WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Біографія Юрася Хмельниченка - молодшого сина Б.Хмельницького, гетьмана України - Реферат

Біографія Юрася Хмельниченка - молодшого сина Б.Хмельницького, гетьмана України - Реферат


Реферат на тему:
Біографія ЮРАСЯ ХМЕЛЬНИЧЕНКО -
молодшого сина Богдана Хмельницького,
гетьмана України
Юрась Хмельниченко - молодший син гетьмана Богдана Хмельницького та його першої дружини Ганни Сомківни. Народився він 1641 року в Суботові. Після смерті батька 1657 року козацька рада в пам'ять заслуг Богдана проголосила шістнадцятилітнього Юрка гетьманом України. Одначе зг дом старшина збагнула, що юнакові ще не під силу гетьманська булава. Прислухавшись до порад своїх прибічників, Юрко поклав булаву, яку віддали до рук генеральному писарю Івану Виговському. Юрась поїхав до Києва завершувати свою освіту в колегії, яку почав ще за життя батька. 1659 року, після того, як Виговський уклав угоду й Україна знову потрапила в залежність від Польщі, серед козаків і народу посилилось невдоволення політикою гетьмана. Настроєм народу хотів скористатися Богданів шуряк Яким Сомко. Він скликав біля містечка Германівки козацьку раду, яка скинула Виговського з гетьманства. Проте булава не потрапила й до Сомка. Його суперником виявився молодий небіж Юрко. Довідавшись про неприхильний настрій народу щодо Виговського, Хмельниченко послав на Запорожжя до Івана Сірка батькового слугу Івана Брюховецького.
На новій козацькій раді, яка зібралася в ЖердовІй долині біля містечка Ржищева, козаки відкинули Гадяцьку угоду і знову стали під руку російського царя. Водночас вони даремно били чолом, щоб цар розширив Переяславські статті 1654 року, дозволив зміцнити гетьманську владу й затвердив самостійність української церковної ієрархії. Одноголосно передали булаву Юрасю Хмельниченку. Князь Трубецькой оголосив козакам кілька нових статей, які обмежували владу гетьмана в судових й адміністративних справах, зобов'язували козаків покинути краї в Білорусії.
Таким чином, гетьманом став вісімнадцятилітній Юрась, що мав нести на своїх молодих плечах весь тягар хиткого становища України. Треба було закінчити війну з Польщею. Внутрішнє становище України було ще менш тривке. Українці не мали історичного досвіду, щоб свідомо захищати свої інтереси. Потрібен був талановитий і досвідчений керманич, авторитетний, безпристрасний, щиро відданий народній справі, здатний поступитися своїм дріб'язковим честолюбством, підтримати народні прагнення і розвинути міцні громадські основи, загасити анархічні спалахи. Таких рис керівника Юрась Хмельниченко, звичайно, не мав. Він був хвороблива людина: "з природи євнух", за словами літописця, час від часу в нього траплялися припадки епілепсії.
Зараз же після виборів Хмельниченко за допомогою того ж таки Івана Сірка й запорожців заволодів Чигирином. У гетьманській столиці залишилась із невеликим козацьким загоном дружина Виговського, містився головний склад козацької артилерії та державний скарб. Це був єдиний успіх нового гетьмана.
Війна між Польщею й Росією за панування на Україні тривала, все ще лилася кров. 1660 року велика російська армія під орудою боярина Василя ШІереметєва вирушила з Києва на Волинь. В цьому поході разом із російським військом мусив взяти участь і Юрась із козацькими загонами. Шереметєв ішов першим і досяг берегів Случі. Біля містечка Любара він наткнувся на сильну польську армію й татарські загони, що допомагали полякам. Російські війська відступили до містечка Чуднова. Тут вони зазнали нищівної поразки, а Шереметєв потрапив до татарської неволі. Хмельниченко з козаками не встиг виручити. Довідавшись про його наближення, поляки рушили назустріч Хмельниченкові, обложили його табір біля Слободищ і намагалися здобути. Гетьман розгубився, молився: казав, що коли врятується, то пострижеться в ченці. Після трьох тижнів облоги Юрась скорився впливові старшини, прибічників Польщі, й був ладен відновити умови Гадяцької угоди. Разом зі всім військом він присягнув на вірність польському королеві. На козацькій раді, яку скликали в Корсуні, було потверджено умови Чуднівської угоди, і козаки заприсягли комісарам Бенєвського. Юрась спочатку хотів зректися булави, покликаючись на хворобу й безталання, але комісари змусили його взяти заяву назад. Гетьман пішов на поступки прибічникам Польщі.
Тим часом на лівому боці Дніпра заворушилися Ніжинський, Чернігівський і Переяславський полки. У Переяславі наказним гетьманом проголосили Сомка. Почались міжусобиці серед прибічників двох гетьманів. З перемінним успіхом вони тривали впродовж цілого 1661 року, аж доки на допомогу Сомкові не виступив із Слобідської України князь Ромодановський, а також слобідські козаки. Хмельниченко разом із поляками та ордою безперервно спустошували землі трьох згаданих полків. Улітку 1662 року він обліг Сомка в Переяславі, але наближався Ромодановський. Хмельниченко почав відступати, і на лівому березі річки навпроти Канева його наздогнало військо Сомка й Ромодановського. Тут 16 червня всі його полки загинули, потонувши у Дніпрі. Caм Юрась зі старшиню ледве встиг втекти до Чигирина, пославши за ордою. Тоді ж Іван Сірко із князем Приклонським, переправившись через Дніпро, захопили Черкаси, і, спустошуючи краї, попрямували до Чигирина. Тут їх зустріла орда, й вони повернули назад, але біля Бужина їх розгромили татари. Врятувався невеликий загін, який з'єднався з Ромодановським і прибув до Лубен. Під час переправи через Сулу їх знову порубали татари. Тоді орда розпустила свої загони від Дніпра до Лубен, виловлюючи ясир. Такою дорогою ціною розплачувалися гетьмани перед татарами за допомогу. Міжусобиці знову розкрили народові ганебну політику гетьмана, який забув свій обов'язок перед батьківщиною. Два роки він вогнем і мечем жорстоко спустошував Лівобережжя, спаливши й вирізавши все населення містечка Лукомля. Народ нарікав, відмовлявся виконувати накази гетьмана, а запорожці надіслали йому дошкульного листа за підписом кошового Івана Босовського та всього війська, радячи йому полишити булаву, бо повстане
Loading...

 
 

Цікаве