WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Найголовніший закон космосу – любов - Реферат

Найголовніший закон космосу – любов - Реферат

дітей.
За допомогою метафор митець змальовує не лише образ осінньої природи, а й вказує на похилі материні літа. Цей прихований паралелізм знайшов своє втілення у словах вірша: "Вже останню струну протягнули у осінь / Над хатиною й садом журавлині ключі".
Син не може змиритися із втратою матері. Його горе непоправне. Він це розуміє, але сподівається, що мати житиме в серці. Він говорить про духовний зв'язок дітей і матері, вказуючи, що навіть після смерті вона опікується ними: "Знаю: ти і тепер за одвічним порогом / Одганяєш від мене і біду, і грозу.../ І, забувши знемогу, підставляєш долоні / Під синівську сльозу, посивілу сльозу!".
Сумом, гіркотою втрати сповнена поезія "Батько". І знову О.Потапенковикористовує звертання, за допомогою якого ліричний герой виявляє свої переживання. Він усвідомлює, що рідко зустрічався з батьком, і просить вибачення. Батько зображений як опора дітей, трудівник, порадник, завжди готовий допомогти. Він помер, а синові залишилися спогади та фотокартка, на якій батько молодий. Ліричному героєві не вистачає рідної людини, тому він просить старенького: "Вертай, як лелека, вертай навесні!".
Любов до рідного краю - основа поезії "Зацвітає полуниця". У словах твору: "Будеш літати / Високо, сину, / Тільки додому, / Прошу, повертай, / Хай тобі сниться / Цвіт полуниці, / Батьківський край / І вишневий наш рай", - втілено духовний заповіт матері - синові.
Мотив любові до рідного краю, вірності батьківщині розробляється у творі "Не лишайте Вкраїну". Головна думка поезії "Люди лебедині" - повернення до рідного порогу. Саме тут, на лоні природи, серед рідних, друзів, людина стає сама собою, перероджується якісно, стає добрішою, щедрішою, люблячою. Віра в людину пронизує весь твір. Поет вірить у незнищенність та невмирущість душ земляків, у їх воскресіння. Справжньої людини душа - душа "лебедина" - не зникає, вона продовжує своє буття у неземному світі. Єднання Бога і людини, яка праведно прожила свій вік, відбувається насправді. Тоді Бог визнає землянина рівним собі: "І Всевишній стає на пречисті коліна / Перед нами, Людьми, лебединими в душах Людьми".
Повертаючись до рідної батьківщини навесні, коли все оживає, оновлюється, герой, закономірно, сам прагне душевного очищення: "Упаду на траву, на шовкову траву лебедино / І, як в казці, в Людину нову обернусь...". Таким чином, незримий образ весни, втілений у метафоричному висловлюванні "із весняним ключем у щасливім ячанні вернусь" та пов'язаний зі слуховим образом (ячання птахів), - не просто засіб художньої образності, який виявляє прагнення героя саме цієї пори року повернутися на батьківщину. Це складний художній прийом із прихованим значенням. Завдяки йому викристалізовується думка, що в кожного з нас є потреба повертатися на батьківщину не лише для оновлення фізичних сил, а й для зміцнення свого духовного світу, бо тільки тут, у своїй країні, переймаючись почуттям любові до батьків, співвітчизників, рідного краю, України, зможемо реалізувати найголовнішу заповідь Христа, що полягає в любові до ближнього, чим сприятимемо розвитку духовного світу цілої нації.
Вірячи в "чистих людей", які живуть на благословенній українській землі, поет стверджує, що цей народ - богообраний, що він живе у злагоді зі своїм внутрішнім світом, дотримується заповідей Христа і, що не менш важливо, "в душі" навчився вибачати ворогам.
Кожному, хто прагне залишатися людиною, поет заповідає: "Бережіть, - я молю, - невгасиму свічу!". Звичайно, свічу любові та злагоди, свічу власного душевного тепла.
Зміст життя поета втілений в рядках вірша "Крещендо душі". У ньому звучать мотиви єднання людини з Богом, покаяння і прощення, любові: "Даруйте, віддавайте і творіте, / Любіть, прощайте - заповідь одна".
Автор твору свідомий того, що сучасній людині важко прийти до Бога, до гармонії власної душі. Саме тому, ставлячи питання духовного спустошення людини, її морального падіння, прагне зрозуміти і підтримати її, підводячи до думки про вдосконалення та очищення любов'ю.
Усвідомлюючи власну гріховну суть, ліричний герой у творі "Одна душа" нагадує, що необхідно очистити тіло й душу. Це зробити найважче. Але це найперше, що людина повинна зробити. О.Потапенко вірить, що лише любов'ю можна оновитися духовно: "І підійма до праведних висот, / Душа моя - це ти, моя Любове!"
Вічна тема кохання представлена великою кількістю поезій. У них і лірична сповідь героя про перше кохання ("Мій перший цвіт"), і розповідь про кохання людей зрілого віку ("Сиве кохання"), і ствердження, що кохання окрилює людину ("Я так її люблю"). Підносячи кохання як найбільшу святість, поет вважає, що людей поєднують небеса ("Нас повінчають небеса"). Почуттям любові до кожної жінки-українки перейняті вірші "Українка", "Слов'янська врода". Поет милується красою жінок, закликає дарувати їм теплоту сердець та любов. Особливу групу інтимної лірики становить добірка творів російською мовою. Частина з них присвячена дружині ("Русский Париж", "Белая голубка", "Святая звезда").
Звертаючись із пристрасним словом до коханої, ліричний герой прагне пояснити ситуацію, яка склалася, перепросити за образу ("Ты прости...", "Мне тебя запрещали любить", "Вольная птица", "Нет, любимая...", "Покоренная").
У цих та інших російськомовних поезіях поруч із мотивами зради, розлуки, звучить і мотив любові, пов'язаний із проблемою духовного очищення: "Моя любовь очистила тебя..." ("Не сможешь").
Щирість, любов і вдячності висловив поет у поезіях-посвятах обдарованим жінкам України - Аллі Кудлай ("Кужеліє снігом кружина..."), Ліні Костенко ("Засніжило, полукіпки вмело..."). В них жінки постають талановитими галузками українського роду, які своєю майстерністю (поетеси, співачки) одухотворюють співвітчизників, спонукають до розвитку внутрішнього світу, очищення любов'ю.
Таким чином, у поезіях О.Потапенка провідним мотивом є морально-етична категорія любові. Вона пронизує вірші про матір, про жінку-українку, про кохану, про історію народу, про негаразди нашого сьогодення. Саме любов, на переконання поета, здатна одухотворити людину, зробити її добрішою, справжньою.
Заповітом митця стали слова святої Матері Терези: "Усю свою вічність на Небі я буду творити вам добро на землі".
Loading...

 
 

Цікаве