WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Іван Бажанський — українознавець - Реферат

Іван Бажанський — українознавець - Реферат


Реферат
на тему:
Іван Бажанський - українознавець
Іван Миколайович Бажанський народився 26 лютого 1863 року в селі Дорошівці (нині Заставнівського району Чернівецької області) у селянській родині.
На берегах Дністра в складних соціальних умовах минуло дитинство майбутнього педагога, письменника, активного громадського і культурно-освітнього діяча, палкого українського патріота.
Формування його як особистості відбувалося під колосальним виховним впливом батьків, теплоту, любов й повагу до яких він проніс через усе своє свідоме життя. "Батько був працьовитий, не пив, не курив, любив господарювати". Та чи багато заробиш, коли немає власного шматка землі? Отож і доводилося йому займатися кушнірством або іти в найми до пана, щоб хоч якось прогодувати сім'ю. "Мати була веселого настрою, при тім дуже кмітлива і чутлива..., любила все говорити в приказках або вживати відривки народних пісень. А як коли й заспіває сумно, як їй на душі тяжко"... Син селянина-злидаря, з величезними труднощами здобуваючи освіту, весь час цікавиться фольклором, особливо піснями, що вплітались у тужливий зойк трембіти, зокрема, про Лук'яна Кобилицю, Олексу Довбуша... На жаль, великий зшиток цих пісень до нас не дійшов. Але волелюбний дух їх позначився на ранній творчості поета, пробудив його інтерес до літератури. Бажання було одне: вчитись, пірнути в глибину знань, щоб потім вчити, допомагати знедоленим буковинцям вийти до світла.
Роки, проведені в Чернівецькій учительській семінарії, спілкування з А.Кобилянським, О.Маковієм та іншими прогресивними молодими літераторами-народовцями мали значний вплив на формування демократичних педагогічних поглядів І.Бажанського. У стінах цього навчального закладу майбутній педагог твердо вирішив віддати свій талант на службу рідному народові. Працюючи директором школи в селі Вікно Заставнівського повіту, він відкриває читальню, де вчив хлібодарів читати залучав до газет, творів Шевченка, Франка, Федьковича, Котляревського, а згодом й Черемшини, Стефаника. Тут же декламував власні твори.
Щоденне перебування в гущі народу зблизило І.Бажанського з життям буковинського селянина, сином якого він був плоть від плоті. "Люди пізнавали мене, горнулися до мене, особливо - бідніші", - зазначав у щоденнику поет. Не випадково в його творах пригнічені та затуркані селяни стають оповідачами свого злиденного життя. Часом розмови з селянами одразу лягали на папір, сповнені народними прислів'ями, піснями, приказками та легендами.
Письменник висвітлює життя різних верств суспільства: селян, духовенства, інтелігенції. Кращі його твори - то любов до гнобленої людини, болі і жалі якої - то протест суспільству, в якому існує нерівність між людьми. З-під його пера виходять твори, в яких автор виступає борцем за освіту краян - це віршоване оповідання "Пропасть", оповідання "Рідна дитина". В багатьох творах пише про велике горе буковинців - еміграцію до Америки - "Жебрачка", "Розлука", "За морем".
Іван Бажанський як учитель і директор школи працював із селянами, неодноразово виступав перед ними із змістовними лекціями педагогічного і культурно-освітнього характеру, повідомляючи про те, що особливо цікавило трударів, було актуальним. У 1917 році він обраний шкільним інспектором Вашківецького повіту. Своїм наставником вважав Ю.Федьковича, часто звертався за порадою до його художніх творів та педагогічної спадщини.
Прогресивні ідеї та погляди І.Бажанського лягли в основу розробки ним проблеми розвитку української школи й національного виховання, в контексті еволюції українського шкільництва й педагогічної думки Буковини 2-ї половини XIX - 1 -ї половини XX ст., що протікала в загальнонаціональному руслі історії педагогіки й освіти України. Розв'язання її на Буковині ускладнювалося тим, що різні держави, скуповуючи буковинський край, насаджували тут свою систему шкільництва, яка, схрещуючись із місцевою навчально-виховною традицією або натикаючись на опір українських буковинців, часом набувала своєрідного нюансу. У цьому процесі вже давно визначилася певна внутрішня закономірність. Суть її полягала в тому, що наявність в українців своєї держави відкриває вільний простір для розвитку української школи, національної освіти й виховання дітей та молоді, втрата державності гальмувала й деформувала цей процес, вела до асиміляції українського шкільництва, його занепаду.
У пошуках ефективних шляхів розв'язання проблем будівництва народної школи з рідною мовою навчання й українським вихованням І.Бажанський не раз вдивлявся у минуле, щоб глибше збагнути сучасне й раціонально прогнозувати майбутнє. Тому й педагогічні погляди його мають автентичний характер. Якщо за останній період панування Австро-Угорщини (1869 - 1914) Буковина серед українських земель стояла щодо освіти чи не на найпершому місці, то під румунською окупацією вона перейшла на останнє. Відбувалося повальне плюндрування українського шкільництва і національного виховання. Вчителів примусили скласти державний іспит з румунської мови. Становище українських учителів та учнів стало вкрай нестерпним. Румунські урядовці навіть видали спеціальний таємний наказ "про обов'язкове вживання румунської мови в установах, школах...", де сказано: "Всі вчителі повинні як у школі, так і поза нею, в особистому житті користуватися виключно румунською мовою. Хто не буде виконувати цього розпорядження, буде звільнений з роботи". Не зважаючи на всі ці закони, І.Бажанський подбав, аби в очолюваній ним школі учні нелегально вивчали рідну мову, одержували бодай елементарні знання про рідний край, Україну та українство. Педагог вірив, що "з сего таки щось викристалізується - Україна буде і ми будемо панами в себе дома. От недавно створено в Києві Український Університет, так само в Кам'янці-Подільськім. Отже є надія на ліпшу будучність".
У кінці 1928 - на початку 1929 рр. по всій українській частині Буковини відбулися велелюдні віча, що обстоювали право навчання дітей-українців у рідній українській школі материнською мовою. Провідну роль в їх організації та проведенні відіграв І.Бажанський.
За його переконанням, нова школа мусить бути національною не тільки втому розумінні, що навчання в ній проводиться рідною мовою учнів, але й що вона ґрунтується на культурі українського народу, прищеплює любов до неї. Тільки рідною мовою дитина може у всій повноті виявити свої міркування. Опановуючи рідну мову, школяр засвоює не тільки слова, але й поняття, почуття, історію й світогляд свого народу, адже "без мови ми не можемо стати народом, без неї ми є сліпою етнографічною масою".
"Жоден чужий пан нам національної школи не побудує", - не раз застерігав І.Бажанський. Всякі колонізатори: австрійські, румунські, німецькі, польські роблять все для того, щоб позбавити дітей українців рідної школи й насадити їм школу чужинську. Адже мало зробить та школа, в яку дитина приходить з дому як з раю в пекло, з якої вона біжить додому як з пекла, в котрім все темне, чуже, незрозуміле - в світлий рай(додому), де все зрозуміле й близьке до серця. Не
Loading...

 
 

Цікаве