WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Ідеї соборності в українознавчих дослідженнях на рубежі ХІХ – ХХ століть - Реферат

Ідеї соборності в українознавчих дослідженнях на рубежі ХІХ – ХХ століть - Реферат

. У збірках "З біжучої хвилі", "Наша політика", "Освобождение России и украинский вопрос" він по-новому порушував проблеми української соборності, координації зусиль у середовищі самих українців. М.Грушевський бачив визволення і відродження України у всеукраїнському єднанні для досягнення спільних результатів з паралельним вирішенням місцевих потреб. Спільнимсхідноукраїнським і галицьким проблемам присвячена його стаття "Галичина і Україна"("З біжучої хвилі"), в якій розглядались стосунки між Галичиною і Наддніпрянською Україною. Певне роз'єднання між східними та західними землями України ґрунтувалося на реаліях їх підневільного перебування у складі двох імперій, на специфіці політичних, культурних традицій, місцевих звичаях. Концентрація всіх національних сил усіх частин етнічної території була в інтересах українського руху. Учений вказував на необхідність розвитку в українців почуття єдності, солідарності, близькості, а не роздмухування відмінності, що може привести до нового відчуження, культурного і національного протистояння. За М.Грушевським стратегічним напрямом українського руху, мало стати підпорядкування часткового цілому. Галичина, яка раніше була лише духовною фабрикою для України, покликана йти до неї загалом. При цьому він досить суворо і об'єктивно аналізував недоліки суспільного життя у східних регіонах, вказував на млявість роботи, брак енергії та наполегливості. Водночас говорилося про перегини на галицькому ґрунті: нестача принциповості, опортунізм, схильність до малих справ, захоплення завданнями конкретного часу на шкоду спільній великій справи Єдиним порятунком загальноукраїнської справи М.Грушевський бачив у всеукраїнському єднанні - "тісне єднання всіх частин української землі і підпорядкування всіх різниць, які їх ділять, спільній і єдиній цілі - національному розвоєві, являється кінець кінцем не тільки бажаним само для себе - ідеально, так би сказати, але й для потреб місцевого життя її частин, для її ближчих цілей і завдань"
Всеукраїнського характеру набула організація літніх курсів з українознавства, які проводились з ініціативи М.Грушевського. За його задумом, вони мали стати першим кроком до заснування окремого українського університету у Львові. В 1903р. Історико-філологічна секція запропонувала організацію публічного курсу з археології для галичан, а в 1904р. проводились наукові курси для галичан та наддніпрянських українців, програма яких охоплювала такі дисципліни: історія України, історія української літератури, історія культурного руху в Галичині, історія України у контексті Західної Європи, мовознавство, природничі науки, антропологія, етнографія, етнологія та ін.
Таким чином, ідеї та традиції соборності, що мали тисячолітню історію, набули нового звучання і наукового окреслення в українознавчих дослідженнях кінця ХІХ - початку ХХ ст. Вагомий внесок у наукове осмислення української соборності належить спадщині таких Великих українознавців, як М.Драгоманов, І.Франко, М.Грушевський та ін. Саме поняття соборності, з плином часу, трансформувалось і збагатилося. Воно стало трактуватися як територіальна і етнічна цілісність не лише Галичини і України, а й усіх етнічних українських земель. Стратегічною метою українства стала боротьба за національне визволення і єдність не тільки в межах територіальних кордонів, але й духовна, культурна, інтелектуальна, політична, економічна цілісність всього українського народу. Це завдання й сьогодні залишається актуальним як для суспільства, так і для українознавства.
Література:
1. Див.: Кармазина М.С. Ідеї державності в українській політичній думці (кінець ХІХ - початок ХХ ст.) - К., 1998; Коцур А. Ідея державності в історичній думці та суспільно-політичному житті України кінця ХVІІІ - початку ХХ ст. - Чернівці, 2000; Левенець Ю. Теоретико-методологічні засади української суспільно-політичної думки: проблеми становлення та розвитку. - К., 2001; Калакура Я. Українські історики на шляху до соборності національної історіографії Вісник КНУ ім. Т. Шевченка. Серія історія. - 2001 - №54; Кононенко П., Кононенко Т. Український етнос: ґенеза і перспективи. - Обухів, 2003; Юрій М. Соціокультурний світ України. - К., 2004 та ін.
2. Павлик М. Смерть і похорони М.П.Драгоманова. У кн.: Драгоманов М. Документи і матеріали. Упоряд. Г. Болотова. - Львів, 2001.
3. Ріпецький Ст. Іван Франко і Михайло Драгоманів. У кн. Ріпецький С. Михайло Драгоманів в оцінці визначних українських громадян - Нью-Йорк, 1967.
4. Дорошенко Д. Драгоманів і українська історіографія. У кн. Драгоманівський збірник під редакцією В. Сімовича. - Прага, 1932.
5. Драгоманов М. Исторические песни малорусского народа с объясненями Вл. Антоновича и М. Драгоманова // Драгоманов М. Вибране. - К., 1991.
6. Драгоманов М. Переднє слово до "Громади" 1878 року // Драгоманов М. Вибране.
7. Там само.
8. Драгоманов М., Павлик М., Подолинський С. Програма "Громади". // Драгоманов М. Вибране.
9. Лисяк-Рудницький І. Із Драгоманівських студій // Лисяк-Рудницький І. Історичні есе. Т. 1 К., 1994.
10. Павлик М. Михайло Драгоманів і єго роля в розвою України. Львів, 1907.
11. Драгоманов М. Чудацькі думки про українську національну справу // Драгоманов М. Вибране.
12. Драгоманов М. Автобіографія. Вибрані твори. Т. 1, Прага, Нью-Йорк, 1937.
13. Ріпецький С. Іван Франко і Михайло Драгоманів // Ріпецький Ст. Михайло Драгоманів в оцінці визначних українських громадян.
14. Драгоманов М. Антракт з історії українофільства // Драгоманов М. Вибране.
15. Драгоманов М. Турки внутренние и внешние // Драгоманов М. Вибране.
16. Цегельський Л. Всесвітній соціальний рух і українська національна справа // Молода Україна. - Львів, 1900. - Ч. 6.
17. Бачинський Ю.Україна irredenta // Берлін, 1924.
18. Дорошенко Д. Розвиток науки українознавства у ХІХ - на початку ХХ століття та її досягнення. К., 1924. - С. 3
19. Франко І. Скільки нас є. // Зібр.творів у 50-ти томах. - Т. 44. Кн. 2.
20. Франко І. Ми в Європі. // Т. 46. - Кн. 2.
21. Франко І. Поза межами можливого. // Т. 45.
22. Франко І. Одвертий лист до галицької молодежі. // Т. 45.
23. Герасимчук В. Михайло Грушевський як історіограф України. // ЗНТШ. Т. CXXXIII. - Львів, 1922.
24. Грушевський М. Галичина і Україна. Націоналізм. Антологія. - К., 2000.
25. Діло - 1907. - Цит. за: Михайло Грушевський. У 110 роковини народження. 1876 - 1976 // Записки НТШ. Нью-Йорк - Париж - Сідней - Торонто. - 1978.
26. Єфремов С. На сторожі національної гідності. До характеристики публіцистичної діяльності професора М. С. Грушевського // Український історик. - 1995. - № 1 - 4.
27. Грушевський М. Галичина і Україна.// Націоналізм. Антологія. - К., 2000.
28. Грушевський М. З новорічних думок. // ЛНВ. - 1910. - №1.
29. Грушевський М. Українсько-руські наукові курси // ЛНВ. - 1904. - Т. 27.
Loading...

 
 

Цікаве