WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Українці в світі (діаспора) - Реферат

Українці в світі (діаспора) - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
Українці в світі (діаспора)
УКРАЇНСЬКА ДІАСПОРА
Термін "діаспора" часом трактується неоднозначно. В одних випадках під ним розуміють усіх без винятку українців, розсіяних по всьому світові; в інших - лише розпорошені їх частини, що не становлять якоїсь спільноти; нарешті, діаспорою вважають усіх українців поза Україною, за винятком тих, котрі проживають у сусідніх державах на споконвічній етнічній території.
Неоднозначне тлумачення поняття "діаспора" призводить до розмаїття його визначень. На Заході, наприклад, найчастіше вдаються до поєднання етноніма та політоніма ("українські канадці") або етноніма і громадянства ("українець Канади", "українець США"), а при визначенні діаспорної групи - до термінів "українська етнічна група", "українська імміграція", "канадські вихідці з України" тощо. Через таку різноплановість учені відда-ють перевагу універсальному термінові - "українська діаспора".
Взагалі діаспора - це будь-яке представництво етнічних одиниць за межами материнського етнічного регіону, котрі усвідомлюють свою гене-тичну або духовну з ним єдність. За своєю структурою діаспора виступає у 2 основних формах: дисперсій - невеликих вкраплень в іншоетнічному масиві; компактних утворень - суцільних етнічних районів. Щодо природи діаспор, то вони утворюються або шляхом міграцій, або внаслідок насильницького відторгнення частини етносу від основного масиву.
В історії української еміграції простежуються 2 основних напрямки, кожен з яких має кілька хвиль. За напрямком її умовно поділяють на східну і західну.
Східна діаспора утворювалася шляхом переселення українців до внутрішніх губерній Російської імперії, пізніше - до республік колишнього СРСР. Поодинокі міграції були зафіксовані ще у XVI ст., коли українські козаки разом із російськими землепроходцями освоювали простори Сибіру, Далекого Сходу, Камчатки та Чукотки. Масові ж переселення мають більш визначений час та ґрунтовніше мотивування.
У східному напрямку виділяють З основні хвилі міграцій. Перша (кінець XIX ст.) пов'язана із збіднінням селянства та частини міських ремісників і напівпролетарів. Надлишок робочих рук, викликаний нерозвинутістю економіки, спонукав цих людей шукати кращої долі на землях Алтаю, Сибіру, Далекого Сходу. Друга хвиля теж мала соціально-економічну основу. Згідно з реформою, котру проводив прем'єр-міністр П. Столипін, селяни діставали право виходу з общини і створення самостійних господарств на відрубах та хуторах. Проте через брак землі вони змушені були подаватися на степові простори України, а значна їх частина скористалася можливістю одержати землю у глибинних районах Російської імперії. З 1897 до 1916 р. з України до Сибіру, Далекого Сходу, Казахстану та Середньої Азії переселилося 912,8 тис. осіб, тобто близько 76 % усіх переселенців того періоду. Третя міграційна хвиля (50-60-ті роки) також була трудовою, пов'язаною з освоєнням цілинних та перелогових земель Казахстану, Алтаю, Сибіру.
Нарешті, в історії українства була ще одна могутня хвиля - насиль-ницька депортація селянських сімей у період колективізації та "ліквідації куркульства як класу". Лише на початку 30-х років з України було вислано до мільйона осіб, серед яких були не тільки так звані куркулі, а й середняки.
Отже, до східної діаспори (а вона налічує до 10 млн. осіб) слід залучити і українців Берестейщини, Курщини, Кубані, Придністров'я тощо, історичною долею відрізаних від колись цілісного етнічного масиву, і етнічні вкраплення в населення Прибалтики, Москви та Санкт-Петербурга, і цілі етнічні райони в Башкортостані, Закавказзі, Казахстані та Середній Азії, де у 20-ті роки утворилася так звана "Сіра Україна", і великий клин у Сибіру та на Далекому Сході, що дістав назву "Зеленої України".
Західна діаспора також утворювалася масовими хвилями. В основному їх було три: з останньої чверті XIX ст. до початку Першої світової війни; між двома світовими війнами; після Другої світової війни.
Перша міграційна хвиля українців на Захід, як і східна хвиля, пов'язана з аграрним перенаселенням, що мало місце в західноукраїнських землях - провінції Австро-Угорської імперії. До чинників економічного характеру додавався національний та релігійний тиск. Отже, основним суб'єктом першої міграційної хвилі було селянство Західної України: Закарпаття, Буковини, Галичини. Разом із тим міграційний потік на Захід ішов і з Лівобережної України. З кінця XIX до 20-х років XX ст. до США мігрувало 256,1 тис. осіб (у тому числі з Австро-Угорщини - 235 тис, із Росії - 5,4 тис), до Канади - 135 тис, до Бразилії - 47,3 тис, до Аргентини - 15 тис. Виїзди були настільки масовими, що призводили до знелюднення цілих регіонів України. Так, зі Східної Галичини до початку Першої світової війни емігрувало понад 302 тис. осіб, тобто майже половина її населення. Усього ж із 1877р. до 1909 р. до американських країн виїхало понад 500 тис. мешканців України.
Друга міграційна хвиля (період між двома світовими війнами) була викликана як соціально-економічними, так і політичними чинниками. З одного боку, цей рух за своєю природою також був трудовим, а за соціальним складом - селянським; з іншого боку, він включав і велику кількість політичних емігрантів. Тільки за даними 1936 p., 700 українських мігрантів до США і Канади мали магістерські та докторські дипломи. Усього ж під час другої міграційної хвилі з України виїхало понад
200 тис. осіб.
Третя хвиля обіймає повоєнний період. В її основі домінували полі-тичні мотиви. За своїм складом мігранти цієї хвилі розпадалися на кілька категорій. Одну складали репатріанти - радянські громадяни, в тому числі військовополонені, котрі опинилися в західній окупаційній зоні й відмовилися повернутися до СРСР (там їх прирівнювали до зрадників). До іншої категорії належали вояки підпільної Української Повстанської Армії (УПА), дивізії "Галичина", а також колишні колабораціоністи. Усього в період після Другої світової війни лише на початковій його фазі до країн Заходу емігрувало майже 200 тис. українців.
Отже, до західної української діаспори (понад 5 млн. осіб) слід залучити і українців Холмщини, Перемишлянщини, Надсяння, Підляшшя, Пряшівщини тощо, свого часу відокремлених від суцільного українського етнічного масиву, і давні компактні утворення в Угорщині, Югославії, Австрії, Німеччині, і етнічні вкраплення в населення Великобританії, Франції, Італії, Бельгії та інших європейських країн, і суцільні райони та навіть провінції у Канаді, США, Аргентині, Австралії.
Кількісна характеристика західної діаспори виглядає нині таким чином. У США проживає близько 2 млн. осіб, половина з яких - у штаті Пенсильванія, до 20 % - у штатах Нью-Джерсі, Нью-Йорк, менше - в Мічигані, Огайо та Коннектикуте Серед них спостерігається стійка тенденція до збереження національних цінностей, зокрема мови. У Канаді мешкає близько 1 млн. українців, в основному у провінціях Манітоба, Саскачеван, Альберта, Онтаріо (2,3 %), де створені національнігромадські організації, школи, відділення університетів. Українська діаспора в Канаді також прагне зберігати національні традиції. Подібне спостерігається і в інших країнах, але у менш відчутних проявах: в Аргентині та Бразилії, де проживає приблизно по 300 тис. українців, у Парагваї (понад 10 тис.), Венесуелі (понад 4тис), Уругваї (10-15 тис.), Австрії (понад 5 тис.), Бельгії (4 тис.), Великобританії,(понад 30 тис.), у Данії, Іспанії, Греції, Італії, Люксембурзі (приблизно по 1 тис осіб).
Загальна динаміка чисельності та розміщення українців у світі має та-кий вигляд: у 1719 р. із загальної кількості українців (5,8 млн.) в Україні проживало 4,9 млн., у тому числі в межах Російської імперії - 448 тис, у зарубіжній Європі - 379 тис; у 1858 р. із загальної кількості українців (16,1 млн.) в Україні проживало 12,8 млн., у Росії - 2,2 млн., у зарубіжній Європі - 941,5 тис; у 1926 р. відповідно: 37,2 млн., 27,6 млн., 8,4 мли, 745,8 тис. і до 500 тис. в Америці; у 1979 р. - 44,1 млн., 36,5 млн., 5,9 млн., 490 тис. і 1,3 млн.; у 1989 p. із загальної кількості українців світу (51,9 млн.) 37,4 млн. проживало в Україні, 11 млн. у республіках СРСР, 853 тис. у зарубіжній Європі, а в країнах Америки - понад 2,5 млн.
Loading...

 
 

Цікаве