WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Національно-патріотична та суспільно-культурна праця Петра Франка - Реферат

Національно-патріотична та суспільно-культурна праця Петра Франка - Реферат


Реферат на тему:
Національно-патріотична та суспільно-культурна праця Петра Франка
П л а н :
1. Петро Франко - син "Каменяра".
2. Роки навчання в гімназії.
3. Культурно-громадська діяльність.
4. Петро Франко як літературний критик.
5. Літературна спадщина Петра Франка.
Що ми знаємо про таку постать, як Петро Франко, син письменника і видатного вченого Івана Франка? І не так давно процвітаючій комуністично-фальсифікаційній ідеології та її підручних -радянській історіографії та літе-ратурознавстві - не знаходилося потреби й місця правдиво мовити про дітей Франка. На черзі дослідників - істинні сторінки із життєпису Анни, Андрія, Тараса. Сьогодні ж звернімо свій погляд до Петра.
Перелопачуючи численні довідники, енциклопедичні видання, довідаємося, що Франко Петро Іванович народився 21 червня 1890 р. у Нагуєвичах Дрогобицького повіту. Атмосфера культурно-літературного оточення, стихії фольклорно-етнографічної традиції благотворно впливали на виховання хлопця, формування його естетичних уподобань та інтересів" Виняткове зацікавлення батька до народних пісень, казок, легенд, переказів безпосередньо передавалося синам Тарасові, Андрію, Петру. Петро з роками згадував: "В Криворівні батько зібрав доволі етнографічного матеріалу, записуючи пильно приповідки, оповідання (особливо про Довбуша) та пісні.
Це збирання етнографічного матеріалу мало свій вплив і на найстаршого сина Андрія, і на мене. І Андрій, і я збирали теж пильно. Я особливо зібрав багато приповідок та коломийок у Нагуєвичах, а цілу збірку передав, за радою батька, проф. Гнатюкові до видання. На жаль, видання не дійшло до завершення. Проф. Гнатюк кілька разів обіцяв повернути мені матеріал, але з різних причин цього не зробив, і матеріал залишився у його дружини".
Як справедливо зазначає відома дослідниця фольклору доктор історичних наук Валентина Борисенко Петро Франко ще зі шкільних років відзначався неабиякою допитливістю, енергійністю, заповзятістю, потягом до пошуку, до відкриттів, інтересом до техніки, хімії, мови, історії й літератури, географії, спорту, народної медицини, фольклору й етнографії. Коротке життя цієї талановитої людини вщерть було заповнене насамперед справою надбання знань. Ще навчаючись у Львівській гімназії, Петро Франко під час канікул збирав фольклорно-етнографічні матеріали. Під впливом батька і його безпосереднім керівництвом записував різні жанри фольклору у селах Голу-ботові і Завадові біля Стрия, Буркуті, Яйківцях, Криворівні та ряді інших сіл Карпат. Але, звичайно, найбільше - у селі Нагуєвичах, де й народився. Зокрема, 1910 року він побував тут разом з батьком, який хотів, щоб його діти добре знали всю родину Франків. Сам же П. Франко писав про це: "Це були канікули і я весь день, від зорі до пізньої ночі був у лісах, на пасовиськах, на гостинах і т. д. І завжди записував, записував. Записував у маленьких книжочках "нотесах", часто з великим поспіхом, а задня і за "свіжої" пам'яті переписував "на чисто", при чім помагали мені й мої принагідні знайомі пастухи, пастушки, женці, з якими я ходив жати і можу похвалитися, що жав не гірше за них".
Молодий фольклорист фіксує найтонші нюанси людських стосунків, занотовує народні замовлення, прикмети тощо. Коли у П. Франка від надмірного переписування заболіли очі, він прислухався і до порад своїх родичів. Сам про це згадує: "Я ходив "відмовляти" очі до другої жінки Гаврилихи, вітчима Івана Франка, тоді старшого, але кремезного та поставного господаря. Дивним дивом його друга жінка, з вдачі незвичайно тиха, завжди говорила до нього на "ви", що на селі буває хіба виїмком. Ця друга жінка славилася в селі доброю знахаркою, і вона спалювала коло моїх очей повісмо та відшіптувала. На жаль, робила це так скоро, що помимо моєї великої вправи, я зміг записати тільки фрагменти "на ліси, на гори, на болота". Зачитування тривало з чверть години".
1910 р. П. Франко закінчив гімназію, паралельно склавши іспит з фізичного виховання у Львівському університеті. Працював учителем, а 1911 р. вступив до політехнічного інституту, де здобув професію інженера-хіміка. Знову працював у школах, став співорганізатором товариства "Пласт". З 1914 р. перебував у легіоні Українських Січових Стрільців, був сотенним. Згодом в Українській Галицькій Армії, де 1919 р. організував авіаційний полк. Виїжджав до Сербії з місією Черво-ного Хреста у справах колишніх полонених-січовиків. 1922 р. прибув до Відня, де займався видавничою діяльністю, зокрема видав книгу І. Франка "Лис Микита", ряд популярних книжок.
З вересня 1922 р. по 1930 р. П. Франко викладав у Коломийській державній гімназії. Активна культурно-громадська, просвітницька праця, ревна пропаганда української історії, літератури й культури не викликали у тодішніх польських вла-стей особливої радості він був звільнений з посади.
У 1931 р. його запрошено на роботу до Харкова, де до 1936 року працював старшим науковим співробітником у науково-дослідному Інституті прикладної хімії. За досить короткий час написав ряд наукових праць з хімії, підручник з хімії, упорядкував "Енциклопедичний словник хімічної термінології". Одночасно працює над переробкою на драму повістей І. Франка, готує кіносценарій за твором І. Франка "Борислав сміється", видає ряд популярних брошур.
Працелюбність цієї талановитої людини була надзвичайною. Працюючи у Харкові, П. Франко зареєстрував 36 винаходів, переважно в галузі переробки молока. Можливо, дальша праця в галузі хімічної науки невдовзі дала б нам великого вченого, та життя вносило свої корективи в долю цієї талановитої люди-ни.
Хвора мати у Львові потребувала синівської опіки, і Петро Іванович у 1936 р. повертається до Львова. Він доглядає матір і учителює в гімназіях у Львові та Яворові. Знову посилюється його інтерес до фольклору й етнографії. У 1937 р. П. Франка обирають членом Наукового Товариства імені Т. Г. Шевченка.
22 жовтня 1939 р. П. Франка обрали депутатом так званих Українських Народних Зборів, делегатом до Уповноваженої Комісії до Москви та Києва. У грудні 1939 р. його призначають деканом товарознавчого факультету Українського державного Інституту торгівлі у м. Львові і викладачем неорганічної хімії. Згодом обирають членом Ювілейного Комітету по відзначенню 80-річчя з дня народження Івана Франка. Петро Франко бере участь у перегляді і обговоренні нової вистави "Лис Микита", готує до видання фольклорно-етнографічні матеріали, пише публіцистичні статті до чисельних періодичних видань. Та тривала ця праця недовго, бо сталінщина швидко дійшла і до західноукраїнських земель. Петро Іванович як член президії міськради Львова виступає на захист незаконно репресованих своїх земляків. Про це свідчить лист Стефанії Юркевич з Самбора 1940 року до Петра Івановича, в якому вона висловлює йому подяку: "Ваше поручення уможливило мені доступ до начальства НКВД, де мені заявили, що син мій Олександр, вивезений 13 квітня 1940 року, вернеться найдальше до кінця місяця вересня".
П. Франкопродовжує інтенсивно працювати, намагається видати свої фольклорно-етнографічні записи. У 1940 році він веде листування з Інститутом фольклору у м. Києві про видання його збірки "Коломийки" та "Весілля в с. Нагуєвичах Дрогобицького повіту" і надсилає ці матеріали до Інституту. Щоправда, Інститут фольклору за підписом заступника директора Ф. Лаврова і секретаря О. Романова відповів досліднику, що у зв'язку з відсутністю паперу, матеріали його скоро друкувати не будуть. Принагідно зауважимо, що через двадцять дев'ять літ частина коломийкового матеріалу, зокрема коломийки в записах П. Франка увійшли до академічного видання багатотомного корпусу "Української народної творчості" під назвою "Коломийки" (К.: Наук. думка. 1969). Цей том підготувала відомий фольклорист-славіст, доктор філології Наталія Щумада. Зокрема, вона використала із записів П. Франка такі оригінальні тексти; з розрядку родинно-побутових коломийок (розділ "Вівчарство, землеробство та інші заняття": "Винеси мі в поле їсти, аби-м не голоден"
Фольклорно-етнографічний запис П. Франка "Весілля в с. Нагуєвичах Дрогобицького повіту" пролежав у рукописних фондах сімдесят вісім років, і аж тепер завдячуючи В. Борисенко, прийшов до читачів через першопублікацію в журналі "Народна творчість та етнографія". На думку цієї дослідниці, "опис весілля початку XX століття, крім своєї цінності як історико-культурного джерела, дає нам багато цікавого фактажу, який прислужиться нашим сучасникам
Loading...

 
 

Цікаве