WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Національно-патріотична та суспільно-культурна праця Петра Франка - Реферат

Національно-патріотична та суспільно-культурна праця Петра Франка - Реферат

і нащадкам. Тут і мудрий звичай народу, за яким молоді присягалися перед громадою не вживати спиртних напоїв у перші роки подружнього життя, і багатство обрядового фольклору, культура народної гостини, дотепу, жарту".
Насувалася друга світова війна. У 1941 р. П. Франка примусово "евакуювали" з Галичини. Загинув при загадкових обставинах у липні 1941р.
Петро Франко за своє коротке життя доклав чимало зусиль і знань до розвитку літературного процесу і передусім у Галичині. Активно дописуючи на суспільно-громадські теми до періодичних і наукових видань ("Діло", "Новий час", "Літературно-науковий вісник"), він виявляв свою активну громадську позицію, сприяв утвердженню та поширенню передових думок про державне, суспільно-культурне життя.
П. Франко зацікавлює нас як прозаїк, есеїст, нарисист, літературознавець, драматург. Солідний доробок залишив письменник на чолі прози для підростаючого покоління, зокрема, для школярів. Ось одне з його оповідань, що вийшло окремою книжечкою. В основі твору, написаного 3 січня 1923 р. у Полоничному, переплелися реалії буднів та фермент міфологічний: розповідь про те, як сільські діти збирають різдвяні гостинці по людях для тих, що знаходяться у криміналі, і обрядове дійство підготовки та вбирання деревця, колядування тощо.
Про пригоди гуртка "Вовків", що проходив пластовий вишкіл на природі, автор цікаво розповідає в оповіданні "Пластова пригода".
Через рік до читачів приходить нова збірка "Пачкар Демко і інші оповідання".
П. Франко зарекомендував себе добрим майстром історичного оповідання. Так, у творах "Почесна особа", "Перша сповідь", "На самотнім острові", "Битва під Пилявцями", "Полковник Абазин" він уміло й дозовано, якби сказати, вводить в авторську розповідь фактичний історичний фермент, делікатно послуговується біблійними синтенціями. Цікавою в цьому плані є збірка "Махнівська попівна: Історичні оповідання з 1648 р.".
У першому оповіданні, написаному 20 липня 1922 р., що і дало загальну назву збірці, змальовано окремі епізоди жорстокої боротьби українського народу за волю, віру і власну державу, й польського - за нову здобич - колонії. Багате діалогами, воно могло б бути прекрасно інсценізоване і досягло б не меншого естетичного впливу на глядача. Інше оповідання ("Жінка"), що написане у Коломиї 19 серпня 1925 р., відбиває часи Івана Мазепи, показує, як січовики після кривавих битв, ховаючи тимчасово шаблі, бралися за чепіги, робили хліб, лю-били, народжували дітей.
Шукаючи доступного змісту і форми донесення до дітвори найвищих якостей добра, втіхи, П. Франко пише фантазію на одну дію для дитячого театру "Сон маєвої ночи", де нарівні з дівчинкою Наталкою діють як особи Рожа, Матіола, Любисток, Світлячок, Пугачик, Соловейко.
Залишив П. Франко дослідникам історії нарису та його різних модифікацій і кілька збірочок. І що цікаво та повчально: автор навіть у подорожніх нотатках намагається подати історичний фон, на який уже засновує живі враження.
Франку П. належить серія популярних нарисів з пластового руху: "Як закладати пластові дружини?", "Пластові гри і забави", "Огляд території У країни", "Кухня у таборі", "В природі", "Орієнтування", "Сигналізування", "Спостерігання", "Слідкування", "Перша допомога", "В здоровому тілі здоровий дух", "Поземелля", "Ручні праці", "Приміри з історії", "Таборування" та ін.
Як блискучий нарисовець і літературний критик П. Франко залишив дослідникам кілька портретів-шкіців до життєпису батька. П'ять епізодів із життя І. Франка складають зміст невеличкого нарису-спогаду "Іван Франко зблизька". Звертає на себе увагу ота шляхетна толеранція, з якою обрамлює факти побутового життя Франка-батька Франко-син. Саме факти через призму сімейних, родинних оцінок кожного вчинку батька мають вартість як правдивого допов-нення до біографії Каменяра, подекуди сфальшованої дослідниками-догоджальниками існуючої не так давно системи.
Як драматург П. Франко щонайбільше здійснював переробки за батьковими творами. Так, наприклад, 10-17 квітня 1928 р. він підготував у Коломиї твір "Захар Беркут: Історична драма на 4 дії". Через два роки він завершує переробку повісті І. Франка "Борислав сміється" під однойменною назвою.
У драматичному творі діють практично ті ж герої, що і в повісті І. Франка: Бенедьо Синиця, Сень і Андрусь Басараби, Матій Прийдеволя, Леон Гаммершляг та Герман Гольдкремер, будівельники. Автор, по суті, не відступив від задуму І. Франка, тільки-но, йдучи за принципами творення драматичного твору, вибрав із змісту найсуттєвіший матеріал, тобто, ті сценки, яким можна було надати конфліктного розвитку, довести, так би мовити, дію до психологічного піку, за яким мусить наступати логічний розв'язок.
У драмі уже буквально на третій сторінці тексту дає про себе знати основна пружина конфлікту твору - підойма тяжко скалічила робітника. І закінчується твір за тією ж схемою, яка є і в І. Франка: доведені робітники до відчаю, мстять своїм визискувачам: "Сень: А так маєте научку!
Леон: Яка нікого ані не навчить, ані нічого не змінить! Малі властивці все остануть п'явками, що найменшими хотіли би скоро дійти до багацтва, а робітники без шкіл, без організації довго ще остануть темною масою, з якою не можна дійти до ладу.
Бенедьо: Не думайте так! Ось тут у крівавій луні пожежі народяться нові люде і або ми всі змінимося, або витиснуть нас звідси інші, що ліпше до життя надаються".
Досить плідно розробляв П. Франко і жанр комедії, хоча й запозичував іноді сюжети з німецької, скандинавськихлітератур, та все ж щасливо їх переносив і "висаджував" у галицький ґрунт. Так виникають комедії "Заздрісні", "Марко Спотикайло". Висміюючи удаване міщанство, глузуючи над його життєвими принципами, автор тонко всипає у вуста героїв таких висловів, що несуть в собі велику житейську мудрість: "Нагода робить крадуна"; "Чи знаєте, яке є тепер число шість? Масковий баль в Касі Ощадности". Викривальний пафос пронизує і такі твори, як "Сигнал", "Інститутський жарт".
П. Франко чимало прислужився до історії Січового Стрілецтва, написавши не тільки ряд нарисів, а й високохудожніх творів. Перед нами художня річ "Від Стрипи до Дамаску: Пригоди четаря УСС". У цій великій за обсягом повісті майстерно сплелися у тужавий сюжет подорожно-розповідні жваві уривки побаченого та почутого (цей документально-точний пласт нагадує репортажну фіксацію щойно і безпосередньо відчутого дійства, тонко відібрані сенсаційні деталі й подробиці, типові пригоди) з художньою дійсністю, витвореною авторською уявою. Динамічна ретроспективна зміна картин, густо замішані на місцевій говірці діалоги та сповнені психологізму внутрішні монологи-самохарактеристики, вишукана стилістика у зовнішньому обрисунку найвиразніших героїв-типів - усе це говорить про неабиякий пошук автора, но-ваторську з'яву на літературному полі. Як справедливо відзначалося у вступі до видання 1937 р., повість "не тільки розбуджує уяву, не тільки відриває людину з тісного кола щоденного життя, але й впорскує тугу за цим завжди новим і завжди цікавим, за тим, що є основою людини-завойовника".
Петро Франко міцно стояв на ґрунті традицій української повістевої літератури, нерідко ключем для початку твору обирав отой інтригуючий рядок-другий (або ж абзац), що так характерний казково-епічному набутку нашого фольклору. У цій повісті четар "чотири години йшов через ліси та пустарі, в тем-ну безмісячну ніч, заки добився до села...".
Далі ж автор так динамічно розгортає розповідь, що читач, заінтригований початком, не йме віри, що поміж рядками чисто придуманого художнього опису засвічуються то тут, то там вогнениці-факти з правдивого життя: перед четарем перемигають бойові будні то у Трускавці, то коло Райловац неподалік Сараєва; то, як живі, пролітають перед очима хлопці, "як оріхи, і шибайголови" - хорунжий Берегуляк зі Станіславова та хорунжий Домарадський. А чим далі, у сюжетну глибінь, - постає ціла галерея живих, наче вихоплених з гамірного довкілля, стрільців, зброярів, гарматників.
Про авторитет П. Франка у науковому світі свідчить розшукана нами у Фонді Наукового Товариства імені Шевченка облікова картка інженера Петра Франка, члена НТШ.
Як бачимо, Петро Франко не стояв осторонь національних визвольних змагань, обіч громадсько-культурного та літературного життя. Об'єктивність творення історії української культури й літератури зокрема вимагають, щоб ім'я П. Франка було належно записано в ряд її творців.
Loading...

 
 

Цікаве