WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Життя і творчість Омеляна Огоновського - Реферат

Життя і творчість Омеляна Огоновського - Реферат


Реферат на тему:
Життя і творчість Омеляна Огоновського
П л а н :
1. Народження в родині священика.
2. Навчання Огоновського.
3. Праця над самоосвітою.
4. Прихильність до літератури.
5. Перші вірші.
6. Прихильник патріотичної думки.
7. Листування з Визначними постатями тогодення.
8. Думки різних літераторів.
Омелян Михайлович Огоновський народився 8 серпня 1833 р. в с. Григорові Рогатинського повіту на Опіллі в родині священика. У сім'ї розмовляли українською мовою, берегли від діда-прадіда старосвітські звичаї, традиції.
Навчався Омелян у гімназіях Бережан та Львова, відтак - у духовній семінарії, оскільки мріяв продовжити сімейну традицію. Закінчив семінарію 1857 р., одружився з дочкою пароха в Чесниках Фалиною Недвецькою. З 1858р. працював учителем в академічній та польській гімназіях. Здоров'я не дало змоги бути сільським душпастиром, і О. Огоновський їде навчатися до Львова (філософський факультет університету). Одночасно заробляє собі на прожиток викладанням української мови в академічній гімназії, де з 1863 р. дістав постійне місце для праці. Про те, що О. Огоновський був на викладацькій роботі в 2-й ака-демічній гімназії Львова, свідчать записи Ф. Бостеля та різні фотоілюстративні матеріали, зібрані ним.
Постійна праця над собою шляхом самоосвіти приносить О. Огоновському 1865 р. титул доктора філософії; з 1867 р. він стає суплентом (заступником завідуючого) кафедри української мови і літератури університету (до речі, в 1848 р. цю посаду обіймав Я. Головацький). З 1870 р. О. Огоновський посів посаду професора.
О. Огоновському як професорові-україністу дісталася важка, запущена ділянка. Треба було активно, аргументовано-доказово воювати з мертвим церковнослов'янсько-московським язичієм, піднести приспаний національний дух у значної частини знеохоченого до праці студентства.
Самовіддана праця, невичерпність енергії, прекрасне знання української мови, поетичність усного стилю, лагідність, товариські стосунки зі своїми підлеглими при їх заохоченні до праці - чинники характеру і вдачі особистості О. Огоновського вкупі западали у здобрений високими національними ідеями ґрунт і давали відчутні результати.
О.Огоновський був діяльним членом "Руського Товариства Педагогічного" (1881), згодом - "Рідної школи"; керував філологічною секцією НТШ; був членом-засновником "Народної Ради", ."Просвіти", а 8 грудня 1888 р. обраний її першим головою (не прийняв довіреного йому крісла й працював як член .товариства). Після смерті Ю, Лаврівського фактично став заступником голови (з 1872 р.), найактивніше працював у літературній секції, рецензував і редагував численні рукописи, дбав про видання книжок. Коли ж таки 31 травня 1877 р. його обрали, головою "Просвіти", повідав всечесному зібранню: "...не мала річ стояти на чолі людей, що поставили собі за завдання підносити просвіту народу". Саме в цей час активно працювали в "Просвіті" О. Партицький, Д. Гладилович, Ю. Целевич, В: Барвінський, О. Стефанович та ін. Якщо, скажімо, 1877 р. "Просвіта" налічувала 564 члени товариства, то 1894 р. вже 7385. Вона тримала в своєму полі уваги читальні по всій Галичині; проводила загальні збори у Станіславі (1889), Коломиї (1890), Тернополі (1891); видавала і розповсюджувала значну кількість книжок у містах і селах; проводила національно-виховну роботу (орга-нізація концертів-вечорниць, виставок, похоронів визначних діячів, позички на організацію товариств, гуманітарні пожертви, оборона прав української мови, створення бібліотек тощо).
Ранні літературні спроби О. Огоновського припадають на гімназійний період. Так, перші вірші, невеличкі оповідання він умістив у часописі "Зоря галицька яко альбом" (1860). Поему "Хрест", баладу "Руська діснь", інші вірші публікував у "Галичанині", "Зборнику".
1861 р. О.Огоновський пише свою першу історичну драму в п'яти діях "Федько Острозький", яку 1882 р. переробив для сценічної вистави. Ця драма, що розкриває боротьбу українців за самостійність, хоч і має надмір любовних перипетій та подекуди хибує на композиційну стрункість, подобалася глядачам, її досить високо оцінював В. Барвінський. З музикою М. Вербиць-кого на конкурсі "Руської Бесіди" 1882 р. п'єса була відзначена премією.
1885 р. на львівських сценах з успіхом ішла історична драма О. Огоновського "Гальшка Острозька", де вдало розкрито політичні змагання польської аристократії щодо тодішньої України. За літературно-мистецькою вартістю, безперечно, ця річ стоїть значно вище за "Федька Острозького", Критик справедливо зазначав, що утворі "характери консеквентні і всюди умотивовані, діалоги пливуть природньо, невимушене, чувства розвиваються постепенно на очах зрітеля... Композиція знаменита, а Інсценізація так удачна, що удержує зрттеля враз в великій цікавости".
О. Огоновський на ниві української науки та культури мав визначні успіхи. Як вчений-лїнгвіст вія залишив, нащадкам студії і розвідки про багатство й красу української мови, її говірок. Низка досліджень вченого, писаних польською та німецькою мовами, стала до послуг європейських дослідників-мовознавців. Завдяки його промовам на різних зібраннях, вічах, у товариствах та академічних інституціях "наше громадянство вже раз позбулося тої язикової язви, того туману, що його десятки літ напускали на нашу бідну країну московські наймити-москвофіли, чим довго здержували культурну працю, підривали національну й політичну силу українського народу".
О. Огоноиський займався студіями фольклору, про це свідчать факти. У його бібліотеці збереглася рукописна збірка українських народних пісень Івана Жучка, улана 3-го полку, який і записував їх під час служби в австрійській армії протягом 1876-1879 рр. Якщо переглянути й проаналізувати жовнірські пісні ("А в неділю дощик іде", "Там в полі могила", "Горда вдова", "Ой дуб на ялину", "Гей, курилася бита доріженька", "Сиротка", "Пасе улан коня", "Що там чути в нашім краю"., "Ой зацвіла калина в порозі", "Хто ти буде рани завивати", "Під білою .березою"), записані переважно від хлопців родом зі Львівщини, то можна припустити, що цей живоджерельний матеріал був потрібний ученому для його історико-літературних розвідок.
1876 р. у Львові О. Огоновський видає дослідження під назвою "Слово о полку Игореве. Поетичний пам'ятник руської письменності XII віку", в якому, по суті, дав один із перших перекладів твору на українську мову, зробив спробу пояснити ряд слів, окремі незрозумілі місця в тексті.
Не втратила етнографічно-історичної вартості оглядова стаття О. Огоновського "Kleinryssen. Etnographische, geschichtlische und literar-historische Stydie", що в перекладі з німецької на українську мову Осипа Барвінського друкувалася 1886 р. на сторінках "Діла". Наскрізною думкою дослідженням: "русини як під
Loading...

 
 

Цікаве