WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → “Образ людини” в українській філософії епохи Відродження XV – XVI ст. - Реферат

“Образ людини” в українській філософії епохи Відродження XV – XVI ст. - Реферат

до чого ніби існує невидимий духовний (істинний) світ та видимий (недосконалий), до якого належить і тіло людини; не визнавали Старого Завіту і не вклонялися Христу; Св. Письму протиставляли критичне мислення, що ґрунтувалося на розумному осмисленні віри; не визнавали церковної ієрархії та ін. У Новгороді і Пскові ця течія отримала назву "стригольники", рух їх було розгромлено наприкінці XIV ст., а представників відлучено від церкви. Проте, відлуння "стригольників" ще довго давало про себе знати не тільки в Україні, а й у Росії, поки не було витіснене іншими єретичним вченнями.
Поширенню передренесансних течій в Україні сприяв здійснюваний тоді в українській культурі синтез платонізму і арістотелізму, що визначали шляхи розвитку філософської думки. Поширення неоплатонізму в його християнізованому варіанті пов'язане з розповсюдженням творів Псевдо-Діонісія Аріопагіта, які в перекладі на церковнослов'янську мову поширювалися в Україні, починаючи від XV ст. В "Аріопагітиках" викладається вчення про істинне пізнання, яке можливе лише відносно Бога. Воно здійснювалося в ієрархії чеоез поступове осягнення вищого начала. На противагу цьому, у XIV ст. зароджується вчення ісіхазму (від грец. слова "ісіхія" - спокій, безмовність), яке у XV ст. поширюється в Україні. Прихильники цього вчення відходять від неоплатонічної уяви про космічну ієрархію і стверджують, що шлях до єднання з Богом лежить у зосередженні свідомості людини на самій собі.
Наприкінці XV ст. в Україні зростає потяг до арістотелевої традиції. Зокрема, слід відмітити діяльність київського наукового гуртка книжників у 40-60-х рр. XV ст., який отримав назву "ожидовілих". Переважна більшість дослідників історії української філософії пов'язує появу філософської літератури з цим гуртком. Члени його зробили вагомий внесок у "переклад на давньоукраїнську мову серії трактатів арабо-єврейського походження з проблем метафізики, логіки, астрономічної та астрологічної літератури. До їх числа належать переклади книги науково-енциклопедичного характеру "Аристотелеві врата, або Тайная Тайних", логічних трактатів книг з астрономії: "Шестокрил", "Космографія", астрології ("Лунники" та ін.) [3, 56].
Серед основних рис передренесансної думки на Україні слід відмітити критичне ставлення до ортодоксальних догматів християнства, звернення до реального життя людини, проголошення сили розуму, здатність пізнати сили та закони природи і поставити їх на службу людині.
Зв'язки українських ренесансних гуманістів XV - початку XVII ст. із західноєвропейськими відбувалися завдяки ознайомленню вітчизняних авторів з творами мислителів Європи. Головними центрами наукового й культурного життя у цей час були Київ, Львів, Острог, Перемишль, Замостя. Саме тут зароджувався і формувався новий "гуманістичний рух".
Українська філософська думка епохи Ренесансу розпочинається з творчості Юрія Дрогобича (Котермака) (1450-1494). Майбутній мислитель, гуманіст, астроном, астролог, медик та математик одержав освіту в Краківському та Болонському університетах. Вчену ступінь доктора філософії та медицини здобув у Болоньї, де потім викладав математику і астрономію, а в 1481-1482 рр. обіймав посаду ректора університету медиків та вільних мистецтв. У 1487-94 рр. у Кракові працював професором медицини та астрономії. Був учителем М.Коперніка. Серед його найвідоміших творів - "Трактат про сонячне затемнення 20 липня 1478 р.", "Прогностична оцінка поточного 1483 року", "Трактат з шести розділів про затемнення" (1490) та ін. Творчість Ю.Дрогобича має гуманістичне спрямування, що виявляється у його високій оцінці людського розуму:
"Обшири неба для очей незбагненно великі;
Розумом легко, проте, можемо їх осягнуть" [9, 444]
Учений вважав, що завдяки розумові як головному критерію істинності нашого знання, можна легко "осягнути обширні неба незбагненно великі", пізнати всі таємниці світу. На його думку, людина здатна пізнавати світ, не опираючись на Одкровення, тому що в ньому панують незмінні закони природи, які ми пізнаємо внаслідок їх причин, і навпаки. Самовіддано він вірив у великі можливості людини та постійно наголошував на її спроможність використати результати пізнавальної діяльності на своє благо, на користь суспільству. У людському розумові, активній діяльності, освіті він вбачав головні рушійні сили історичного розвитку й суспільного поступу.
Проблему співвідношення небесного і земного світів учений розв'язував у дусі неоплатонівської ідеї космічної любові, якою, як він вважав, сповнений Усесвіт. На його думку, людина, завдяки своїм доброчесним вчинкам, може уподібнитися Богові. Поряд з християнським Богом у творах Ю.Дрогобича з'являються містичні сили як наслідок його професійного заняття астрономією та астрологією. Він ототожнював впливи різних планет та інших космічних сил з певними надприродними силами, що діють на життя людини: "з волі Марса, властителя року", "затемнення буде відповідати природі Сатурна", - писав він - як, наприклад, довгі "сатурнівські хвороби" відбуваються з волі Сатурна, який розганяється біля хвоста Дракона" та інше. Це пояснюється тим, що магія на той час була могутньою основою природознавства.
Дрогобич постійно наголошував на вивченні природи та її законів, щоб знання поставити на служіння людині. У віршованих посланнях до папи Секста IV писав про те, що його праці пронизані, у першу чергу, шаною і повагою до людини, що наукові знання відіграють провідну роль. Він вважав, що погода залежить від географічних широт, місцевості, що можливо передбачити погоду за допомогою тривалих спостережень над її змінами.
Філософським підґрунтям поглядів Ю.Дрогобича на людину є його прогностичні дослідження. У житті він радше радив покладатися на власну зірку, ніж на Бога. Завдання всього людського життя вбачав у піднесенні рівня пізнання до першоджерела життя, пізнання Начал, які рухають всім світом. У цьому пізнанні нам допомагає астрологія, що проливає світло на осягнення промислу Божого. З огляду на це, і виникають ті фундаментальні філософські питання доби Відродження, як про свободу волі, про активне начало людської природи, що сприяє розбудові власного життя та ін. "Зірками управляються справи земні. Не примушують вони, але дозволяють самим правити; а якщо раптово загрожують - люди можуть відвести ці загрози розумом" [4, 177]. Отже, на думку Ю.Дрогобича, саме астрономічні дані ( дані науки) допомагають людини у вирішенні певних проблем, з якими вона зустрічається у житті, оскільки значення зірок відображають загальний хід розвитку матеріального світу. "Зірки - не причина злих вчинків. Зло - від лихих потягів людини. Значення астрономії в тому, що вона дає змогу визначити певну засторогу, або надихнути на вчинок"[2, 50].
Отже, згідно українському філософу, знати як зірки впливають на долю, вміти застосувати це знанняв особистому житті під час вибору стратегії поведінки та цінувати це мистецтво, вбачаючи в ньому унікальність людської особистості, - ось та філософська основа його розуміння образу індивідуальності та неповторності людини. Згодом аналогічні думки буде висловлювати
Loading...

 
 

Цікаве