WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Ідеї соборності в українознавчих дослідженнях на рубежі ХІХ – ХХ століть - Реферат

Ідеї соборності в українознавчих дослідженнях на рубежі ХІХ – ХХ століть - Реферат

політичного, економічного, релігійного, культурного життя. Об'єднуючою ідеєю усіх наукових дискурсів М.Грушевського стала принципово нова схема руської історії, побудована на територіальній, економічній, культурній єдності українства, його окремішності та самобутності. "ІсторіяУкраїни - Русі" не тільки давала синтез знань про історію, етногенез, культуру і побут українського народу, справляла потужний вплив на національну свідомість українців, але й, за словами відомого історика В.Герасимчука, кристалізувала і кристалізує провідні форми нашого життя і політики, пояснюючи і відтворюючи почуття спільності матеріальних та ідейних інтересів на всіх просторах України як колись, так і тепер. Знання про Україну викладались у всьому багатстві її цілісності, починаючи від території, клімату, рельєфу, розселення українців та їхніх пращурів, обрядів, моральних настанов, промислів, зовнішніх впливів і закінчуючи історією змагань українського народу за волю і незалежність. На підставі концепції української історії М.Грушевського поступово утверджувалось наукове українознавство, прогнозувалось майбутнє нації.
Надзвичайно важливою для зміцнення єдності українського народу була науково-організаційна діяльність М.Грушевського. Його учень, В.Герасимчук підкреслював, що, завдяки безпосередньому впливу М.Грушевського, найталановитіші молоді люди почали заняття наукою, звертаючи свою увагу на те, щоб "відповідність нації скріпити новим капіталом науково - ідейної праці". Своїми розвідками М.Грушевський дав могутню інтелектуальну зброю українській нації, мислитель переконливо довів безперервність українського історичного процесу, "нові змагання Наддніпрянської і Галицької України звів в одно русло. Він великим історичним словом і своїм авторитетом все ослаблював витворюваний чужими владами партикуляризм, а противно скріплюючи патріотизм, єднав перетяті кордоном частини в один живий організм. Як конечний вислів цієї єдності мусіло прийти також з'єднання всієї нації в одне державне тіло"
Товариство імені Т.Шевченка, головою якого з 1894 року по 1914 рік був М.Грушевський стало живим втіленням ідеї єднання всіх українських земель, справжнім вогнищем наукового і літературного життя українців. Головне завдання Товариства полягало в тому, щоб використати сприятливіші умови для національно-культурної праці в ім'я всієї України. Це дало підстави розглядати недавно відсталу Галичину, як "український П'ємонт". Згодом М.Грушевський констатуватиме перетворення західного краю на духовний і культурний центр української землі, на "духовну фабрику, де довиковується українська культура для цілої соборної України" цього слід додати, що потенціал західноукраїнських науково-літературних і просвітницьких інституцій забезпечувався зусиллями усіх інтелектуалів.
Варто зазначити, що ґрунт для утворення Товариства був підготовлений тісними стосунками П.Куліша,О. Кониського, В.Антоновича, М.Драгоманова та ін. З галичанами Товариство від самого початку свого зародження набуло загальноукраїнського характеру, адже ідея його створення виникла у середовищі наддніпрянської інтелігенції. Велику роль у цьому відіграли М.Драгоманов, О.Кониський, колишній кирило-мефодієвець Д.Пильчиков, о. С.Качала, посол до галицького сейму і Державної ради зі Львова, М.Жученко та ін. Велику матеріальну допомогу для заснування Товариства надали східні українці. Левову частку його спонсорства взяла на себе землевласниця з Полтавщини - Є.Милорадович. Протягом усього періоду свого існування Товариство підтримувало тісні стосунки із наддніпрянським громадянством. НТШ пожертвувало 3000 крб. на будівництво пам'ятника Т.Шевченкові у Києві. У 1899 році члени Товариства одержали запрошення на участь в ХІ Археологічному з'їзді в Києві. Але з причин недопущення офіційного користування українською мовою у роботі з'їзду, делегація відмовилась від участі, опублікувавши лише у "Записках Наукового Товариства ім. Т.Шевченка" реферати і доповіді, призначені для читання на з'їзді. Делегати ХІІІ Археологічного з'їзду в Катеринославі 1905р. заявили протест, оскільки на форум не було запрошено делегацію від НТШ. Товариство своїми виданнями вшановувало науковців, громадських діячів, письменників Східної і Західної України, оприлюднило спеціальні збірники "Записок" на честь ювілейних дат наукової діяльності В.Антоновича, І.Франка, Ю.Целевича та ін. Стоячи на службі національної науки, Товариство через діяльність комісій, видання наукових збірників, джерелознавчу роботу об'єднувало дослідницькі сили обох частин України, стимулюючи розвиток українознавства як комплексної наукової думки, репрезентуючи майже всі її складові. Членами НТШ були видатні українські вчені В.Антонович, І.Кревецький, М.Кордуба, І.Крип'якевич, І.Пулюй, І.Джиджора, І.Горбачевський та ін.
Об'єднання на ниві українознавства сприяло національно-культурному пробудженню українців на теренах Східної та Західної України. Прикладом наукового єднання українців східних та західних регіонів стала організація роботи "Літературно-наукового вісника" за редакцією М.Грушевського, І.Франка, О.Маковея, О.Борковського. Його метою було згуртувати наукові і літературні сили українців та активізувати літературний процес. Програма журналу осмислювалася з урахуванням інтересів і прагнень передової української інтелігенції виходити за межі місцевої проблематики, виводити свої здобутки на загальноукраїнські простори, утверджувати ідею єдності українства. Слід підкреслити, що ці завдання часопис виконував гідно. Леся Українка, Олена Бджілка, С.Єфремов та ін. активно співпрацювали з редакцією журналу. Львівський щоденник "Діло" у 1907 році зазначав: "Органом, у котрім відбивається спільнота цілого нашого народу по цім і по тім боці кордону в теперішніх обставинах - є один-одинокий "Літературно-Науковий Вісник". До нього мусить звертатися кожний, кому залежить на збереженні і скріпленні національної свідомості, хто хоче користатися з найсерйозніших творів української літератури і публіцистики та вдержати контакт з українською науковою творчістю. "Літературно-Науковий Вісник" є тепер справді єдиним всеукраїнським органом"
Не тільки творча спадщина, але і вся громадська та організаційна діяльність М.Грушевського була проникнута ідеєю соборності України. Віддаючи багато сил Галичині, він постійно дбав про Придніпрянщину. В 1905 р. видання "Літературно-Наукового Вісника" було перенесено до Києва, а з 1907 у Києві розпочалася робота Українського Наукового Товариства (УНТ). Протягом 1905 - 1914 р. М.Грушевський оприлюднив серію науково-публіцистичних праць з актуальних проблем українського національного руху, його досвіду та перспектив. Окреслюючи завдання українства, вчений наголошував, що розраховувати слід на власні сили та ініціативу, як це раніше робила Галицька Україна, "десятиліттями тяжкої, мозольної праці створивши широку систему приватних інституцій наукових, просвітніх, економічних, політичних"
Loading...

 
 

Цікаве