WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Народні звичаї на честь Різдва Христова, Великодня. - Реферат

Народні звичаї на честь Різдва Христова, Великодня. - Реферат

плану.
У південно-західних областях України до наших днів побутують новорічні церемоніальні обходи ряджених - Маланка (назва походить, очевидно, від св. Меланії, день якої за церковним календарем відзначався 31 грудня). Центральну роль виконував парубок, переодягнений у народне вбрання дівчини або молодиці . Всі інші ролі за традицією також виконували нежонаті хлопці. Обряд "Маланка", як і "Коза", бере початок від давніх аграрно-магічних звичаїв. У XIX ст. він перетворився на своєрідний сільській карнавал, важливу роль у якому відігравали шлюбні мотивию Під хатою або зайшовши донеї, масковані учасники розігрували кумедні сценки - інтермедії. Маланка зображувала господиню, що все робить недоладно, - підмазує піч водою, а лави миє глиною, підмітає хату від порога до середини тощо. Загалом структура традиційних карнавальних образів українців, пов"язаних з Новоріччям, багатопланова і відзеркалює різні етапи уялень людей про оточуючий світ. Вона включає до себе маски тварин - кози, ведмедя, журавля, бика, коня, повя"язані з культом предків маски діда і баби, а також багато інших соціально-побутових персонажів.
Виразний аграрно-магічний зміст мав новорічний обряд засівання, посипання, відомий у всіх східних слов"ян. Його здійснювали хлопчики 7 - 14 років. Заходячи ще вдосвіта до хати, вони робили символічне посівання зерном, висловлюючи при цьому традиційні побажання на зразок : "Сію, сію, посіваю, з Новим роком вас вітаю!".
Різдвяно-новорічнийперіод селянського календаря завершувався святом Богоявлення (Водосвяття, Водохрещі, Ордан, Йордан, Ардан). Вечір напередодні (5 січня) українці називала другим Свят-вечором, або голодною кукутею. Кульмінаційним моментом свята було занурення священником хреста у воду, після чого вона вважалась освяченою. За давньою традицією ця церемонія відбувалась просто неба, на берегах річок, струмків, озер. Ще напередодні з льоду вирубували великий хрест, пробивали ополонку, з якої віруючі набирали "цілющу" воду. У день Водосявття в селах і містах влаштовувались багатолюдні хресні ходи до річки. В багатьох місцевостях це супроводжувалосястріляниною з рушниць й запуском голубів, що мали символізувати "духа Божого". В Україні (переважно Східній) влаштовували катання на святкового прикрашення конях, кулачні бої.
2. Народні звичаї на честь свята Великодня
Серед весняних свят в українців, як і у всіх східних слов"ян, найбільшим богатством обрядових дій та звичаїв виділявся великодній цикл. Установлене християнскою церквою на честь "чудесного воскресіння Ісуса Христа" свято Паски (Великодня) у народному побуті чіпко утримувало елементи язичницької весняної ритуалістики. ДО них слід віднести випікання обрядового печива, фарбування яєць, весняні ігри і танці молоді, культ пердків, аграрно-магічні, очисні обряди тощо.
У Вербну неділю приносили до церков освячену вербу й шмагали нею всіх членів сім"ї й худобу, приказуючи: "Лоза б"є, не я б"ю, за тиждень - Великдень". Пізніше цією гілкою перший раз виганяли корів у череду. Від Вербної неділі починали активну підготовку до Великодня: варили яйця і розписували писанки, фарбували однотонні галунки, або крашанки, начиняли ковбаси, випікали обрядове печиво, включаючи обов"язкову пшеничну паску й солодку бабу. Увечері на Страсний, або Чистий, четвер кожна господиня намагалась принсти з церкви запалену свічку. Нею випалювали хрести на стелі й дверях, сподіваючись у такий спосіб захистити свій дім від впливу злих сил.
Давні джерела має звичай ритуальних великодніх вогнів, які розкладали на пагорбах чи безпосередньо біля церкви у ніч із суботи на неділю. Підготовкою великого колективного багаття, яке мало горіти всю ніч, звичайно займалась парубоча молодь. У деяких карпатських селах хлопці змагались між собою,намагаючись розкласти вогонь якомога вище в горах.
Все село, від малого до великого, сходилось на масове великоднє гуляння, яке традицією відбувалось на подвір"ї коло церкви. На Західній Україні й Поділлі ці гуляння називались гаївками, гагілками, ягілками (від місцевої назви весняних пісень і хороводів). Протягом трьох великодніх днів усім парафіянам дозволялось дзвонити у церковні дзвони. Найбільше цим правом користувались діти.
Пасхальному дзвону приписувалась певна ритуально-магічна роль. Вважалось, що він відлякує "нечисту силу" і сприяє тому, "щоб гречка уродила".
Дуже багатий репертуар традиційних великодніх ігор, що поділялись на дитячі, парубочі, дівочі, змішані й загальні. Популярною дитячою грою на Паску було цокання - биття яєць. Той, кому вдалося розбити яйце суперника, забирав його собі як виграш. Парубочі ігри (бити дупака, піп, чорт, харлай, шила бити, кашу варити та ін.) мали здебільшого характер змагання у спритності, швидкості й силі. Натомість у дівочих іграх (шум, жельман,мак, кривий танець та ін.) випробувались художні здібності учасниць - вміння танцювати, співати, перевтілюватись у певний образю недарма великодні ігрища вважались у народі справжніми ярмарками наречених.
У весняному циклі українців значне місце посідали обряди, пов"язані з культом предків. Померлих родичів провідували, як правило, у першу неділю після Великодня. На кладовище несли паску, яйця, інші страви й обідали прямо на могилах. Подекуди було заведено пов"язувати рушники на хрестах. У цей день обов"язково годували старців і роздавали милостиню "за упокій душі". З культом предків, очевидно, пов"язане і свято "рахманський(навський) Великдень", яке приурочувалось до першої середи-четверга після Паски.
Loading...

 
 

Цікаве