WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Роль Народного Руху у відродженні державності - Реферат

Роль Народного Руху у відродженні державності - Реферат

перереєстрацію членів Руху, а через три місяці розпочати другий етап зборів, на яких слід прийняти зміни до програми та статуту й обрати керівні органи Руху. З огляду на ці розбіжності узгоджувальна комісія прийняла паліативне рішення, що Рух мають очолити троє співголів - Драч, Горинь і Чорновіл. Невдовзі Іван Драч вийшов із НРУ. На запитання, чому він полишив лави Руху, поет відповів у жовтні 1996 року так: "Свого часу я обстоював думку про те, що Рух має залишатися громадсько-політичною організацією, а не переростати в іще одну партійну структуру. Я схилявся до думки, щоби допомагати Президентові (Л. Кравчуку), активно співпрацювати з ним. Але прибічники Чорновола пішли іншим шляхом, опозиційним. І про жодну співпрацю вже не могла йти мова".
Повноваження із себе склав і Михайло Горинь, якого було обрано головою Української республіканської партії. Було оголошено і про розпад коаліції навколо Руху. УРП та ДемПУ проголосили себе послідовними прихильниками Президента України Л. Кравчука, а НРУ заявив про свою опозиційність.
На IV зборах НРУ в грудні 1992 року головою було обрано В'ячеслава Чорновола, а його заступниками - Олександра Лавріновича та Михайла Бойчишина (доля М. Бойчишина, який 15 січня 1994 року вийшов із приміщення секретаріату і безслідно зник, і досі залишається невідомою; його зникнення пов'язують з тією організаційною та фінансовою роботою, якою він опікувався в Русі). До складу ЦП було обрано С. Головатого та В. Івасюка. Свої повноваження склав М. Поровський. Тоді ж із НРУ виділився Всенародний рух України на чолі з Ларисою Скорик (нині вона є співголовою Всеукраїнської партії міжнаціонального порозуміння "Новий світ" і йде на вибори в блоці з Українською партією). Водночас на цьому зібранні було зроблено суттєвий крок до перетворення НРУ на партію. Після прийняття закону "Про об'єднання громадян" НРУ було зареєстровано як партію, що нараховувала 51 тисячу членів.
16 жовтня 1993 року відбулися установчі збори молодіжної організації НРУ "Молодий рух", яку очолив В'ячеслав Кириленко.
У 1993 році почалася підготовка до парламентських і позачергових президентських виборів. У грудні 1993 року першим етапом V Всеукраїнських зборів НРУ було ухвалено платформу партії на виборах до ВР, другий етап у квітні 1994 року підбив підсумки кампанії.
Проте НРУ утримався від участі у президентських виборах 1994 року. Натомість Рух ставив завдання посилити роботу в виборчій кампанії до місцевих органів влади, провести консультації з політичними та громадськими організаціями щодо можливості висування спільних кандидатур до місцевих рад та узгодження кандидатур претендентів на пости голів місцевих владних структур. Тоді НРУ тримала "в руках" 3 обласних адміністрації.
Другий етап V Всеукраїнських зборів НРУ першим заступником голови НРУ обрав О. Лавриновича. До складу Центрального проводу ввійшли 32 партійці, серед них - В. Чорновіл, М. Бойчишин, О. Бондаренко, Б. Бойко, Л. Бірюк, І. Заєць, Р. Карташов, Ю. Костенко, Ю. Ключковський, П. Качур, В. Кириленко, О. Лавринович, О. Майборода, Г. Манчуленко, С. Одарич, Л.Танюк, В. Цимбалюк, В. Черняк, І. Шовковий, І. Шулик, І. Шутов.
У жовтні 1997 року відбулися VІІ збори НРУ. Оновився склад ЦП, до якого ввійшло багато відомих політиків, зокрема В. Чорновіл, Б. Бойко, О. Бондаренко, І. Заєць, О. Лавринович, В. Черняк, В. Коваль, В. Дончик, Р. Зварич, В. Кириленко, М. Косів, Ю. Костенко, Л. Танюк, Я. Федорин, В. Червоній, В. Альошин, Л. Бірюк, І. Бойчук, Р. Василишин, Л. Григорович, О. Гудима, І. Драч, Ю. Ключковський, Б. Кожин, Б. Костинюк, Г. Манчуленко, П. Мовчан, А. Пашко, Л. Пілунський, В. Піпаш, О. Слободян, О. Ткаленко, Г. Філіпчук, В. Цимбалюк, Д. Чобіт, В. Шевченко, О. Шевченко та ін.
НРУ досить вдало провів виборчу парламентську кампанію 1998 року, хоча В. Чорновіл висловлювався доволі стримано щодо досягнутого результату. Адже з 224 кандидатів, зареєстрованих ЦВК (219 на день виборів) у списку Руху, 211 були членами партії. За НРУ проголосували 9,402% виборців, що було другим результатом після КПУ. За списками було здобуто 32 мандати. а ще 14 - по мажоритарних округах (загалом в одномандатних округах висувалися 183 члени НРУ). Відтак парламентська фракція НРУ нараховувала 48 депутатів.
Перед виборами ЦП НРУ звернувся до партій демократичного спрямування з пропозицією відмовитися від висунення своїх кандидатів за партійними списками і підтримати на виборах Рух. Голова НРУ В'ячеслав Чорновіл обгрунтував цю пропозицію тим, що, за підсумками соціологічних опитувань, в Україні було лише п'ять партій (а серед них і НРУ), які могли подолати 4-відсотковий бар'єр, тому участь у виборах 30 партій могла тільки розпорошити голоси виборців. Однак жодна з партій не захотіла приєднуватися до НРУ, супроводжуваного як внутрішніми, так і зовнішніми скандалами, які не додавали партії авторитету. Ті скандали не були випадковими - в них виплескувалось усе те нездорове, що накопичувалось у Русі, як і в будь-якій організації, практично з часу його утворення. Внутрішні бурі були пов'язані з іменами шеф-редактора газети "Киевские ведомости" Віктора Чайки та його однодумця-підприємця, президента концерну "Денді" Михайла Бродського (з 1999 року обидва вони представляють партію "Яблуко"), як були членами НРУ, проте почали ставити під сумнів роль В. Чорновола як інтегратора національно-демократичних сил. М. Бродський, який "самовільно" висунув свою кандидатуру по мажоритарному округу і склав конкуренцію кінорежисеру Юрію Іллєнку, чию кандидатуру підтримала конференція НРУ, та В. Чайка, газета якого створила і підтримувала передвиборне об'єднання "Кияни", таки поплатилися за своє "вільнодумство". Загалом, за словами В. Чорновола, починаючи з 1994 року з партії було виключено 20 її членів. Напередодні виборів він зробив суворе попередження всім недостатньо дисциплінованим членам Руху: "...вибори - це випробування для будь-якої політичної партії і дисципліна в ній обов'язкова" (УТН, 24 січня 1998 р.).
Порушене В. Чорноволом на початку року питання про приєднання до НРУ інших партій залишалося відкритим. Керівник НРУ відзначив, що "загроза комуністичної більшості стає майже очевидною. З вини дрібних партій і блоків, які фактично передадуть свої голоси лівим. Може, хоч ця тривожна перспектива зупинить наших доблесних кунівців, уерпістів, зелених, християнських та іншихдемократів? Невже не бояться вони відповідальності перед Україною та історією, свідомо ведучи лівих до влади? Ще є час і можливість - зняти свої списки з голосування і закликати всіх патріотів голосувати за Рух - єдину силу, що може зупинити прихід до влади комуносоціалістів. Що скажете на це, пані Стецько, панове Лук'яненко, Яворівський, Поровський, Головатий, Журавський, Соболєв?.. Україна чекає відповіді" ("Час/Tіme", 22-28 січня 1998 р.).
Але відповіддю було або затяте мовчання, або ж критика Руху. Представники "Національного фронту" (а його передвиборна програма базувалася на ідеї української національної революції) Слава Стецько і Богдан Ярошинський були переконані у своїй правоті: "Обраний нами шлях - єдино вірний" ("Сегодня", 28 лютого 1998 р.). "Навіщо він (В. Чорновіл) так чинить? - питала С. Стецько. - Ми відчинили двері й хочемо об'єднуватися. А він каже, що має бути лише одна партія Руху. Треба, щоб він пішов на об'єднання партій у єдиний фронт, а не приєднував до своєї партії" ("Урядовий кур'єр", 26 березня 1998 р.). В. Чорновіл же вважав, що "триголова гідра" (КУН, УРП і УКРП) не зможе подолати 4-відсотковий бар'єр. І як засвідчили наступні події, він мав рацію... Пізніше голова РХП Микола Поровський
Loading...

 
 

Цікаве