WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Ідеї соборності в українознавчих дослідженнях на рубежі ХІХ – ХХ століть - Реферат

Ідеї соборності в українознавчих дослідженнях на рубежі ХІХ – ХХ століть - Реферат

відкрили шлях , яким йдучи дійде український народ не тільки до політичної незалежності, як нація, але й до соціальної рівності та певного культурно-економічного розвитку"
Очевидно,недаремною була праця М.Драгоманова в Галичині, оскільки там з'явилась публікація Юліана Бачинського "Україна irredenta" (поневолена), що вперше проголосила ідею самостійності України. Вона була присвячена обґрунтуванню крайньої необхідності боротьби за самостійність України від Росії та Польщі і створенню соборної держави і оприлюднена у 1895р. - рік смерті Михайла Драгоманова. Те, чого не зміг сказати М.Драгоманов, зробили його послідовники. Гасло самостійності, проголошене Ю.Бачинським, стало дороговказом майбутнього. "Україна - для себе! От її клич. Вільна, велика, незалежна, політично самостійна Україна - одна, . Політичнанероздільна від Сяну по Кавказ! - от її стяг" самостійність і соборність розглядались як необхідна умова існування України. В такому стані українці володітимуть самостійно своїми фінансами, промисловістю, без перешкод керуватимуть зовнішньою та внутрішньою політикою, не оглядаючись на інших, створять свою літературу і науку.
Територіально соборність бачилась у складі українських земель, які слід було відвоювати від Австро-Угорської та Російської імперій. За Ю.Бачинським, це мала бути територія під російської України: Волинь, Поділля, Київська, Чернігівська, Полтавська, Харківська, Новоросійська губернії, а також західні землі. До складу етнічних земель включались і Західне Передкавказзя, Східне Передкавказзя (Кубань, Терська область, Ставропільщина, частина Астраханщини, значні райони Донського козацтва).
Серед тих, хто одним із перших ввів у літературно-науковий обіг поняття "соборна Україна" був Іван Франко. Його активна наукова та громадська діяльність (він автор більше 4 тис. наукових та публіцистичних трактатів) стала прикладом утвердження ідеї незалежності та соборності України. Як зазначав Д.Дорошенко, "...діяльність у Галичині українських письменників, особливо Драгоманова, дала дуже гарні наслідки в першому ж поколінні, що активно виходить на арену громадської роботи в половині 70-х років. Найкращим і став Іван Франко".
У науковій спадщині Великого Каменяра багато місця відводилося студіям економічного, національного, політичного та культурного становища галицьких українців. Як і М.Драгоманов, І.Франко вважав своїм громадянським обов'язком відкривати Західну Україну для цілої України, а її - перед світом. Його увага зосереджувалась на тому, щоб використати сприятливіші умови галицької дійсності для розробки і пропагування доленосних питань української справи, оскільки Галичина "зробилась вікном для цілої України ... до 1906 р, а великою мірою й потім до самого початку світової війни року 1914".
Іван Франко неодноразово звертався до аналізу розвитку освіти в Галичині, розуміючи за нею у майбутньому велику перспективу. Він порівнював стан української освіти з російською ("Університети в Росії", "Двоязичність і дволичність"), австрійською ("Середні школи в Галичині в 1875 - 1883"), польською ("К истории просвещения в Галиции"). У розвідці "Народні школи і їх потреби" автор з болем зазначав, що близько 3000 громад у галицькому краї не мають початкових шкіл, а одна школа припадає на 1713 людей, та й платня вчительська бажає бути кращою. Базуючись на даних переписів 1880 і 1890 років, Іван Франко у статті "Скільки нас є?" (1892) проаналізував кількісний і національний склад населення Галичини, його віросповідання, освітній рівень. У 1890 р. 68% населення не вміло ні читати, ні . Недостатній розвиток писати, а серед жінок цей показник складав 71,6% початкової школи породжував проблеми в її вищій ланці.
Розглядаючи злиденне становище галицького селянства, дослідник у рецензії на публікацію С.Щепановського "Злидні Галичини в цифрах" (1888) зауважував, що Галичина йде попереду інших європейських країн за відносною кількістю рільничого населення. Галичани, котрі експортують сільськогосподарську продукцію, харчуються дуже бідно. І.Франко Формуючи тодішнє українство, світогляд борців за незалежність України, упевнено стверджував, що причин такого низького рівня треба шукати не у фізичній дегенерації або нездатності галицького робітника чи селянина. Навпаки, він нітрохи не гірший за німецького чи англійського. Головною причиною економічної відсталості був брак засобів і сучасних знарядь праці - машин. Декілька статей присвячено наслідкам злиденного становища - пошуку "щастя" за кордоном ( "Еміграція галицьких селян", 1893. Аналіз соціально-політичного стану репрезентантів галицького суспільства дав можливість дійти висновку, що "русини в Галичині зробилися виразно") селянською нацією, а поляки незалежно від політичних переконань "...рішучо проти селян". Ще гіршою була ситуація в під російській Україні ("Записка о состоянии Подоли") в 1843 году. З дискурсів І.Франка є очевидним, що Україна сама собою розумілася в єдності усіх її складових земель. Автор застерігав, що дорога насильства, економічного і духовного руйнування "...підкопує не тільки слабшого, але й сильнішого" . Політична несамостійність нації дозволяла іншій нації визискувати себе. Отже, робив висновок дослідник, національно-економічні питання народу самі собою ,?21, 280?спонукають до виборювання для нього єдності і політичної самостійності а головне завдання української інтелігенції він вбачав у тому, щоб перетворити українську етнічну масу на соборну, духовно єдину українську націю. "Ми мусимо навчитися чути себе Українцями - не галицькими, не буковинськими Українцями, а Українцями без офіціальних кордонів. І се почуття не повинне у нас бути голою фразою, а мусить вести за собою практичні конференції. Ми повинні - всі без виїмка, поперед усього пізнати ту саму Україну, всю її в етнографічних межах, у її теперішнім культурнім стані, познайомитися з її природними засобами і Видатний мислитель засвоїти собі те знання твердо ...." присвятив своє життя пізнанню України, опрацюванню політичної програми її визволення і розбудови. Поему І.Франка "Мойсей" (1905) можна розглядати як політичний заповіт і вершину його ідейно-політичних поглядів.
Великий внесок до розробки наукових засад ідеї соборності України належить Михайлу Грушевському - найколоритнішій фігурі в українознавстві кінця ХІХ - початку ХХ ст. У своїх численних працях, зокрема в: "Загальній схемі руської історії і справі раціонального укладу історії східного слов'янства", багатотомній "Історії України - Русі", "Очерках истории українського народу", "Ілюстрованій історії України", "Історії української літератури" та ін. вчений репрезентує українство в історичному процесі як єдине ціле, незважаючи на територіальну роздільність і деякі етнографічні особливості.
Український народ втілює логічний зв'язок усіх поколінь і періодів своєї історії. Народ-нація, його інтереси і бажання слугували центральною ланкою соціального,
Loading...

 
 

Цікаве