WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Натовп як носій та виразник громадської думки - Реферат

Натовп як носій та виразник громадської думки - Реферат

як у тому, так і в іншому випадку поєднуються не якісь видатні якості, а тільки посередні, які зустрічаються у всіх. "У натовпі може відбуватися лише накопичення глупоти, а не розуму".(1, 159)
На "доказ" щойно сказаному, Лебон наводить ще й за його часів популярну "примовку": "Увесь світ", як говорять, не може бути розумнішим за Вольтера, а навпаки, Вольтер розумніший від "усього світу", якщо під цим словом розуміти натовп".(1,159) Вельми прикметне судження!
Г.Лебон наголошував, що поведінка маси регулюється з боку несвідомого: "Дії маси підлягають скоріше спинному, ніж головному мозку". (1,167) Слід підкреслити, що цей висновок був зроблений Лебоном ще до виникнення теорії психоаналізу З.Фройда, який підкреслював значну роль несвідомого у житті не тільки індивіда, але й суспільства, а саме: мислення окремого індивіда є цілком та повністю свідомим, а мислення натовпу - цілком несвідомим. Звідси, твердження, що все, що колективне - це несвідоме, а все, що несвідоме - колективне, стало постулатом для багатьох учених. Однак, не всі поділяли та поділяють таку думку.
Справді, суспільні суб'єкти політики, які часто мають різні назви: "демос", "маса", "клас", "соціальна верства", "охлос" (патови), "плебс" (простолюд) та інші є не лише безпосередніми виконавцями, але й носіями волі, бажань, творцями культури. Політика формується у верхніх ешелонах влади, проте корені її знаходяться у товщі народних мас. Тому твердження, що народ є творцем історії, несе в собі не лише метафоричність. Інша річ, що чим більш авторитарний владний режим, чим більш недемократичне суспільство, тим більшешансів для маніпуляцій свідомістю й волею людей.
Те, що саме народ, його система самоуправління, справжнє народовладдя здатні встановити повні громадянські свободи підкреслювали Т.Шевченко, М.Драгоманов, І.Франко, М.Грушевський. Інтелігенції, - каже І.Франко, - слід іти не назад до народу, а вперед із народом, і лише в народу є межі терпіння, і він починає розуміти необхідність активної боротьби.
Відомий український просвітитель і педагог К.Ушинський зазначав, що як би високо не була розвинута людина, вона завжди буде стояти нижче народу (12, 67)
Доречно нагадати міркування визначного англійського філософа Д.Юма, який у справах моральної оцінки значно більше покладався на думку "натовпу", ніж на вибудовані за всіма правилами логіки судження окремих авторитетних філософів, політиків чи соціологів: "Я апелюю до авторитету народу і протиставляю думку натовпу філософським розмірковуванням", тому що "думки людей у даному випадку мають особливу авторитетність і є, у переважній більшості, безпомилковими".(7,706)
Однак (за Леоном), якщо б у натовпі відбувалося тільки арифметичне складання індивідуальних рис учасників, то в підсумку було б усього-навсього "середнє арифметичне". Тимчасом, у кожного учасника, як і у всіх разом, з"являються нові риси, яких не було, принаймні, в такому обсягу. "Є такі ідеї та почуття, які існують та перетворюються в дії лише в індивідів, що складають натовп" (1,159). Зокрема, це стосується рішучості та відваги. "...Індивід у натовпі набуває, завдяки лише чисельності, - твердить Лебон, - усвідомлення нездоланної сили, і це усвідомлення дозволяє йому піддаватися таким інстинктам, яким він ніколи не дає волі, коли буває один" (1,162). У цьому зв'язку доречно згадати про лейтмотивний клич "Помаранчевого майдану": "Разом - нас багато, нас - не подолати!"
Приплив хоробрості Лебон пояснює втратою людьми почуття особистої відповідальності, з огляду на їхню "анонімність" (тобто "колективність", неперсоніфікованість дій "натовпу" як єдиного цілого): "Почуття відповідальності, яке завжди стримує окремих індивідів, цілковито зникає у натовпі"(1,162).
Поза сумнівом, на ставлення Лебона до народних рухів справили вплив вікопомні події французької історії кінця ХVIII та двох третин ХІХ ст. зокрема й особливо - перебіг революцій 1789 - 93, 1830 - 31,1848, 1870 - 1871 років.
Інший дослідник - філософ Б.Спіноза (1632 - 1677), за плечима якого був історичний досвід лише Нідерландської та Англійської революцій (ХVII ст.), розцінював цей феномен поведінки учасників "натовпу" дещо інакше: "Якщо б двоє виявилися у злагоді і поєднали б свої сили, то разом вони можуть більше і, отже, разом мають більше права..., ніж кожний зокрема, і чим більше людей поєднається в такий спосіб, тим більше права вони матимуть" (4, 295)
Серед особливих психологічних рис, що характеризують поводження натовпу, Лебон виділяє зокрема такі, як: імпульсивність, мінливість та дратівливість, піддатливість навіюванню та легковір?я, перебільшену чутливість та нездатність до обмірковування ситуації, нетерпимість, консерватизм та авторитарність, "що їх ми спостерігаємо в істот, які належать до нижчих форм еволюції, а саме: у жінок (?!), дикунів (?!) та дітей". (1,166)
Натовп часто-густо скоює звірства та злочини - "це правда, але часто він виявляє героїзм", - зазначає Лебон і далі твердить: "Натовп піде на смерть заради торжества якого-небудь вірування або ідеї; в натовпі можливо пробудити ентузіазм та примусити його заради слави та честі, іти без хліба та зброї, як у часи хрестових походів, звільняти Гроб Господній з рук невірних, або ж, як у 1793-му році, захищати рідну землю. Це героїзм дещо несвідомий, звичайно, але саме за його допомогою твориться історія. Якби на рахунок народам виставлялися тільки одні великі справи, холодно обмірковані, то у світових списках їх значилось би зовсім небагато" (1,165).
Характерно, що впродовж ХІХ ст., багатого на заворушення, бунти, повстання, з поняттям "натовп" відбулися метаморфози, подібні до тих, що їх до цього зазнала "громада". "Натовп" в уявленні дослідників поступово позбавляється конкретної прив'язаності до якогось реального "живого" людського зібрання (гурту, "юрмища", "зграї", "банди") і набуває характеру уявленої спільноти.
Класифікуючи "натовпи" за різними категоріями ("організований", "злочинний", "одухотворений", "присяжні суди", "виборчий натовп", "парламентські збори"), Лебон робить спробу "намацати" оте найважливіше, що робить певне зібрання саме "натовпом" (в його трактуванні). "Поза сумнівом, одного факту
Loading...

 
 

Цікаве