WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Коляда - Реферат

Коляда - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
Коляда
КОЛЯДА
Тешуть теслі з срібла сани,
стелиться сніжиста путь.
На тих санях в синь незнану
Дитя боже повезуть.
Тешуть теслі з срібла сани,
сняться веснянії сни.
На тих санях Ясна Пані,
очі наче у сарни.
Ходить сонце у крисані,
спить слов'янськеє Дитя.
Їсани, плаче Пані,
снігом стелиться життя.
Богдан-Ігop Антонич
Слово "колядка" у своєму корені має латинське слово "календа", шо означає "перший у місяці" або "перший у році", цей самий корінь запозичили європейські мови й утворилося слово "календар".
Коляда - стародавній різдвяний і святочний селянський обряд. З народженням Христа пов'язане поняття про встановлення нової ери, яку давно обчислюють "до і після Різдва Христового". Обряд супроводжується співанням колядок, що прославляють цю велику подію, "першу в ері". Колядки - загальнохристиянські пісні, що з'явилися ще в дні зародження християнства, але тільки в слов'янських народів вони зберегли свою назву.
"Колядування" - виконання пісень у дворах, під вікнами напередодні Різдва. Співають про Різдво Христове, а наприкінці співу бажають здоров'я хазяїнові, господарці, дітям і всьому дому. Колядникові хазяїн дому або будь-який член родини завжди кидав у мішок ковбасу, хліб або мідяк, хто чим багатий.
Усі слов'янські племена з незапам'ятних часів святкували Новий рік. У чехів, сербів і болгар "ходите по коледе" означало вітати з Новим роком; у словаків "колядувати" - благословляти на Новий рік; у задунайських слов'ян "коледа" - обдаровувати на Новий рік. У поляків "коленда" - свято, коли всі стани брали участь у взаємному поздоровленні й обдаровуванні.
У Росії коляди дві: одна перед Новим роком - Василівська, або багата; друга перед Богоявленням - Водохресна, або пісна. Напередодні Нового року в Росії називався Василів вечір, у який проводжали старий рік з веселощами й радістю, щоб майбутній рік був щасливим.
Немає такої людини, яка б не проводжала старий і не зустрічала Новий рік з особливою радістю. В усіх жевріє надія, що Новий рік принесе більше успіху, радості й щастя і збудуться мрії, загадані в цю ніч. Костюмовані різдвяні ігри, гадання, пісні - важко назвати інше свято, де б так вигадливо спліталися народні й християнські традиції.
За старих часів Різдвяні свята урочисто освячувалися благочестивими справами. Державці звільняли народ від різних недоплат, зменшували податі, звільняли в'язнів із тюрем. Пастирі наставляли святити свята Господні богоугодними приношеннями. Ці дні, ознаменовані спасенними справами, називалися Святками, або Святими. Натомість народ перетворив їх на свої забави.
Коляда, коляда!
Прийшла коляда
На переддень Різдва;
Ми ходили, ми шукали
Коляду святу
По усім по дворах, по провулочках.
Знайшли коляду...
З 25 грудня починалися на Русі Святки, веселий час для всіх: для дітей, молоді й старих. Ранок діти проводили у "величанні" й "віршуванні". Величання полягало в ходінні з вертепом (ящиком), зіркою, ораціями і віршами.
Вертеп у Сибіру, наприклад, влаштовувався у вигляді ящика з двома ярусами. У верхньому ярусі зображувалася смерть Ірода, а в нижньому - Іродіадині танці. У вертепі горіли свічки. Величальники ходили з ним від хати до хати. За спів нагороджували грішми й пирогами. Для збирання пирогів один чоловік носив короб, другий, збирач грошей, ходив із тарілкою. На світанку до них приєднувалися губочники, що брали участь у поділі.
Ходіння із зіркою було загальноприйнятим на Русі. З паперу робилася зірка завбільшки з аршин, а потім розфарбовувалася й освітлювалася свічками. Хлопчики, йдучи вулицею, повертали зірку в різні боки.
За свій спів величальники одержували подарунки. Вони приходили до своїх заступників і милостивців і вітали їх віршами. Орації, ті, у яких мова співуча, переходили з покоління в покоління в спадщину.
Здавна величання починалося близько полудня, у ньому брали участь всі стани, починаючи від царя і закінчуючи простим людом. У 1702 році сам цар Петро І брав участь у величанні. Ось як це відбувалося: спочатку на порозі будинку з'являлися двоє чоловіків і вдаряли в барабани; за ними із саней виходив Петро Великий із князями, боярами і придворними. Входячи до будинку, вони співали стихири і поздоровляли хазяїна. Хазяїн підносив цареві в подарунок гроші й пригощав усіх величальників. Напередодні свята складалися списки величальників, якщо хто-небудь із них був відсутній, то пізніше карався батогами.
У наші дні замість величання дорослі їздять з поздоровленнями в гості до Рідних та знайомих.
З 26 грудня на Русі починалися гадання й перевдягання.
Василів вечір для російських дівиць був дуже важливим днем. Він припадає на восьмий день Святок, коли святочні ворожіння були в самому розпалі. Наші прапрабабусі вірили, що святочні ворожіння на Василів вечір завжди збуваються і що б не вийшло за ворожінням цього вечора, то обов'язково збудеться.
У Василів вечір відбувався цікавий обряд варення каші, який необхідно було закінчити до світанку. Найстарша в домі жінка о другій годині ночі приносила з комори крупу. Найстарший чоловік приносив води з ріки або колодязя. Крупа й вода повинні були стояти на столі доти, поки не перетопиться піч. До них ніхто не мав права торкатися, інакше могла статися біда. Коли потрібно затирати кашу, усе сімейство сідало за стіл, а найстарша жінка, голосячи, розмішувала кашу зі словами: "Сіяли, ростили гречку все літо; вродилася наша гречка й велика, й рум'яна; звалися-позивали нашу гречку в Цар-город побувати, на княжий бенкет бенкетувати; поїхала гречка в Царгород побувати з князями, з боярами, із чесним вівсом, золотим ячменем; чекали гречку, дожидали біля кам'яних воріт; зустрічали гречку князі й бояри, саджали гречку за дубовий стіл бенкет бенкетувати; приїхала наша гречка до них гостювати". Після цього усі вставали, а господиня виймала кашу з печі зі словами: "Ласкаво
Loading...

 
 

Цікаве