WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → "Рамаяна" і українська казка: типологічний аналіз - Реферат

"Рамаяна" і українська казка: типологічний аналіз - Реферат

"Кам'яна держава", а через неї і з іншими зразками української народної творчості, ми обмежилися лише найбільш суттєвими елементами, хоча у "Рамаяні" казкових мотивів значнобільше, і в загальній композиції поеми вони відіграють ту ж роль, що й у відповідних казках.
Поема "Рамаяна" розпочинається розповіддю про бездітність Дашаратхи, з жертвоприносин, які він здійснив, щоб мати потомство, про рішення богів дарувати йому сина, і, нарешті, про народження Рами. Тут - мова про чарівне народження героя, яке в даному випадку становить вихідну ситуацію [10, 169 ]. Саме по собі чудесне народження - елемент, який більше властивий міфу, аніж казці. Але і в чарівних казках (як міфологічний релікт) він часто присутній: герой виявляється сином смертної жінки і надприродної істоти або народжується тому, що мати його з'їдає чарівний плід. Мотив з'їдання чарівного плоду близький санскритському сюжету, оскільки дружини Дашаратхи завагітніли після того, як випили чарівний трунок. Подібний мотив знаходимо в українських казках. Ілюструє це казка "Покотигорошко" в запису М.Максимовича. Покотигорошко народився після того, коли змій викрав його сестру та полонив братів, від смертної жінки і сакральної рослини - гороху: "...Мати плакала, що нема ні синів, ні дочки; узяла відра та й пішла по воду до колодязя. Набрала води та й іде - коли горошина котиться по дорозі та й вскочила у відро, а вона і не побачила. Прийшла додому, виливає воду - коли дивиться: горошина у відрі. Вона узяла та й з'їла, і од тієї горошини уродився син. Дали йому ім'я Покотигорошко..." [З, 20].
Подібну ситуацію бачимо в казці "Солдатські сини-богатирі" (у записах І.Манжури). Тут у матері з тієї ж причини народжуються два сини: "...От раз пішла вона до колодязя, води набрала та й іде, аж бачить: котяться за нею дві горошинки. Вона взяла та з'їла їх ... і народила скоро двох синів-богатирів, що волос у волос, голос у голос" [3. 157]. Є твори, в яких горошину замінює золотопера щука (казка "Про Сученка-богатиря"). У цьому випадку народжуються три сини різного соціального походження - царевич, кухарчук і сучич: "...Привозять ту щуку до царя. Стала кухарка варить її - попробувала юшки...Наїлась цариця...Собачка під столом попробувала кісточки. Привела сина кухарка, привела сина цариця, привела сина й собака..." [З, 137]. Як бачимо, в українських казках також присутнє чарівне народження героїв. Батьками їх, з одного боку, є смертні жінки, з іншого - рослини чи тварини (це відносить нас до прадавніх вірувань у культи-тотеми як зооморфні, так і дендроморфні, у першопредків або духа рослинності - культ гороху на території України мав ритуальне значення) [4, 150 - 151].
Одруження головних героїв проходить через випробування. В індійській поемі - це сваямвара (вибір царівною чоловіка). Сватання й одруження Рами з царівною відбулося саме через таке випробування мужності й фізичної сили нареченого. Царевич зумів натягнути тятиву лука Шіви. Еквівалент сваямвари зустрічається і в українських казках, скажімо в "Казці про упиря", де також розповідається про ініціацію нареченого (Івана-дурня) царем: "...дійшла до цих трьох братів чутка, що з того ж царства царівна хоче заміж вийти. Але вона була дуже хороша, то цар, її батько, вимурував дуже високий стовп у сто сажнів вишини, обкопав його ровом у сто сажнів ширини і в сто глибини. Посадив її на тім стовпі і дав у руки хустку. Як знайдеться лицар, що до неї вискочить, візьме ту хустку і саму поцілує, того вона й буде..." [З, 63]. Випробування він пройшов лише за третім разом: "...А тим часом дав коню трохи віддуху, поки піт в себе вбере, та як скочив, то аж на самий верх вискочив, на третє кружало, де вже царівна сиділа..." [З, 67].
Мотив тварин - помічників дародавців - також поширений в індоєвропейському фольклорі. У "Рамаяні" типовими казковими помічниками, які переходять під послух героя, є мавпи. В українських казках тварин-дародавців теж можна назвати помічниками. Зокрема, в казці "Змій" за те, що герой подарував тваринам життя, кожна з них віддає своє дитинча йому на служіння: "Не стріляй же мене, - каже лисиця, - єсть у мене дітки маленькі, треба мені їх вигадувати, а коли хочеш - дам я тобі старшого сина на послугу" [3, 176]. Те саме відбувається при зустрічі героя з ведмедицею, вовчицею, левицею. Подібний мотив є в казці "Лісник та залізний вовк". У казці "Іван Голик" тварини є лише помічниками: "...їдуть дальше, коли це - летить комар зі своїм військом, що не можна й очима глянути. Надлітає комарський дивізійний генерал: - Ей, Іване Голику, дай моєму війську крові напитися! Як даси, то ми тобі у великій пригоді станемо; а не даси, так не будеш на Русі" [3, 43]. Допомогу за допомогу обіцяли Голику також миші й щуки. Додатковим варіантом мотиву тварини-помічника у поемі є розповідь про шуліку Джатаюса, який вступив у смертельний двобій з Раваною. В українських казках найближчим аналогом Джатаюса є орел-помічник (сокіл, гриф), який або переносить головного персонажа до царства викрадача і повертає звідти, або дає пораду, як розшукати зниклу дружину. Допомогу помічника головний герой має заслужити: "...Спинився під великим дубом. Глянув угору й бачить - на верху гніздо грифа. А в гнізді малі пташенята дуже пищать від страху. ...А вгору дубом тягнеться величезна гадина...Хоче з'їсти потятка...Вдарив її хлопець і тої ж миті вона здохла..." За це старий гриф допомагає йому: " - Но, легіню, чую, що ти моїм дітям врятував життя. Чим тобі віддячити? - Та кобити мене виніс аж на верхній світ... - Гей, се не абищо! Але спробую" [3, 339].
У казках, як і в епосі, головним викрадачем виступає змій (Равана - повелитель демонічних істот, родичів богів та їхніх постійних ворогів і суперників). Крім того, слід відзначити антропоморфність змія, що виразно простежується у двох моментах: вміння його перевтілюватися в людину та закохуватися. Але змій не єдиний казковий викрадач. В українських казках фігурують Кощій, Баба-Яга, Чорний ворон. При цьому на них переносяться не лише функції, а й найбільш важливі характеристики змія. Викрадення Сіти у поемі "Рамаяна" не випадкове дійство, а вчинок, притаманний самій природі антагоніста. Равана насильно утримує у своїй столиці тисячі викрадених жінок. В українських казках змій викрадає дівчат, вимагає їх як відкуп за своє невтручання, плату за воду тощо. Він є не тільки ворогом дівчат, а й руйнівником і поневолювачем цілих народів. В українській казці "Кирило Кожум'яка" зав'язкою твору є передача царівни на поталу змієві, який перекрив воду: "Колись був у Києві якийсь князь,лицар, і був коло Києва змій, і щороку посилали йому дань: давали або молодого парубка, або дівчину" [3, 39]. Серед багатьох сюжетів зустрічається іще один - про неймовірне змієве багатство, про зустріч казкового персонажа (в українських казках - кіт, лисиця) з людьми, які випасали змієві отари або із самим змієм. Він просить їх дати хибну інформацію або лякає змія війною (казка "Як лисичка Івана-баштанника зробила царевичем").
В індійському епосі Равана знищує багато воїнів, царів, перемагає богів як на небі, так і на землі. В.Пропп, аналізуючи архаїчний образ змія, зазначає, що, передусім змій пожирає жертви або постійно погрожує це зробити. В індійській
Loading...

 
 

Цікаве