WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Життя і творчість Омеляна Огоновського - Реферат

Життя і творчість Омеляна Огоновського - Реферат

напастях наших ренегатів-кацапів такі сердечні слова суть неначе водою цілющою й живущою для мого духа. Друга часть сего твору довершиться при Вашій помочи аж восени року слідуючого". Тут же нагадує, аби О.Барвінський небавом підготував для нього "свою біографію", вказавши літературні твори та переклади. Маємо в листі також інформацію про підготовку вечора пам'яті М.Щашкевича. В одному злистів (ЗО травня 1888 р.) О.Огоновський дякує за надіслані йому твори П. Кулівда, а також Білецького-Носенка, .просить О. Барвінського допомогти йому в розшифруванні ряду псевдонімів та криптонімів письменників, в іншому (8 травня 1888 р.) розмірковує над поетичною добіркою Я.Щоголіва, вміщеній в альманасі "Молодик" за 1844 р.; радіє, що О.Барвінський мав би невдовзі посісти посаду професора у Львівській учительській семінарії ("Мило нам буде, коли Високоповажний Пан Професор житимуть стійно між нами"). Радить О. Барвінському. що при укладанні ним "Читанки" можна відібрати з досліджень О. Огоновського уривки із "Слова...", уривок із його статті "Маркіян Шашкевич" (червень, 1888). Цікавиться казками М. Костомарова "Торба", "Лови" (19 вересня 1888 р.), драматичними творами М. Старицького. Висловлює своє захоплення від Тернопільської художньої виставки й від імені "Просвіти" дякує О. Барвінському "за теє, що хлопотались чимало в сій справі (10 жовтня 1888 р.). О. Огоновський цікавиться байками Крилова під редакцією М. Старицького (14 жовтня 1888 р.). Засилав побажання від себе й родини О. Барвінському з нагоди його уродин: "Дай Боже, щоб Високоповажний Пан Професор в крузі родини прожили ще много щасливих літ і з таким хісном, як доси, працювали в сій важкій добі нашого народного й просвітного відродження" (2 липня 1890 ..р.).
З листа (13 серпня 1890 р.) О.Огоновського до О.Барвінського бачимо, що деякі рукописи О.Барвінського він пересилав Ю.Целевичу, а той відписував, що "на все годиться, що все зовсім добре". Тоді сам О.Огоновський їх читав, редагував і готував до друку, час від часу вимагаючи від автора деяких уточнень, як ось: "На стор. 191 говориться про кількократне реєстроване козаків. Яке було воно? І коли відбулось? В попередній частині сказано, що русинам, принявшим унію, призволено придержуватись "церковних обрядів". Треба додати: "і звичаїв" (14 серпня 1890 р.). В іншому листі (20 серпня 1890 р.) О. Огоновський, схвалюючи змістовний бік рукопису, пише, що "тільки стилістично треба працю подекуди вигладити". Лист від 27 червня 1891 р. розкриває нам складність боротьби у Львівському університеті за українські кафедри. О. Огоновський повідомляє, що 20 листопада 1880 р. 76 слухачів подали до сенату петицію "про виєднане кафедри руської гісториї". Сенат ніби не заперечив, але й не дав дозволу, оскільки "не поставлено би внеску про створене катедри гісториі польської на Львівськім університеті". 28 липня 1881 р. сенат відповів студентам, що тепер "до згаданої петиції прихилити ся не може". З листа також довідуємося, що О. Огоновський збирав матеріали про родину Барвінськиа:, захоплювався Промовами посла О. Барвінського в сенаті, зокрема його виступом "в справі голодовій". Як бачимо з іншого листа (26 жовтня 1891 р.), між О. Огоновським і С. Смаль-Стоцьким були певні тертя, однак, як пише О. Огоновський, "я більше підніс добрі, ніж слабі сторони". 8 липня 1893 р. О. Огоновський повідомляє О. Барвінського про засідання філологічної секції, де йшлося про "ковані слова і москалізми в нашій мові".
10 травня 1894 р. О. Барвінський пише з Відня до О. Огоновського, що переслав йому книгу О. боннського "Парубочий вік Шевченка", просить організувати на неї рецензію та обговорити книжку на секції НТШ. 16 травня 1894 р. О. Огоновський повідомляє, що читає й готує до друку розвідку О. Кониського "Парубочий вік Шевченка"; про цю річ доповість на засіданні філологічної секції НТШ.
О.Огоновський писав у справах видавничих, гімназійних та діяльності товариства "Просвіта" до Т.Грушкевича, М.Бучинського, Є.Желехівського, В. Навроцького, В. Ільницького. Наприклад, у листі від 16 травня 1878 р. до Є. Желехівського О. Огоновський дякує за поради та зауваги про видання "Просвіти" у Львові. Водночас висловлює цікаві думки, що стосуються характеру тодішньої періодики. "А вже ж нігде правди діти, що часопись. для нашого люду дуже трудно видавати,- пише він,- позаяк ми, городяне, не зовсім єще перейнялись єго думками і потребами". 13 грудня 1884 р. О. Огоновський як голова товариства "Просвіта" у Львові пише листа до Осипа Григоровича Барвінського, брата Олександра, заохочує до написання дво-, триаркушевих книжечок під назвою "Руська народна читальня" й гарантує йому всіляку підтримку в їх виданні.
Про працю О. Огоновського говорилося й писалось по-різному. Коли, приміром, М. Павлик в одному з листів до М. Драгоманова підкреслив "совістність точного чоловіка", то адресат насмілився підмітити в творчому змаганні О. Огоновського "зразок поверхового лінивства", хоча добачав у його історії української літератури "звід матеріалу про галицьких писателів..."
Але й маємо чимало поцінувань, найвищих суперлятивів на адресу науково-літературного доробку О.Огоновського. І.Нечуй-Левицький вважав працю вченого з історії української літератури "здобутком широкого вивчення джерел, фільольогічних вислідів про український язик Мікльошича, Максимовича, Потебні, Срезневського, Житецького... докладних вислвдів народної поезії і давних книжних літературних пам'ятників". Високі оцінки творчого подвигу О.Огоновського висловлювали Д. Мордовцев. Василь Лукич, М. Драгоманов, В. Коцовський О. Макарушка.
1894 р. на загальних зборах товариства "Просвіта" у Львові О. Огоновський виголосив: "Не забудьте, браття-громадяни, пом'янути нас незлим-тихим словом, бо хоч ми й недовершили великої просвітньої будівлі, то все ж були ми, мов ті робітники, що двигали велике каміння на засновок народньої святині. Тепер уже легше будувати далі, коли покладено кріпку основу - вже легше йти вперед, коли перші робітники зладили битий шлях, що веде до витиченої мети".
Ніби сам собі адресував ці слова О.Огоновський, бо того ж таки 1894 р., 28 жовтня перестала пульсувати думка - завмерло серце. Через день на Личаківському цвинтарі з жалібним словом промовляли Данило Танячкевич, Олександр Барвінський, Іван Верхратський, Єротей Пігуляк, Остап Макарушка. Присутнім роздавали аркушик з віршем Сильвестра Яричевського "Грудка на могилу д-ра Омеляна Огонопського дня 30 н. ст. жовтня 1894".
Л і т е р а т у р а :
1. Енциклопедія Українознавства / Гол. ред. Кубійович Володимир.-Т.5., Львів.,Молоде життя - 1996. - 1600-2000 с.
2. Качкан В. А. Українське народознавство в іменах, - ч. І, - К., Либідь. - 1994р.
3. Франко І. Омелян Огоновський // Збір творів: У 50 т. К., 1986. Т. 43.
Loading...

 
 

Цікаве