.
Проблема дуже широка. Вона потребує подальшого висвітлення таких її аспектів, як позааудиторне забезпечення викладання навчального курсу українською мовою, роль студентської науково-дослідної роботи за фахом у цій справі та інших.
Література:
1. І.Белебеха. Українська еліта. - Харків, 1999; Я і українська мова / Упоряд. В.П.Крижанівська. - К.,2001; Д.Мельников, І.Мазило. Роль викладачів вищої школи у формуванні державницької позиції в процесі викладання історії України // Інтелігенція і влада. Зб. наук.праць. - Одеса, 2002; 3.Гузар. Інтерв'ю // Молодогвардеец, 2005, 6 липня та ін.
2. В.Даль. Толковьій словарь живого великорусского язьїка. - М., 1981. - Т.1, с. LХХІІІ.
3. В.Даль. Вказ.праця, с. LХХІ/.
4. Молодогвардеец, 2005, 6 липня.
Loading...

 
 

Цікаве