WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Ідеї соборності в українознавчих дослідженнях на рубежі ХІХ – ХХ століть - Реферат

Ідеї соборності в українознавчих дослідженнях на рубежі ХІХ – ХХ століть - Реферат

підкреслював, що польська й російська національна територія ніде не стикаються, отже, в дійсностіборотьба обох суперників ведеться за чужі, українські....землі" Розв'язка цього вузла бачилась через надання Польщі лише етнічних, а не історичних меж.
Упорядкування взаємин із Російською імперією пов'язувалося з її перебудовою на федерацію вільних народів. Даремно чекати перших кроків від північного сусіда і добиватися своїх прав лише теоретизуванням, треба "боронити . М.Драгоманов також покладав надії на автономію всіх територій Росії..." Росію, яка могла б сприяти поверненню частини українських земель, якими володіла Австрія. Та це стосувалося віддаленого майбутнього, а у визначенні найближчих завдань українського руху чітко розмежовувалася ситуація "по-російськи" та "по-австрійськи". В Австрії, де існували певні політичні свободи, можна було приступити до організації соціалістичних партій робітників і селян. У Росії ж слід було добиватися політичної свободи, а соціалістичні ідеї поширювати тільки літературно-науковим способом. На демократичну перебудову Росії покладались великі надії. М.Драгоманов протягом усього життя дотримувався федералістської концепції розвитку подій. Ця позиція чітко підтверджувалася у праці "Чудацькі думки про українську національну справу": "Проти цього нарису можна сказати тільки одне, що трудно добитись політичної вільності в Росії. Правда. Але ж відірвати від неї увесь край від Збруча до Кубані ще трудніше. Діло так стоїть, . Вкотре увага що треба або одне, або друге. Третього не пригадаєш" громадянства зверталася до проблеми цілісності українських земель.
М.Драгоманов бачив нагальну потребу духовної й культурної єдності всієї України. Його перебування у Галичині мало поворотні наслідки для організації національного руху в цьому краї. Він першим почав ширити між галичанами прогресивну літературу, а разом з нею і європейські ідеї поступу. На думку інтелектуала, нова російська література своїм "...світським характером підірве в Галичині клерикалізм та бюрократизм і наверне молодь до демосу, а оскільки демос там український, то українська національна свідомість досягнеться . У наукових розвідках, публіцистиці, в листах М.Драгоманов сама собою" радив галицькій молоді пізнавати народ, наблизитись до нього, активно працювати для його просвіти та визволення, відкинути москвофільські орієнтації. Завдяки його листам, у 1875 - 1876 роки до редакції журналу львівської молоді "Друг" галицький рух повернув у якісно нове русло - радикальне і демократичне, розірвавши зв'язок із ганебним москвофільством. Саме під впливом цих листів І.Франко та М.Павлик утвердилися в українській національній ідеї. Згодом І.Франко скаже про М.Драгоманова, що він був для нас правдивим учителем, не жалів праці, щоб вивести українську молодь на шляхи європейської цивілізації.
Політична програма, пропагована М.Драгомановим, у тому числі і на галицькому ґрунті, мала дуже важливу морально-етичну спрямованість. У праці "Молода Україна" І.Франко писав: "Отсі майже чисто етичні принципи, то був великий фермент, який вкинув Драгоманів у галицьку суспільність. І тим він поклав одну з головних основ нашої регенерації. Присоромлені показом своєї ігнорації в справі загально - людської освіти, болюче захоплені драгоманівським поглядом про обов'язки інтелігентної людини супроти маси робочого народу, деякі молоді галичани кинулися до праці. Вони хапали звідки могли матеріал, щоб . Запальні ідеї виробити собі як змога суцільний світогляд" М.Драгоманова привернули галичан до реальних дій, до нагальних потреб свого народу і, в кінцевому рахунку мали загальноукраїнські наслідки - постання першої політичної організації у Галичині. Очевидно, планувалось, що успіхи на західно - українській землі будуть добрим прикладом для під російської України і за слушних часів прислужаться українській справі загалом.
До речі, М.Драгоманов неодноразово звертав увагу на недостатню політичність руху, що приводило до відтоку частини українців у російські революційні організації. "Щоб добитись чого-небудь і стати у щирій пригоді народу, - зазначав він, - український напрямок мусить не тільки узятись за кріпку працю, тверезу і впрост обчислену на те, щоб освітити уже видні потреби народу, вийти з старих народно-патріархальних форм биту і ідей і щоб першим ділом поставити не народність для народності, а соціальний, економічний і культурний чоловічий поступ народу, для чого народна мова і форма пропаганди мусять бути тільки практичнішою одежею, а не метою. Для такої праці треба одложити набік романтичні мрії, не так часто дивитись назад, у археологію і етнографію, як уперед ..., показуючи народові з симпатією у історії більш усього те, у чому можна побачити проби проведення у побут ідей будучого, як свободи особи, совісті, проби праці економічної, а найбільш усього наполягати на розвій чуття гуманності і розширення духу свободи познайомленням народу з побутом других народів, та очистити його розум від поганського і середньовічного фанатизму, подати практичну поміч і виучити думати через науки природні".
Великою заслугою М.Драгоманова було звернення уваги громадськості на всі частини української етнічної території. Саме він вказував на необхідні дослідження історії, культури, етнографії Західної України, у тому числі "..."пораненого брата" - Закарпатської України, щоби прив'язати Угорську Русь до національно-демократичного і поступового руху, в котрому лежить її єдиний порятунок". На думку вченого, процес "пробудження Західної України" мав й інший, не менш важливий бік: "...відкриття Західної України" для України. Мабуть, без цього галицько-буковинсько-угорський край жеврів би в "едином русском свете", або витворив би окрему національну індивідуальність. Мислитель хотів бачити українство об'єднаним в етнічних кордонах. Очевидно, ані під австрійським, ані під російським пануванням в ідеалі, бо сам неодноразово виступав проти колоніального володіння, застерігаючи балканські й слов'янські народи від нового . Точне окреслення етнічних кордонів російського поневолення постійний наголос на тому допомагав українській інтелігенції усвідомити ідею єдності всього народу . Саме завдяки працям М.Драгоманова українська ідея соборності розширила свої географічні межі. І не лише географічні, але й часові. Драгоманівська політична концепція, її компонент соборності мали колосальний вплив на підготовку національно-визвольних змагань 1917 - 1920 рр. У "Чудацьких думках", "Листах на Наддніпрянську Україну" наголошувалося, що коли почуття українськості стане силою, то воно здобуде собі стільки політичного ґрунту, скільки зможе, а політична самостійність стане питанням часу. Лонгин Цегельський у 1900 р. зауважував: "Два найбільші сини нашого народу в цьому столітті: Шевченко і Драгоманів - перший своїм мужицьким, своїм великим серцем, другий незрівняним розумом і бистрим умом, віднайшли дорогу до визволення України,
Loading...

 
 

Цікаве