WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Вплив Європейського позитивізму на етнокультурну, суспільно-громадську діяльність Михайла Павлика - Реферат

Вплив Європейського позитивізму на етнокультурну, суспільно-громадську діяльність Михайла Павлика - Реферат

привід заарештувати М. Павлика разом з російськими політичними емігрантами С. Ястшембським, О. Куртієвим, О. Черепахіним. У помешканні Павлика і франка було зроблено обшук, вилучено чимало літератури, зокрема, твори Ю. Федьковича, "Енеїду" І. Котляревського, "Катерину" Т. Шевченка, "Сорочинський ярмарок" М. Гоголя, "Що робити?" М. Чернишевського, "Борислав. Картина з життя підгірського народу" І. Франка, статті М. Драгоманіва, інші київські та лондонські видання.
Після заборони "Друга" М. Павлик докладає надто багато зусиль до виходу в світ "Громадського друга", альманахів "Дзвін", "Молот". Так, про спрямування часопису "Громадський друг" досить чітко сказав І. Франко у статті "Каменярі. Український текст і польський переклад. Дещо про штуку перекладання": "... я не менше відчув той гарячий запал, з яким горнулася до нових ідей часть галицько-руської молодежі, і се викликало в мене, при всій невідрадності економічних відносин, той бадьорий, бойовий настрій, яким визначалося розпочате М. Павликом і мною видавництво...".
На сторінках цього журналу М. Павлик виступає зі статтями, у яких закликає літературну молодь спрямовувати свій талант на захист народу. Так, наприклад, М. Павлик спонукав до бойової, наступальної критики, бо, на його переконання, літератор не може бути індиферентним до життя.
Редакторсько-публіцистична праця М. Павлика щасливо поєдналася з перекладацькою, літературно-критичною, бібліографічною, історико-краєзнавчою. Павлик якби доповнював сам себе, розширював овиди діяльності, яка направду охоплювала найважливіші аспекти духовного життя. М. Павлик виношував думки про переклад на українську мову найзнаменитіших церковних книг, але, як зазначав М. Драгоманів у статті "Австро-руські спомини (1867- 1877)", "ніхто не підпер цієї думки". З надісланих Павликові М. Драгоманівим творів О. Островського 1879 р. було одразу ж перекладено драму "Буря", яку ставив український театр Львівського товариства "Руська бесіда". М. Павлик у післямові до власного перекладу зазначав, що драма О. Островського - "твір не лише високо-артистичний, але й високодраматичний і при тому реалістичний, з живими особами і натуральною сценою людського життя". Вперше виставу було показано 1880 р. 10 лютого того ж року І. Франко сповіщав М. Павлика; "Буря" Островського була тут на сцені, - хоч не найліпше відіграна, але зробила огромне враження, не лиш на молодіж, але й на інтелігенцію". Проте І. Франко, високо оцінюючи переклад Павлика, загалом недооцінював саму драму, її сценічну інтерпретацію, бо ж 1900 р. у "Літературно-науковому віснику" писав, що п'єса хоч і має "місця справді драматичні", в цілому ж будова твору "наївна... характер Катерини... зовсім виїмковий і загадковий... Островський не вмів піднестися понад етнографічну вірність і сотворив образки, цінні для етнографа і історика культури, але з артистичного боку зовсім недовговічні".
І хоча були різні, часом полярні оцінки п'єси "Буря" та рівня майстерності перекладу, все ж вистава двічі пройшла на сценах Львова, ставили її у театрах Дрогобича, Тернополя, Підволочиська, у школі Лисенка в Києві.
Перекладав, популяризував Павлик твори І. Тургенєва, О. Герцена, Г. Успенського, М. Салтикова-Щедріна, О. Толстого, М. Лєскова, О. Пушкіна, М. Лєрмонтова, А.Чехова, М. Горького, В. Короленка та ін. Чимало перекладів і з європейських літератур, особливо ж ті твори, які мали народознавчу основу, могли прислужитися відродженню української культури. Так, перекладена М. Павликом одна з кращих драм норвезького літератора Г. Ібсена "Ворог народу", була прийнята до постановки "Руською бесідою". Зробив Павлик спробу перекласти драму Гауптмана "Ткачі" й опублікував її у "Літературно-науковому віснику". Довго маявся Павлик з думкою про переклад книги В. Реймонта "Селяни". Коли ж автор ознайомився з українським перекладом, то таке сказав професорові М. Рудницькому при зустрічі в Парижі: "Щойно прочитавши свій роман по-українськи, я побачив, що в українській мові він набирає кращого звучання, ніж в оригіналі. Крім таланту перекладача, причина тут, мабуть, у тому, що українська мова багатша для передачі всіх особливостей побуту та селянської психології, ніж польська. Те, що в мене відгонить поетичною стилізацією, в українській виходить куди природніше...".
Як стверджує професор І. Денисюк, найкращим у галузі перекладацтва є авторизований переклад М. Павликом роману польського реаліста В. Реймонта "Селяни". Перекладач зумів передати не тільки ідейно-змістову суть роману, а й тонкощі мовної палітри, особливості діалектної говірки.
М. Павлик довший час брав активну участь у роботі секцій та комісій Наукового Товариства імені Шевченка у Львові (НТШ), у виданні перекладних творів художньої й наукової літератури.
Продовжуючи традиції "Громадського друга", М. Пявлик разом з І. Фран-ком видавали "Дзвін" і "Молот", де 1878 р. було опубліковано першу частину повісті Павлика "Пропащий чоловік". Співпрацював М. Павлик у ряді видань, зокрема, у львівській польськомовній газеті "Ргаса", де видрукував гостро-публіцистичні статті та огляди з питань політики, економіки, селянського життя тощо.
Перебуваючи з 1879 по 1881 рік у Швейцарії та на півдні Франції, М. Павлик разом з М. Драгоманівим та С. Подолинським видавали журнал "Громада". На його сторінках чимало місця відводилося матеріалам про селянський та робітничий рух у Галичині, на Україні, в різних країнах Західної Європи. Злободенними були дописи М. Павлика "Україна австрійська", "Новини з Австрійської України", його сестер Параски й Анни "От хто робить порядок межи людьми", "Мої і людські гріхи, а панська та попівська правда".
Ретельно подає М. Павлик матеріали з різних галузей життя до щомісячника "Світ", щотижневого женевського часопису "Вольное слово", співробітничає у щомісячному науково-літературному та громадсько-політичному польському часописі, нарешті, перебирає до своїх рук редагування газети "Батьківщина", яка, як писав М. Драгоманіву, мусить бути: "І) органом... демосу; 2) поступати спільно з де-мосами інших народностей...; 3) стояти на ґрунті світськім, поступовім...".
Літературно-публіцистична, науково-дослідницька працяМ. Павлика у газеті "Товариш", яка, на його думку, має "доторкати живого життя, політично-суспільного і пильно слідити за рухом народним...", в інших часописах, особливо ж у журналі "Народ" - це блискучий взірець відданості митця загальнонародній справі, слркінню її інтересам. У науково-публіцистичних виступах М. Павлика на сторінках газетно-журнальної періодики знаходимо осмислення складних, часом і трагічних фактів галицької еміграції. Розглядові соціально-економічних процесів у Галичині, зокрема, студіюванню питання еміграції підпорядковано такі праці М. Павлика, як "Русини в Америці", "Галицько-руські селяни в Росії", "Про еміграцію наших людей", "Про американську Русь". Так, у чималій за обсягом розвідці "Русини в Америці" М. Павлик не стільки аналізує соціальну природу еміграційних процесів, скільки цікавиться тим, як прижилися в різних етнічних регіонах лемки, бойки, гуцули, буковинці, як вони там утверджували свою культуру, релігію, як закладали читальні, інші господарські товариства, як ширили за океаном рідне слово, просвітництво і т. ін. Автор досить докладно веде мову про поширення на континенті руської обрядовості з допомогою церкви, про заснування церковних хорів, відкриття руських друкарень.
М. Павлик протягом тривалого часу досліджував проблему українського культурницького поступу, зокрема, він збирав і узагальнював матеріали про роботу читалень, освітніх товариств і спілок, писав про назрілі питання освіти тощо. Цьому присвятив цикл статей ("Про руські народні читальні в Галичині і на Буковині", "Про перестрій руських читалень", "Нужда в Галичині", "Наші селяни й радикалізм", "Про діяльність товариства "Просвіта" в
Loading...

 
 

Цікаве