WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Тризуб, його минуле й сьогочасне - Урок

Тризуб, його минуле й сьогочасне - Урок

"Ще не вмерла І Україна" стала державним гімном. Вивчіть слова пісні й запам'ятайте, що гімн співають і слухають стоячи!
Ще не вмерла Україна,
І слава, і воля,
Ще нам, браття-українці,
Усміхнеться доля.
Згинуть наші воріженьки,
Як роса на сонці,
Запануєм і ми, браття,
У своїй сторонці.
Душу й тіло ми положим
За нашу свободу
І покажем, що ми, браття,
Козацького роду.
Герб
Наш герб-тризуб,
це воля, слава й сила;
Наш герб-тризуб.
Недоля нас косила,
та ми зросли, ми є,
ми завжди будем,
добро і пісню
несемо ми людям.
Наталка Поклад
Герб - це символічний знак, своєрідний ключ до історії роду, міста, держави.
Думаємо, що ви вже здогадалися: слово знак утворилося від "знати". Так, кожне плем'я в давні часи мало свій знак, яким воно позначало, мітило майно, худобу, будівлі. Наші далекі предки вибивали чи малювали на скелях різні знаки, які засвідчували володіння ними певною територією.
І так склалося, що з давніх-давен кожен знаменитий рід в Україні мав свій герб - особливий знак, який розповідав про походження цього роду вії давніх пра-предків. Свої герби мали українські міста і землі. Слово герб прийшло до нас із польської мови, а в польську - з німецької, в якій воно означає "спадщина". Яка ж історія державного герба України?
Державний герб України - тризуб. Цей знак дуже давній. Знахідки археологів переконують, що він вже був на нашій землі десятки тисяч років тому: древні боги зображалися із тризубами, він був навершям жезлів вождів слов'янських племен та скіфських царів. Літописи зафіксували, що у Київській Русі став родовим знаком і династії Рюриковичів, а отже, державним гербом, символом державної влади. Його карбували на своїх монетах київські князі Володимир Великий та Ярослав Мудрий. Коли ж Київська Русь занепала, тризуб зберігався в гербах українських дворянських родин.
Тризуб: його минуле і сьогочасне
Далекі... Незбагненне далекі часи... Гігантські катаклізми, виверження вулканів, землетруси, велетенські цунамі, "вселенські потопи", як їх трактували очевидці... І серед цього предковічного хаосу - він - творець стародавніх культур і цивілізацій - HOMO sapiens (людина розумна), HOMO habiles (людина творець) із своїми звичаями, обрядами, конфесійністю, які потім, з віками, переростуть у традиції і будуть давати перші несміливі паростки майбутніх величних культур... Звідси й прадавні вірування - віщування, їх найперші ритуальні сакральні знаки, звідси й давня філософія буття, первісні уявлення про себе і світобудову...
Людина намагалася протиставити себе природі, в той же час шукаючи в собі підтримки в боротьбі за виживання...
Поступово виникають уявлення про те, що основою світобудови є стан рівноваги всіх сил - велике й незбагненне ніщо, або, за сучасною філософською термінологією, - абсолют, а за термінологією квантової фізики - вакуум.
Виходячи з вірувань древніх, порушення рівноваги в якійсь частині цього велетенського ніщо - вакууму - абсолюту породжувало могутню потенцію, два протилежних полюси, що діяли як своєрідні потужні енергії... Різні філософські вчення давали їм відповідні назви: позитив і негатив, чоловіча й жіноча, батьківська й материнська, мудрість, духовність і знання, янь, інь таін.
Ці дві сили породжували третю - синівську енергію - любов... Таким чином, на думку древніх філософів, встановлювались три сили енергії, троїстість, тріада, яка у процесі свого функціонування, говорячи мовою сучасної науки, складалася з різних комбінацій енергій і часток... Це були так звані "квантові поля", або, за релігійною термінологією, - проявлений світ.
Троїстість структури цього уявлюваного поняття, яка інтерпретувала буття, проявляючись у нашому тримірному просторі, відтворювалась у вигляді тризуба, хреста та ін...
Так, християнська релігія передала нам усвідомлення про тримірність нашого простору (буття) через внутрішнє уявлення про Творця, Бога в трьох іпостасях (Бог - батько всього сущого. Бог - син. Бог - Дух Святий) із відповідною сакральною символікою (тризуб - хрест).
Цілком можливо, що тридент живе в українській землі з прадавніх, "допотопних" часів і, може, сягає навіть легендарної Атлантиди...
Символіка породжуючої "троїстості" освячена нашими легендами і міфами ще за часів матріархату... Це і трилика Велика Праматір, і триголовий Змій, і трисвітле Вогнище '(Велика Агні), і їх породження -Змієнога Табіті... Можна припустити, що культ "троїстої сили" існував близько семи тисяч років тому... Про нього частково свідчать і розкопки трипільської культури... Тризуб був його сакральним виміром -зображенням. Отже, цей сакральний, а потім геральдичний символ сягає ще прадавніх цивілізацій... Подібні зображення знаходять і на древніх солярних знаках Індії. Після занепаду Великої Скіфії тризуб продовжує своє існування у Причорномор'ї як знак боспорських царів та антських вождів... Відомий він і в Візантії...
Прийшов він і на слов'янські землі... Найдавніші знахідки припадають на І століття нашої ери. Відомо, що тризуб був символом об'єднання давніх слов'янських племен, які створили пізніше Русь... Так, у Києві, за часів правління Володимира Великого (910-1015) він був гербом держави, через деякий час - геральдичним знаком його нащадків Рюриковичів - Святополка Окаянного (1019-1054), ми зустрічаємо його і в гербі Ганни Ярославни, доньки Ярослава Мудрого - королеви Франції...
Зображення тризуба археологи знаходять на цеглинах, камінні старо-давніх храмів, замків, палаців, зброї, посуді, перснях, прикрасах, монетах... Він зустрічається і в давніх рукописах...
Тризуб зберігав свою первісну Володимирову основу в двозубах - геральдичних знаках Ізяслава Ярославича(1054-1078),галицько-волинського князя Лева Даниловича (1264-1304)...
Знаки тризуба - двозуба траплялися і на розкопах літописного Звенигорода, давнього Галича, Новгорода... Сьогодні нам відомо понад двісті відмін цього геральдичного символа з різними варіантами...
Виникає питання: у чому його внутрішня сутність, його значення?! На жаль, одностайної думки вчених стосовно цього немає... Він належав багатьом прадавнім цивілізаціям... І можливо, що саме традиція вживання подібного роду сакральних знаків знайшла своє продовження у знаках династії Рюриковичів, про які писав на початку минулого століття Карл Болсунський у своїй роботі "Родовий знак Рюриковичів, великих князів київських. Геральдичне дослідження, присвячене для прочитання на XIV археологічному з'їзді у м. Чернігів (1904)". Його висновки наводимо у скороченні: по-перше, "...знак, запозичений з Візантії, утворився з літер (?) грецької абетки, які складають титул монарха; по-друге, цей титул після Володимира Святого зберегли всі його наступники до Ярополка - Петра включно; по-третє, після змін від додання хреста і місяця, він дістав значення геральдичної емблеми, - через все це його слід уважати за герб Рюриковичів..."
У статті "До питання про державний герб України" її автори В.Модзалевський та Г.Нарбут (журн."Наше минуле", 1918, №1 .С.119-121) зазначали, що "Мала Рада (12 лютого 1918 року в м. Коростень", а потім і Центральна Рада (22 березня 1918 р.) прийняли цей знак за герб Української Народної Республіки..."
Тридент став офіційним гербом Української військової організації (УВО),Організації українських націоналістів (ОУН), Прапором ОУН стало блакитне полотнище з особливою відміною тризуба - мечем замість середнього зуба.
У процесі відновлення й проголошення державного суверенітету України постановою Верховної Ради нашої держави від 19.02.92 р. "Про Державний герб України" він був затверджений як малий Державний герб, а 28.06.96 р. - став елементом великого Державного герба України, Отже, наш малий Державний герб - тризуб - це символ віковічності нашого етносу, сили і слави української державності; його прадавня сакральна символіка свідчить про невмиручість наших ідеалів, наших прагнень до Незалежності і Свободи, розвитку і процвітання.
Loading...

 
 

Цікаве