WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Гімн України - Реферат

Гімн України - Реферат

культурного життя на Західній Україні. Будучи студентом богословія у Перемишлі а згодом у Львові, Вербицький навчався співу у Віденського композитора і диригента Алоїза Нанке. Музичну композицію опанував під керівництвом композитора Льоранца. Якийсь час був диригентом хору. Належав до так званої "перемишльської школи" композиторів, яка (заклала основи музичного життя "в Галичині. Він автор багатьох музичних творів на народні мелодії, полонезів, вальсів, збірника п'єс для гітари, симфонічних творів - увертюр до драматичних вистав, солоспівів та хорів. Вербицький дав музичне життя поетичним творам Юрія Федьковича, Івана Гушалевича і, зокрема, "Заповітові" Шевченка (текст і музика видруковані у Львові 1877 року).
Найбільшу популярність принесла Вербицькому героїко-патетична музика до вірша Чубинського "Ще не вмерла Україна" - спочатку для солоспіву, а згодом для хору і оркестру. | Коли вперше прозвучав цей твір? Очевидно, 1864 року в контексті "Комедіо-опери" Кароля Гейнча у Львові. Згадана газета "Слово" тоді ж сповістила, що в цій виставі вперше в Галичині на мотив музики Вербицького хор виконав пісню "Ще не вмерло Запорожжя". Пісня припала публіці до душі, її довелося повторювати на біс.
Зберігся автограф першої редакції музики до "Ще не вмерла Україна" - солоспів у супроводі гітари (відділ рукописів Наукової бібліотеки імені В. Стефаника АН УРСР) - з позначкою композитора Віктора Матюка: "Манускрипт Михайла Вербицького. На пам'ятку і до переховання бібліотеці передаю хвальному товариству "Станіславський Боян". Слова до музики повністю збігаються із тим текстом, що опублікований в "Меті".
Починаючи з середини 60-тих років минулого століття пісня "Ще не вмерла Україна" стала розправляти крила - спочатку на західноукраїнських землях (Перемишль, Львів), а потім і на Наддніпрянщині та в країнах поселення українців за межами рідної землі (Канада, США, Австралія, Бразилія та ін.), виконуючи високу місію духовного відродження України, розмежованої кордонами двох монархій.
Музичний текст вперше побачив світ 1885 року у львівській пісенній збірці "Кобзар", полонивши зразу широкі кола громадянства, зокрема молоді, став поширюватися у численних копіях, входити в музичне життя співочих колективів, аматорів хорового мистецтва. Злившись воєдино, слова і музика пісні одухотворювали і досі одухотворюють покоління борців за волю України. У ній знайшли потужний вияв патріотичні почуття, визвольні прагнення українського народу в період його боротьби проти поневолення. Звернення до пам'яті героїв Козаччини й Гайдамаччини - Залізняка, Наливайка, Тараса Трясила повинно було посилити революційний пафос твору, а осудження акту Переяславської ради мало засвідчити суверенність поривань молодого покоління, готового віддати життя, щоб вернути Україні її честь і незалежність. Водночас, пісня-гімн утверджувала братерські почуття українців до інших народів, закликала всіх слов'ян до єдності:
Поєднаймось разом всі
Братчики слов'яни:
Нехай згинуть вороги,
Най воля настане!
Якщо раніше створені патріотичні пісні ("Я русин бил, єсть і буду" на слова Олександра Духновича, "Мир вам, браття!" на слова Гушалевича та ін.) мали локальний характер, були позначені певними консервативними рисами, то "Ще не вмерла Україна" вирізнялася широтою осмислення історичної долі народу, проникливістю погляду на перспективи його духовного відродження. Утверджувана піснею віра у національне визволення й культурне піднесення народу обабіч кордонів (у вірші Чубинського і в похідних від нього текстах), заклик стати в бій кривавий "від Сяну до Дону", висловлене в гімні сподівання, що пісня волі "за Карпати відіб'ється, згомонить степами, України слава стане поміж народами" передвіщали прийдешні світлі часи воскресіння народу. Згодом цю думку набагато сильніше висловив Франко у знаменитому пролозі до поеми "Мойсей".
Коли йдеться про слова гімну, то слід з'ясувати його повний авторський текст та похідні від нього - скорочені чи доповнені. Адже існують різні тексти - повніші й стисліші, що не завжди збігаються між собою. Так, в одному з ранніх фольклорних видань, "Руському співаннику", що його випустив Кость Паньківський 1888 року у Львові, який стимулював тривале побутування пісні, поетичний текст має двадцять рядків (без повторів-приспівів). Цей текст збігається з попередніми публікаціями, здійсненими, очевидно, за автографом або його копією. Під текстом зазначено автора слів і музики.
У різних виданнях зустрічаються різновиди пісні-гімну Чубинського. По-перше, у процесі побутування з пісні-гімну значна частина тексту, зокрема останні дві строфи, не увійшла в скорочений текст, по-друге, деякі строфи набрали дещо іншого характеру. Останнім часом у практику входить виконання не всього тексту гімну, а першої та другої строфи із приспівом, який повторюється. До речі, саме ці строфи гімну виконував відомий співак Модест Менцінський, у виконанні якого пісня 1910 року була записана на платівку. Чим викликані текстові зміни у гімні? Прагненням зробити його стислішим, виразнішим. До внесення окремих доповнень у текст пісні причетний поет Микола Вербицький (1843-1909). У деяких публікаціях "Ще не вмерла Україна" знайдемо й ім'я Северина Даниловича як співавтора одного із варіантів тексту. Ці спроби оновити текст не завжди с вдалими. Так третя строфа гімну, що друкується із вказівкою на двох авторів - Чубинського та Даниловича - має такі рядки:
А завзяття, щира праця свого ще докаже,
Ще ся волі в Україні пісенька розляже.
Вони мають характерні риси "галицького" походження - і в лексичній структурі, і в правопис!.
Створений в нелегальних умовах, такий гімн тривалий час поширювався за різними списками, не був остаточновідшліфований, мав і має досі багато різночитань. Замість первісного "Запануєм, браття, ми", зрештою, стало "Запануєм і ми, браття", ласкаво-сентиментальний вислів "воріженьки" у деяких текстах замінено суворішим і правдивішим "вороги". Можна сказати, що ненормальний стан духовного розвитку українців, переслідування української культури з боку царської Росії та цісарської Австро-Угорщини не сприяв стабілізації національного гімну України.
Нове життя гімну почалося з часу утворення незалежної Української держави в січні 1918 року. Слова і музика пісні почали з'являтися у багатьох виданнях, зокрема у Львові, Києві, Відні, Берліні українською та в перекладі англійською, німецькою та іншими мовами. Його виконували різні хорові колективи і духові оркестри з нагоди державних свят - відкриття університетів у Києві (1918) та Кам'янці-Подільському (1918), з нагоди врочистих зустрічей іноземних поспів і делегацій.
Функцію національного гімну пісня "Ще не вмерла Україна" виконувала весь час існування Український держави; як гімн пісня використовувалася іншими державами. Однак державне затвердження він отримав лише згодом - 15 березня 1939 року - як офіційний гімн Карпатської України, що виникла 1939 року. Цим актом було підкреслено зв'язок традицій державності України. Але, на жаль, Карпатська Україна проіснувала недовго. Разом з її упадком гімн "Ще не вмерла Україна" був заборонений шовіністичним угорським урядом, так само, як він більше сімдесят років був заборонений на Радянській Україні. З 1 січня 1950 року тут офіційним гімном був затверджений казенно-фальшивий текст "Живи, Україно".
Відроджується, воскресаються національні традиції України: її символіка, патріотичні і духовні гімни, серед них і "Ще не вмерла Україна". Тисячі і тисячі вірних синів народу з цим гімном на устах боролися за волю України, страждали у царських і сталінсько-беріївських тюрмах, ішли на заслання, гинули героїчною смертю у повстанських загонах. З піснею-гімном пов'язані вікові поривання нашого народу до незалежності, яка в наш час все більше стає реальністю. Нова суверенна держава Україна в майбутньому, очевидно, затвердить новий гімн, який відображатиме долю її народу у нові часи. Але водночас вона завжди пам'ятатиме патріотично-національний мученицько-страдницький хорал "Ще не вмерла Україна", створений діячами культури Наддніпрянщини і Галичини, - який понад століття одухотворював національно-духовні поривання народу до своєї суверенності.
Loading...

 
 

Цікаве