WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Вплив Європейського позитивізму на етнокультурну, суспільно-громадську діяльність Михайла Павлика - Реферат

Вплив Європейського позитивізму на етнокультурну, суспільно-громадську діяльність Михайла Павлика - Реферат

Галичині", "Лист до робітних людей") і цілу статистико-народознавчу книгу "Про русько-українські народні читальні", про яку позитивно відгукувався І. Франко на сторінках "Правди". Належно поцінована ця праця і в дослідженні сучасного вченого, доктора філологічних наук Г. М. Сивоконя, котрий зазначає: "Показано тут... і становлення читача художньої літератури, яка поступово доходить до де-мократичних кіл. Нарешті, визначається роль і місце інтелігенції".
Саме на шпальтах демократичних видань М. Павлик підтримав багатьох письменників, зокрема, Лесю Українку, П. Грабовського, Леся Мартовича, Ольгу Кобилянську, Наталію Кобринську, Євгенію Ярошинську. Павлик позитивно оцінив перше оповідання Мартовича (і назвав його "Нечитальник"), боровся за його опублікування. В листі від 17 липня 1888 р. він повідомляв М Драгоманіву "По-моєму, це штука прекрасна, просто гоголівська, і авторові, ученикові 6 гімн. кл., можна би віщувати з того велику будучність". Л. Мартович присвятив М. Павликові оповідання "Лумера", а в ювілейному привітанні залишив такі віншування-передбачення М. Павликові: "Бо я передусім маю Вам завдячити те, що й я в дечім можу прислужитисьнашій громаді. А я гордий тим, що можу Вас почислити помежи моїх перших учителів... ім'я Ваше буде записане в історії...".
Серед літературно-критичних, справді наукових досліджень Павлика і сьогодні звертають на себе увагу розвідки "Якуб Ґаватович (Ґават), автор перших руських інтермедій з р. 1619", "Поминки Шевченка в Кракові", "Шевченко й радикали перед угодовцями", "Тарас Шевченко й Галицька Україна. 25-ті роковини його смерті", "Сказав, що знав" та ін. М. Павлик, демонструючи неабиякі здібності на терені літературознавства, уміло привносив, з одного боку, науковий елемент, систему аргументації в публіцистичну творчість, і, з другого боку, науково-пошукові розвідки наснажував публіцистичністю, вливав у них фермент жвавості, злободенності, актуальності, - і тоді вони сприймалися читачем як гострі соціальні теми дня. Ось, приміром, як писав Павлик в одній з публікацій про Т. Г. Шевченка; "А Шевченко іменно тому й дорогий, що підхопив думки самого люду, незважаючи на то, що говорить про него єго інтелігенція... Народна малоруська пісня показує, що в ній віє дух живого чуття, свободи, правдивої людськості...".
Бібліографічно-дослідницьку працю М. Павлика належно пошановували М. Грушевський, М. Драгоманів, І. франко, Леся Українка. Так, в оглядовій статті "Галицько-русская библиография с увзгляднением изданий, появившихся в Угорщино й Буковина (1801-1886)" І. франко називає найважливіші оглядові й бібліографічні праці М. Павлика поряд з виданнями Я. Головацького, Б. Коцовського, О. Огоновського, О. Терлецького. У контекст публіцистичної, письменницької праці органічно вписується і суспільно-політична, громадська, культурно-освітня діяльність М. Павлика. Важливим моментом у загальній світоглядній платформі вченого і літератора була його прихильність радикалізму, будь-яким рухам, що вели до свободи совісті і діяння. М. Павлик мав чітку позицію і погляд на націю як органічну єдність матеріального і духовного життя народу. Іван Франко у статті "Реалісти чи кар'єристи?", підкреслюючи, що Михайло Павлик та інші керівники радикального руху "безмірно поглибили те поняття", довели, що "народность се житє народа, матеріальне і духовне, се єго розвій, на який складається природна форма (географічне положення, раса, мова та ін.) і культурний, отже, набутий зміст".
Чимало дослідників повоєнного часу - істориків, економістів, філософів, літературознавців - зараховували М. Павлика до пропагаторів наукового соціалізму, мало не приписували йому тяжіння до комуністичної ідеології. Сьогоднішні ж обставини й умови вимагають об'єктивно, справді по-науковому аналізувати ту суспільно-економічну й духовну ситуацію та атмосферу, в якій жив і творив М. Павлик. Він перш за все і передусім був "селянським філософом", поборником за права простого, знедоленого люду; він прагнув волі і свободи усім націям і народам; він не лише сповідував ідеї визволення, а й закликав до творення незалежності України як самостійної держави. "Словом і ділом, сами й з другими.., найскорше і недожидагочи, коли то ще буде спільна соціальна революція, добитись хоч такої волі особи, слова, зборів і товариств, яка єсть по всій Європі". Ідея вільності, незалежності українського народу, ідея побудови незалежної суверенної держави не покидала Павлика до останніх днів життя. У багатьох статтях, оглядах, рецензіях письменник і вчений утверджував і обстоював цю ідею. Характерною в цьому плані є передмова М. Павлика до брошури М. Драгоманіва "Пропащий час. Українці під московським царством (1654-1876)", видану ним у Львові 1909 р. Хіба не на часі хоча 6 ось ці рядки автора передмови: "Скажете, до такої роботи, на смерть або життя, треба найперше загальної свідомості, котрої нема ж! А я скажу, що така свідомість виростає до загальності серед самої боротьби, тим певніше, що провід у ній мусіли би взяти свідомі елементи, яких уже доволі... Всю ж нашу націю повинен би пхнути до боротьби... просто інстинкт - інстинкт самозбереження, котрий метав же колись маси нашої нації на татар, турків, поляків, москалів - та й доказував чудес!", Проводячи аналогію між історіями греків, сербів, болгар, румунів та українців, автор передмови, посилаючись насвяті слова присяги запорожців гетьманові І. Мазепі 9 квітня 1709 р. - "Добути абодома не бути!" - М. Павлик утверджує думку, що при єдності народу у своїй законній і виправданій боротьбі за державність мусить "розпастися й російська деспотія!".
Свідченням тому, що М. Павлик був справдешнім патріотом свого, віками ярмленого народу, що він так і залишився на березі вічної ріки наївного соціалізму, є звернення Павлика "До Василя Стефаника і до людей", спогади і виступи на Павликовому ювілеї 1904 р. Д. Лукіяновича, М. Лозинського, інших діячів культури.
М.Павлик ще на зорі громадсько-літературної діяльності визначив свої суспільні орієнтири. Протягом нелегкого, часом протирічивого життя-буття, він уточнював якісь тактичні позиції, десь ішов на здоровий компроміс задля ідеї, загальнонародної справи, але ніколи не схибив в основному і визначальному - чесному служінні трудовому народові, тим селянам-трударям, які винесли його на верховини вселюдського поступу за права і цілі трудящих. Уже на схилі літ Павлик, підсумовуючи основну частину прожитого, самокритично говорив на своєму ювілеї, що навіть у світлі того соціалізму під яким він розумів суму людських знань та справедливості - і не більше, - основою основ є посвята національної інтелігенції на службу трудовому люду.
Минають літа, у вирій здіймаються роки, все далі й далі відводять нас від того соціально-історичного періоду, у якому жив і творив Михайло Іванович Павлик. Зібрати в архівних сховищах усе з його різнобічної талановитої спадщини і видати повним академічним багатотомним зібранням творів; відновити колись існуючий у Косові літературно-меморіальний музей Павлика; встановити пам'ятники, барельєфи та знаки у містах і селах, де працював, перебував письменник; назвати його іменем вулиці, школи - тільки в такому разі матимемо право вести мову про заповнення "білих плям" у нашій історії, літературі, культурі, лише за цієї умови підростаюче покоління повірить нам, що дбаємо про всеукраїнський духовний Ренесанс.
Л і т е р а т у р а :
1. Енциклопедія українознавства. - Т 5. - С. 1916-1917
2. Качкан В.А.: Хай святиться ім'я твоє: студії з історії укр. літ. ХІХ - ХХст.: кн. 2. - Коломия: Вік, 1996р. - 307с.
3. Качкан В.А.: Михайло Павлик /Нариси життя і творчості. - К.: Дніпро, 1986р. - 175с.
4. Качкан В.А.: Українське народознавство. - К.: Либідь, 1994р. - 336с.
5. Михайло Павлик: Бібліографічний покажчик. - Львів, 1986р. - 203с.
Loading...

 
 

Цікаве