WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Натовп як носій та виразник громадської думки - Реферат

Натовп як носій та виразник громадської думки - Реферат

епохи" (1,58).
Організована певною метою чи завданням, громада не лише висловлює свою позицію щодо дій влади, але й може виявити більш активні форми поведінки, викликані утисками її інтересів. Свого часу Д.Локк писав: "…якщо незаконні дії, що чиняться посадовою особою, підкріплюються владою, якою вона володіє, а засоби, передбачені законом, не можуть бути використані, оскільки цьому заважає та ж сама влада, то починає діяти право спротиву". (10, 117).
"Рядові" члени громади, невдоволені чи то ступенем адекватності представлення громадської думки в урядових колах, чи то "градусом" її врахування в практичній діяльності, щиро переконані в тому, що вони є повноважними реальними представниками тієї самої "уявлюваної" громади й беруть на себе місію донесення "справжньої" громадської думки доурядових органів. Попри діяльність у цьому напрямі відчайдушних одинаків-правдошукачів", більша чи менша кількість яких по суті постійно перебуває у, так би мовити, "алертному" стані, в кожному суспільстві час від часу виникають, здебільшого цілком стихійно, об'єднання таких ентузіастів. Сповнені рішучості провести в життя "громадську думку", вони вдаються до найрізноманітніших засобів "інформування" влади, надаючи при цьому все ж перевагу (що логічно для групових дій) таким масовим публічним заходам, як: мітинги, маніфестації, демонстрації, пікетування політичних інститутів, акти громадської непокори (аж до застосування сили шляхом заколотів, бунтів, повстань...) Відтак, політичні традиції, особистісні прихильності політиків, їх суперництво втрачають значення для суспільного буття людей. Переважним фактором усіх подій стає голос народної маси, що диктує урядам, які змушені уважно прислуховуватися до прагнень та бажань народу, їхню поведінку. "Не наради політичних діячів, а тільки душі натовпу, визначають долі націй" - стверджує С. Москвич (9,67).
Тому виключно важливу роль у житті суспільства, держави, в подальшій долі нації відігравав саме народ, його бажання, прагнення, воля. Це відображала українська філософсько-політична думка. В.Липинський писав, що "ніхто нам не збудує держави, коли ми самі її собі не збудуємо, і ніхто з нас не зробить нації, коли ми самі нацією не схочемо бути" (11, 67). Проте, віддаючи належне різноманітним державним і недержавним утворенням, він вважав, що особистості, індивіди, маючи добру інтелектуальну, політичну, емоційно-психологічну підготовленість, здатні суттєво впливати на перебіг суспільно-політичних та історичних процесів. В.Липинський в роботі "Лист до братів-хліборобів" зазначав, що без національної аристократії - без сильних і авторитетних провідників та організаторів нації в її тяжкій боротьбі за існування - немає і не може бути нації" (11,137). Тому його послідовною позицією щодо успіху в державотворчих процесах, суспільному прогресі було "постійне відновлення аристократії як вічного і незмінного наслідку кожної боротьби творчих, продукуючих, працюючих класів" (11, 51). Він усвідомлював, що провідна верства не лише посилює потенціал і енергію народних мас, але й спроможна більш об'єктивно оцінювати реальний стан і перспективу розвитку суспільства. Чим вища інтелігентність даної нації, - писав він, - тим більше розвинена серед її провідної верстви здатність спокійно і правдиво обсервувати громадські явища, знаходити наближений до правди прогнозований зв'язок (11, 352).
Цілком зрозуміло, що до подібних самодіяльних, малоорганізованих гуртів та їх спонтанних, непередбачуваних дій, які часто-густо межують із порушенням усталеного ритму життя та правових норм, у представників істеблішменту та його речників, незалежно від їх особистої прихильності чи неприхильності до демократичних цінностей, склалося загалом негативне ставлення. Воно знайшло свій вираз зокрема і насамперед у термінологічному означенні цього соціально-культурного явища: юрба (від юрмитися, тобто безладно рухатися, метушитися), натовп (від товпитися) тощо. Відтінок осуду і зневаги в означеннях цього феномена міститься також в інших мовах: толпа (рос.) crowed (англ.), fouly (франц.), gentіo, muchedumbro (ісп.), Мeng (нім) тощо.
Виразно негативне, "аристократично зневажливе" ставлення до "натовпу" зафіксоване в соціологічних (Г.Тард), політичних (Ортега-і-Гасет) та соціально-психологічних дослідженнях (Г.Лебон).
"Під словом "натовп" зазвичай мається на увазі зібрання індивідів, якими б не були їхні національність, професія, стать і які б не були випадковості, що викликали це зібрання", - зазначає Г.Лебон і продовжує: "Проте, з психологічного погляду слово це набуває цілком іншого значення. За певних умов, і при тому тільки за цих умов, зібрання людей має зовсім нові риси, які відрізняються від тих, які характеризують окремих індивідів, що входять до складу цього зібрання. Свідома особа зникає, а почуття та ідеї всіх окремих одиниць, які утворюють ціле, набувають одного й того ж спрямування". (1,156) Це явище Лебон називає "психологічним законом духовної єдності натовпу" (1, 159).
До найважливіших причин, які зумовлюють "нівеляцію", "затирання" людської особистості у натовпі, Лебон відносить сприйнятливість людей, до навіювання (суггестії), їх здатність підпадати під гіпнотичні впливи, для реалізації чого якраз в умовах "натовпу" створюються найсприятливіші умови. Найбільш вражаючим фактом, за словами Лебона, є те, що якими б не були індивіди, що складають натовп, яким би не був їх спосіб життя, рід занять, їх характер чи розум, "одного їх перетворення на натовп" досить для того, аби в них утворився різновид колективної душі", яка "примушує їх почувати, думати й діяти зовсім інакше, ніж думав би, діяв би та почувався б кожний з них зокрема".(1,159)
Зазначений "різновид колективної душі" утворюється, за думкою Лебона, на основі поєднання не того, чим відрізняються люди у звичайному житті, а того, що є спільного, тобто на найнижчому рівні психологічних засад людської особистості. Ось чому "натовп ніколи не може виконати дії, які потребують піднесеного розуму. Рішення, які стосуються спільних інтересів, прийняті зібранням навіть знаменитих людей у галузі різних спеціальностей, все ж таки, мало відрізняються від рішень, прийнятих зборами дурнів, оскільки
Loading...

 
 

Цікаве