WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Коляда - Реферат

Коляда - Реферат

просимо до нас у двір із своїм добром".
Найперше дивилися, чи горщик повний. Немає гіршого нещастя, якщо каша вилізе з горщика. Якщо горщик тріснув - добра в майбутньому не чекай. Ножем знімали плівку: каша повна, червона передвіщала щастя всьому дому, гарний врожай у майбутньому й талан дочці. Дрібна біла каша загрожувала бідою. На сніданок родина з'їдала кашу. На випадок поганих ознак кашу викидали в ріку.
У деяких місцях на Василів вечір варили свинячі ноги. Селяни ходили в цей вечір під вікнами, збирали пироги й свинячі ноги, примовляючи: "Свинку та боровку видай для Василевого вечорка". Підходячи до вікон, юрба примовляла: "Кишку та й ніжки у верхнє віконце".
Святочні ворожіння супроводжувалися співом, а іноді таємничим мовчанням. Ворожили в основному дівчата на нареченого. Тільки у святочні дні дівчата мали право сидіти біля наречених і ворожити при них. Матінки в цей вечір весело обговорювали свою молодість, старовину, сумували за дівоцтвом і пошепки просили красних дівицьзагадати долю.
Молоді жінки добровільно вступали в обов'язки свах. Про решту клопоталися батьки.
Багатий дім, призначений місцем збору для дівиць, відправляв по будинках посланців з нарядом скликати на Святки, тобто просити старих і молодих прийти, посидіти ввечері, взяти участь у святочних іграх. Посилалися з нарядом як молодь, так і старі жінки й няні. При запрошенні вони приказували: "Якщо милості вашій не образливо, просять пожалувати з братиком" (який завжди був у числі наречених).
"Нарядних" приймали з поклонами і почестями і намагалися добре почастувати. Чарка вина зустрічала й проводжала їх. Майже в кожному будинку цікавилися: хто буде з молодих. Але ті зберігали глибоке мовчання. Тямущі господарки обдаровували їх подарунками, тоді "нарядні" й собі відкривали всі таємниці й обіцяли хвалити їхніх дочок перед іншими.
Надвечір з'являлася "бабка-покликуха", її пригощали ще наполегливіше, тому що вона вишукувала по будинках наречених. Дівиці обдаровували бабок-покликух подарунками: вузликами з горіхами, пряниками, винними ягодами й іншими дрібницями. Ті дівчата, що були більш ввічливими, милими й говіркими, одержували надалі "позитивні рекомендації", бабки розповідали по всіх будинках про люб'язність і красу дівчини, яка "у домі батьків справжній ангелик".
У деяких будинках запрошення на вечір одержували за кілька днів, в інших - у той самий вечір.
Колись дівчата з'їжджалися довгим потягом; матінки постійно знаходилися при своїх дочках. Історія розповідає, що на Святки з'їжджалося до ста званих гостей і гуляли вони кілька днів. Дівочі посиденьки перетворювалися на багатоденні бенкети.
У перший святочний вечір можна було спостерігати, як вулицями тяглися потяги, у яких везли дівчат до званого будинку погостювати на Святках.
Матінки, залишаючи дочку в званому будинку, зі сльозами просили "прийняти своє ненаглядне дитятко, утішати й милувати". Запевнення господині будинку: "Не осоромимо себе, вдоволимо дитину, не осоромимося" - супроводжували приїжджих до воріт. Такими були зустрічі для всіх дівчат.
Звані дівчата негайно заводили товариство. З першого вечора товаришки придумували різні витівки: що робити на Святках? Чому бути вдень, чому ввечері? Нових гостей пригощали всілякими стравами, вареними й печеними. На ніч дівчат із ворожінням укладали спати посередині кімнат на пухових перинах.
Наступного дня господиня з нетерпінням очікувала обідні, щоб підняти своїх гостей. Ледь тільки чувся дзвін, вона вже стояла у дверях і примовляла: "Пора, пора, красні дівиці, вставати! Ваші наречені давним-давно встали; три клуні обмолотили; на вороних конях проїжджали; своїх наречених шукали. Що снилося, що уві сні бачилося?"
З останніми словами господиня розчиняла двері й впускала до кімнати бабусь, які з красними дівицями розгадували сни. Серед цих бабусь завжди були свахи, підіслані від наречених, бабки-покликухи, підмовлені з вечора матінками слідкувати за свахами і розгадувати сни, коли виявляться недоброзичливці. Хазяї не могли відмовити свахам і бабкам-покликухам: це означало б порушити старі звичаї і посваритися з усім містом.
Дівочі сни й відгадування бабусь повторювалися від слова до слова на усіх Святках. Першою починала розповідати найбагатша дівчина...
Бувало й таємне, заборонне ворожіння. Щоб довідатися про майбутнє, на ніч дівчата розплітали косу, знімали натільний хрест, пояс, шо носили під сорочкою і який вважався оберегом від пристріту і нечистої сили. Лягаючи спати, під подушку клали гребінь і примовляли: "Суджений-ряджений, приходь до мене косу чесати!" або ж клали чотири скіпки - міст - і просили: "Суджений-ряджений, приходь до мене, переведи через міст!" Уві сні повинен був привидітися той, хто цього року візьме дівчину заміж. Ворожіння таке вважалося небезпечним, тому що дівчина без хрестика й пояса віддавала себе в руки нечистій силі. Наші бабусі ще пам'ятають страшні розповіді про те, як дівчатам, що загадали на гребінь, з'являвся чорт і тягав за волосся.
Ворожили найчастіше в лазні - це було єдине приміщення без ікон. Слухали звуки, що доносяться з вулиці. Кожна дівчина, що брала участь у ворожінні, загадувала на долю, а потім прислухалася. Якщо чула звуки дзвіночка, чийсь сміх або веселу розмову, це означало, що бути їй заміжньою і жити весело. Далекий звук говорив про те, що заміжжя прийде ще не скоро.
Палили скіпи, дивилися - весело горить або неясно, нерівно, кликали перехожих, щоб довідатися ім'я майбутнього чоловіка. Уся доля дівчини залежала від заміжжя - за багатого чи бідного піде, за злого чи доброго, у своє село чи "на сторону".
Святочні гадання в повному обсязі й у точній відповідності з давніми звичаями відійшли в минуле. Але й зараз ще дівчатка ворожать на долю, ллють розтоплений віск у миску з водою, намагаючись прочитати по ньому майбутнє. Хоча сучасні забобонні люди все частіше віддають перевагу комп'ютерним гороскопам...
Loading...

 
 

Цікаве