WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Ідеї соборності в українознавчих дослідженнях на рубежі ХІХ – ХХ століть - Реферат

Ідеї соборності в українознавчих дослідженнях на рубежі ХІХ – ХХ століть - Реферат


Реферат на тему:
Ідеї соборності в українознавчих дослідженнях на рубежі ХІХ - ХХ століть
Ідея соборності в українській суспільно-політичній та науковій думці має глибокі корені й сягає у далеке минуле. Вона стала окреслюватися в процесі формування українського етносу і складання території України-Русі, простежується в давніх літописах, потугах будівничих козацько-гетьманської держави. Нового звучання вона набула в "Історії Русів", у програмних документах Кирило-Мефодіївського товариства, Руської трійці, Головної Руської Ради, перших українських політичних партій. Але на науковий рівень її поставлено у середині та другій половині ХІХ століття. У цьому векторі українознавчі дослідження М.Максимовича, М.Костомарова, В.Антоновича, М.Драгоманова, М.Грушевського, І.Франка та ін. мислителів мають важливе значення і для осмислення сучасних процесів утвердження української незалежної і соборної держави. Ідея соборності належить до актуальних проблем українознавства, оскільки багато її аспектів, породжених трагічним періодом розшматування єдиної української нації і її етнічної землі, залишаються невирішеними.
З плином часу поняття соборності трансформувалось у політичну, економічну, культурну, релігійну, духовну цілісність і залишається важливим інтегруючим компонентом сучасного українознавства. З огляду на це, вдумливе вивчення наукової спадщини теоретиків української суспільно-політичної думки ХІХ - ХХ ст. стосовно соборності залишається пріоритетним завданням сучасного державотворення та українознавчої науки. Свідченням цього стали публікації М.Кармазіної, Ю.Левенця, Я.Калакури, . Мета пропонованої статті -?1?А.Коцура, П.Кононенка, Т.Кононенка, М.Юрія та ін. висвітлити внесок українознавчих досліджень кінця ХІХ - початку ХХ століть у обґрунтування ідеї соборності України.
Одним з перших виразників політичної доктрини цілісності українства в українознавстві другої половини ХІХ століття був Михайло Драгоманов - філософ, соціолог, історик, етнограф, культуролог і педагог. Ще й сьогодні "беруть за живе" ідеологічні концепції мислителя. Слушно оскільки науковець торкався у своїх напрацюваннях "живих справ" підкреслював І.Франко, що 70 - 80-ті роки залишаться часом переважного впливу М.Драгоманова, а вплив його праці і думок триватиме далеко "...довше і ввійде у великій частині як основа всякої будучої програми роботи на українськім ґрунті" . Ця людина виховала не одне покоління українських політиків та 3науковців, першою у Східній Європі виступила на захист малих національностей, заклала основи наукового розуміння демократизму в свідомості українців, відстоюючи права пересічних громадян, розробила проект першої федеральної конституції в Росії. М. Драгоманов був лідером серед українських учених, які виведення українського руху на нові шляхи, його піднесення до загальноєвропейського рівня поставили за актуальну наукову проблему і практичне завдання. Виробленню засад політичної програми Михайла Петровича слугували українознавчі дослідження. До українознавства М.Драгоманов прийшов через студії. Апелюючи до історичних над українською історією та народною словесністю пісень, що привернули його увагу у збірках "Політичні пісні українського народу", "Нові українські пісні про громадські справи", "Малорусские народные предания и рассказы", вчений зауважував, що "историческая поэзия малорусского. Дослідження народа станет надежным источником для истории народа" поетичної історії соціальних явищ південної Русі наштовхнули М.Драгоманова на думку, що в "...часи найдужчих повстань нашого мужицтва показувались і найбільші змагання громад по всій нашій Україні стати в спілці проміж себе". А козацький устрій в "...його рівності й в спільному господарстві над усім, що потрібно людям, і єсть корінь волі й для людей, маючих свої держави й не маючих їх". Модель майбутнього політичного устрою знаходилася в тому, що було близьким для українства в минулому. Такою моделлю могла стати федерація автономних землеробських та робітничих громад, заснованих на колективній власності та праці її учасників.
Праці М.Драгоманова "Про українських козаків, татар та турок", "Пропащий час: українці під Московським царатом", "Що таке українофільство?", "Шевченко, українофіли і соціалізм", "Переднє слово до "Громади", "Листи на Наддніпрянську Україну", "Історична Польща і великоруська демократія" доводять право українського народу на самостійний суспільно-політичний та культурний розвиток. Правда, М.Драгоманов мав сумніви щодо сепаратистського сценарію розвитку подій. Реалії зовнішніх та внутрішніх умов відкидали думку про можливість реалізації ідеї незалежності. "Українцям замість того, щоб рватись зложити свою державу або які-небудь дуалізми..., ліпше старатись розбавляти усяку державну силу й прямувати до волі краєвої й громадівської вкупі з усіма іншими країнами й громадами. От через те українцям найліпше виступати з думками не стільки національними, скільки автономними й федеральними, до котрих пристане не заперечуючи завше багато людей і з других країв і пород" принципу, що "своя держава .. була й досі ще єсть для людей спілкою задля оборони себе од чужих і задля впорядкування своїх справ на своїй землі по своїй волі", М.Драгоманов послідовно пропагував ідею об'єднання всіх українських земель у федеративну державу. М.Драгоманов мав на увазі всі українські землі, оскільки саме він вніс до політичної програми "Громади" питання про кордони України. На початку "Переднього слова до "Громади" мислитель окреслив межі етнічної української території - від Підляшшя до Кубанщини та від гирла Дунаю до Слобожанщини. "Україною ми звемо всю сторону від верху р. Тиси в теперішнім Венгерськім королівстві, на заході сонця, до р. Дону на сході й кубанську землю у теперішнім російськім царстві, - від верху р.Нарова на півночі до Чорного моря на півдні - усю ту землю, де гурт народу говорить українською мовою" На цій землі, підкреслював учений, живе 17 мільйонів українців. У конституційному проекті "Вільна спілка" передбачалося створення Вільної спілки, яка б також охоплювала всі українські землі. Майбутня федерація мала презентувати єдність 20 областей - суб'єктів федерації. Українська етнічна територія у складі Російської держави об'єднана у Подільську, Київську, Харківську області. До складу Харківської пропонувалося включити українські повіти Курської та Воронезької губерній. Права українців на власні етнічні території відстоювалися науковим способом на основі пізнання етнографії.
Апелюючи до історичних та етнографічних даних, учений підкреслював, що раніше українці мали свою державність і втратили її через причини зовнішнього характеру. З огляду на зовнішні обставини, він з'ясовував проблеми, що існували в українсько-польських та українсько-російських взаємовідносинах. Приводом для цього, зауважував І.Лисяк-Рудницький, послужило "розрізнення Польщі історичної й етнографічної. М.Драгоманов
Loading...

 
 

Цікаве