WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Життя і творчість Омеляна Огоновського - Реферат

Життя і творчість Омеляна Огоновського - Реферат

зглядом етнографічним, так і язиковим суть осібним племенем від великоросів".
О. Огоновський укладав граматики, читанки, писав і видавав для читачів "Просвіти" та шкіл дохідливі книжки.З-поміж найпопулярніших його видань того часу назвемо: "Оповідане о житю святих мучеників Бориса і Гліба", "Хрестоматія староруська для висших кляс гимназіяльних: Текст з поясненнями, додатком граматичним І словарцем"; "Маркіян Щацікевич: Про єго житє і письма", "Траматиїй руського язика для шкіл середніх" (Львів, 1889. 288 с.). Вченому-літературознавцю належить ряд розвідок та окремих книг про Т. Шевченка, як от "Житє Тараса Шевченка: Читанка для селян і міщан". У своїх Критичних студіях О. Огоновський наскрізне проводить думку не про вплив народної поезії на творчість Кобзаря, а про те, що через всотування в себе духу народної пісні поет видихав органічну поезію, "співав такі пісні, які голосить лиш апостол правди і науки".
Про двотомне видання "Кобзаря" О. Огоновським І. Франко стверджує: "нема ніякого сумніву, що се видання має свою ціну особливо для галичан, де від часу неповного і надто вже безграмотного Сушкевичівського видання не було жодного повного видання Шевченка".
Значною віхою в культурно-літературному житті України була шеститомна "Історія літератури руської", яка приходила спочатку до читачів зі сторінок часопису "Зоря", починаючи з 1886 р. Можна впевнено сказати, що це була спроба першої повної історії української літератури. Ніби на підтвердження загальної концепції сам автор писав:
"Літературу свою має той нарід, у котрого єсть своя історія, свій питомий світогляд і своя мова. У такого народа не запропаститься життя літературне, хоча б він і втратив самостійність політичну, бо слово не загине мимо ворожих змагань тих, що приказою "об'єдиненія" морочать духа слабших, незрячих..."
Обстоюючи національне обличчя української літератури, він наголошував, що наш народ має свої, притаманні тільки йому, фізичні й духовні прикмети, свої звичаї та обряди, свої традиції, свою мову і свій історичний характер.
Літературознавчо-історичні праці О. Огоновського мали достатню кількість рецензентів як у Галичині, так і далеко поза її межами. Навіть такий "українолюб", як О. Пипін, на сторінках "Вестника Европн" позитивно відгукнувся на. дослідження О. Огоновського, вважаючи його одним із видатних учених в "руській Галіції".
Ілля Кокорудз, загалом характеризуючи капітальну працю, справедливо зазначив, що саме шеститомник О.Огоновського, словник Є.Желехівського та бібліографія І. Левицького - "сильні підвалини під будову нашого словесного і наукового храму".
Досить високу й об'єктивну оцінку фундаментальної праці О.Огоновського дав. І. Франко. Він писав, що вона "є немов увінчанням усіх дотеперішніх праць детальних... а заразом є широким фундаментом для дальших праць, з котрих многі тілько на її основі показуються можливими. Треба сказати - що признають найостріші критики,- що праця проф. Огоновського на довгі літа буде невичерпним скарбом многоцінних біографічних і історико-літературних фактів і подробиць".
З інших праць О. Огоновського, що не втратили своєї актуальності й нині, назвемо розвідки автора "Погляд на історію руської літератури в часі татарщини", "Огляд історично-літературний".
У творчій біографії О. Огоновського багато важить його епістолярна спадщина. Саме тут, у рядках листів, віднаходимо не лише значні факти, дотичні до його життєпису, творчості, а й безліч безцінних думок, висловлювань, що мають стосунок до характеристики й оцінок тогочасного соціального, політичного становища в Галичині й усій Україні.
Протягом двадцяти літ (1874-1894) О. Огоновський листувався з О. Г. Барвінським. Ті матеріали, що лежать в архівах, і, на жаль, ще не були в науковому вжитку,- то своєрідний культурний пласт у нашій літературі, історії, культурі.
Ось спробуємо простежити за амплітудою інтересів, думок, уподобань, що зринає до нас через століття: 23 листопада 1874 р. О, Огоновський дякує за надіслані йому твори Гребінки, просить найповніших історичних праць М. Костомарова й запрошує О. Барвінського до активного співробітництва в "Правді". В листі від 21 січня 1876 р. О. Огоновський порушує важливі питання життя українських гімназій та реальних шкіл. З вересня 1876 р. автор листа підтверджує, що надіслав О. Барвінському з дарчим написом свою книгу-розвідку про "Слово о полку Игоревім". З листа від 18 лютого 1878 р., довідуємося, що О. Барвінський розповсюдив 20 примірників книги О. Огоновського про "Слово..."; видно також, що О. Огоновський надіслав адресатові свою "розправу о прийменниках в мовах старослов'янській, руській і польській", котру мала ви-друкувати Академія Краківська ще 1874 р. В кінці листа читаємо цікаву примітку О. Огоновського: "Проф. Партицькай назвав мене в своїй газеті ректором університету, між тям, коли я сего року єсмь деканом виділу фільосо-фічного". З листа, датованого вереснем 1881 р., довідуємося, що О., Огоновський цікавився на той час слов'янським | пісенним фольклором і просив надіслати йому або "на Різдвяні Свята привезти" розвідки О. Русова, М. Лйеенка, О. Міллера.
О. Огоновський у своїх листах до 6, Барвінського порушує широке коло суспільно-культурних, літературних, громадським, видавничих питань, не кажучи вже про справи житейські, приватні: "Ваша стаття яро руські інституції є вельми цінна; по Вашій волі поміститься в календарі..." (17 липня 1-885 р.); товариство "Просвіта" виділяв О. Барвінському певну грошову суму, і О. Огоновський Просить написати про братства взагалі, а "Ставропігійського брацтва зокрема" (31 жовтня 1885 р.). О. Огоновський вимагає підготувати рукопис до середини грудня 1885 р. з тим, щоб у січні наступного року Можна було вичитувати коректуру. В листі (29 листопада 1885 р.) подає поради щодо правописних норм, в наступному - просить. Для негайного опрацювання "Основу" за 1862 р. Цінні шкіци до взаємин, а також до інтересів учених, дослідників маємо і в наступних листах О.Огоновського до О. Барвінського. Ось, скажімо, лист від 21 січня 1886. р., з якого бачимо, що розвідка О. Барвінського про Ставропігійське братство друкується і буде готова до початку загальних зборів "Просвіти" 2 лютого. А ось і думки самого О. Огоновського, що проливають світло на характер його тодішніх наукових розвідок, студій: "Прошу мені ласкаво сказати, хто то переніс назву "Русь" на Москву: чи Петро В.; чи Катерина II, і взагалі, відколи москалі стали уживати слова "Русь"-"руский"? 21 травня 1886 р. О. Огоновський висилає листом гроші з проханням "пренумерату на руску историчну бібліотеку, почавши від І тому". А майже через рік (15 липня 1887 р.) дякує колезі-професору за підтримку: "Спасибіг Вам, що мою історію русько-української літератури поминаєте незлим-тихим словом. При безнастанних
Loading...

 
 

Цікаве