WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Український народний календар - Реферат

Український народний календар - Реферат

тобто окрикнути - "подати свій голос до Бога".
Християнство змушене було піти на певні поступки.
Так, купальські свята пов`язані з пророком Іоанном Хрестителем, ко-лядки і щедрівки - з Різдвом Христовим, веснянки й гаївки - великодніми
дійствами. Тобто, створилося синтетичне поєднання двох релігій - так зва-
ний дуалізм.
Особливо це простежується в святковій обрядовості. Кожен релігійний
празник поза церковною відправою обростав різноманітними дійствами до-
християнських вірувань.Усі вони, так чи інакше а стосувалися хліборобських
уявлень. Народні свята були своєрідними календарними сторінками річного циклу, який базувався залежно від сонцевороту та сонячної сили. Саме це дозволяло нашим пращурам, серед яких не було, певно, у звичному розу-мінні, астрономів і метеорологів, чітко фіксувати зміни в природі, завбачува-ти погоду, температурні явища, їх вплив на біологічний ритм життя. Все це чітко зафіксовано в численних проповідниках, прикметах, загадках тощо.
Народний календар тісно пов`язаний із обрядодіями. Найповніше вони
збереглися у піснях, що сягають глибокої давнини. Тут кожен покровитель виконує відведену йому роль. Теж протежується в численних проповідках,
наприклад: "Хто не посіяв до Богослова (21 квітня), той не варт доброго сло-ва", "На Прокопа (21 липня) має бути в полі жита копа".
Кожне свято чітко регламентувало господарську діяльність, тому народ-
ний календар був насамперед хліборобським. З прийняттям християнства з`явився й новий поділ на місяці, дні та числа. Давні ж назви місяців залиши-лися незмінними навіть із хрещенням Русі. Доказом цього є найдавніші джерела - "Церковний соборник" з додатками Остромирового євангелія 1056 року і Галицького євангелія 1144, а також численні острозькі видання кінця ХVІ століття, в яких найповніше використано традиційну народну терміново-гію. Ці та інші джерела донесли нам первісні назви місяців. За хронологією,
яка мала місце в давнину, коли початок Нового року збігався з весною: март-
сухий, березол; апріль - брезозол, березозол; май - травень; іюнь - ізок, тобто коник; іюль - червень; август - зарев ( дозрівання ); сентябр - рюєн, октярбр - листопад ( падолист ); ноябр - грудень; декабр - студень; январ - просинець; февраль - січень, сніжен.
Ці та інші ( кожен регіон на Україні мав ще й свої місцеві назви) на- клички відповідали характерові природи і чітко визначали біологічну дію. Значить, задовго до впровадження християнства і тим більше офіційної літе-ратурної структури місяценазв, якою ми користуємось нині, наші пращури вже мали чітку дванадцятимісячну форму річного календаря. Стосовно ж днів, то й тут був свій відлік часу. Ми знаємо, що слово "тиждень" має давнє коріння, як справедливо зауважує митрополит Іларіон у вже згаданій праці,
Означало "той же день", тобто семиденний повтор днів. Ще до прийняття християнства дайбожичі ділили тиждень на так звані легкі ( жіночі - середа,
п`ятниця, субота і неділя ) та важкі ( чоловічі - понеділок, вівторок, четвер) дні. Вважалося, що понеділок важкий день, тому з нього не починали ніяких
важливих справ ( до речі, ця традиція збереглася й донині).
Про числа точних відомостей не дійшло до нашого часу, але можливо,
що вони не відігравали особливої ролі, тому їх повністю заміняли свята. На
Україні, як і у всій християнській Європі, давні джерела фіксують давні позо- ви та угоди не за числами, а за празниками: на Семена, на Дмитра, на Юрія тощо. Цей факт дозволяє зробити припущення, що чи не кожен день мав сво-го покровителя, тобто святого, яким і регулювалися числа. Хоч християнство
і знівелювало давній календар, але в народі користувалися традиційними формами; багато літніх людей й дотепер визначають свята не числами, а днями чи тижнями: "Після Спаса", "На другому тижні після Великого посту".
Виникає запитання - а чи були у нас до впровадження християнства систематизовані календарі? Археологічні розкопки підтверджують це. 1899 року поблизу села Ромашки, що на Київщині, віднайдено ритуальний глек, що нині зберігається в Київському історичному музеї. Зображені на ньому сюжети довгий час являли загадку для дослідників. Візерунки й малюнки, зигзагоподібні, немов блискавки, лінії, квадратики та клинки, які повто-
рюються в ритмічній структурі, наштовхували багатьох вчених на думку про те, що це орнаментальне оздоблення. Тільки Б.Рибаку, як найавторитетнішо-му дослідникові Київської Русі, пощастило відкрити таємницю "письма". Він довів, що глек з розписом, який датується ІV ст., не що інше, як стародавній слов`янський ( український) календар.
Дослідник взяв за домінанту шестигранне колесо, нанесене на верхньому
поясі,- так званий громовий знак Перуна як найосновнішого бога в давніх
віруваннях. Кожному верхньому малюнку, тобто святу, внизу відповідало 27
квадратиків, що уособлювали буденні дні сільськогосподарського річного
циклу. Зіставляючи їх, можна було чітко визначити період дощів, граду, сходження яровини, дозрівання збіжжя, збирання врожаю. Квадратики визна-
чали числа, тому період природних дій, що зосереджувалися навколо Перуна,
Ярила. Кожен місяць позначений малюнком у 12 прямокутних рамках.
Ця унікальна національна пам`ятка підтверджує, що наші пращури мали
глибокі агротехнічні, астрономічні та біологічні знання, опрацьовані в чіткій
календарній системі. Крім глиняного календаря, віднайдено чимало дерев`я-
них. На гранчастих палицях чітко простежуються зарубки, які відповідають
буднім дням, а хрестики, кружечки чи стилізовані вершнини - святам. Оче-видно це були похідні календарі.
Так званий ромашківський глек-календар започатковує відлік з 2 травня. І
це не випадково: саме вцю пору активно оживає природа. Коли після сніжної
зими розгорається весна світла, всі люди коло землі хвилюються, перед кож-ним виникає питання, як в цьому році пройде весна,- і кожного року весна
приходить не такою, як в минулому році, і ніколи одна весна не буває точно
такою, як інша. Професійні фенологи простежують зміну природних умов день у день, весна ж починається, поступовим збільшенням освітлення, поверненням птахів і водяними потоками.
Та Новий рік, за логікою, мав би збігатися з вегетаційними процесами - брунькуванням дерев, сокорухом, активним буянням трав і злакових. Але з прийняттям християнства цю традицію було порушено - новолітування пере-
несено спочатку на осінь, а згодом і на середину зими.
Сьогодні важко уточнити, яку назву мали первісні форми літочис-лення. Сучасний термін "календар" має давньоримське походження. Перші числа кожного місяця тоді називали "календами".
Історія народного календаря - це спроба увібрати ввесь аспект матері-альної і духовної культури. Цей цінний документ об`єднав тисячолітній дос-
від українського народу. Протягом віків він удосконалювався, доповнювався
новими формами і філософськими структурами. З упровадженням нової релі-
гії він змушений був злитися з юліанським календарем та християнськими
святами, що безперечно, розмило його чітку структуру.
Та без первісних вірувань, оформлених у календарну структуру, нам
неможливо уявити світогляд наших попередників.
Література
1. Історія. Дит. Енцикл./ Авт.-упоряд. Л.О. Савіна; О.В. Карда-щук, О.М. Войтенко. - К.: Школа, 2002.-368с.: - ( Я пізнаю світ).
2. Пришвин М.М. Кладовая солнца: Повести, очерки, рассказы. -
К.: Рад. шк., 1987. - 464с.
3. Скуратівський В. Т. Місяцелік: Укр. нар. календар. - К.: Мистецтво, 1992. - 208 с.
Loading...

 
 

Цікаве