WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Відомі люди про Україну та мову - Реферат

Відомі люди про Україну та мову - Реферат

мовний океан. Бо ти є Вічність. Ти є Правда, Добро і Краса народу нашого.
Мож такою і будь вічно, мово рідна!
Потебня О. (1865)
Всяка денаціоналізація зводиться на послаблення енергії мислі, на ницість спустошення, аморальність та опідлення.
О.Потебня
З рецензії на збірник пісень Я.Головацького
1865
Потебня О. (1868)
...сліди доісторичної давнини ще ховаються в народних віруваннях і мові, але залишаються невідомі вченим: хто прикладав до слов'янської міфології те знання та уміння, які прикладалися до міфології індійської, іранської, грецької, латинської і германської?
О.Потебня
Цивілізація і народна поезія
1868
Рігер Ф. (1849)
Я визнаю українів за самостійний народ, знаю Галичину особисто і знаю рівно ж їх літературну мову...Поважайте національні прагнення цього переслідуваного, але до самостійності покликаного народу.
Сааді
Людина вища за тварину здатністю до мови, але нижча за неї, коли негідно поводиться з мовою.
Срезневський І.І. (1834 р.)
...без усякої іншої науки ще можна обійтися; без знання рідної мови обійтися не можна.
Статут Великого Князьства Литовського (1588 р.)
А писар земський маєт по руську літерами і слови руськими всі листи, виписи і позви писати, а не іншим єзиком і слови...
Сухомлинський В.
Людина, яка не любить мовирідної матері, якій нічого не промовляє рідне слово, - це людина без роду й племені.
Харчук Б. (1986)
Наша мовна традиція сягає ділеких, докняжих ще часів, а в період держави Київської Русі наше слово сягнуло державного творення: було відкрите не лише для близьких сусідів, а й для найвіддаленіших земель, збагачувалося іншими мовами і збагачувало їх. Його розвитку не могли зашкодити чвари й усобиці, феодальна роздрібненість і навіть багатовікове монголо-татарське іго. Гідне подиву, що його не стяла шабля, що його не затоптали в болото кінські копита, що воно не розвіялося у вихорі навальних орд, а залишилося сіллю землі й народу.
Челебі Е. (1957)
Мова русів. Цей козацький народ, як і московський, сповідує грецьку віру, поклоняється Христові, дотримується тих же свят і читає Євангеліє...Треба навіть знати як вони лаються, щоб остерігатися цього, бо сказано: "Я впізнав зло не задля самого зла, а щоб остерігатись від нього". Наприклад: свиня, щезни, собако, чорт, дідько.
Це завзятий, стійкий і сердитий народ.
Чернишевський М.Г. (1861)
Коли у поляків з'явився Міцкевич, їм уже непотрібні стали поблажливі відгуки якихось французьких чи німецьких критиків: не визнавати польську літературу означало б тоді тільки виявити власну дикість. Маючи тепер такого поета, як Шевченко, малоруська література також не потребує нічиєї ласки. Та й крім Шевченка пишуть тепер малоруською мовою люди, які були б не останніми письменниками в літературі навіть багатшій, ніж великоруська.
Шафарик Павел-Йозеф (1826; 1842)
Можна, отже, малоруську мову вважати зовсім окремою мовою, а не тільки діалектом великоруської мови... Малоруська мова поширена по всій Південній Русі, від середини Галичини аж до річки Кубані... Розмовляє нею 11 мільйонів населення (без галичан).
...Склав карту поширення української мови... Русинські говірки Східної Галичини та північно-східної Угорщини є звичайним варіантом малоруської мови... Українці (350 000) живуть в Угорщині так давно, як їхні брати в Галичині та в Києві... Початки малоруської мови знаходимо в письмових пам'ятках ХІ-ХІІ ст., повністю вони себе виявили в грамотах галицьких і володимирських князів ХІV ст... Вже тоді утворився елемент не без домішки церковної мови... Знаходимо різні, як старіші, так і новіші твори, написані або цілком, або частково простою малоруською говіркою...
Із трьох східнослов'янських мов українська найближча до чеської... Із всіх слов'янських народів українці мають найбільше народних пісень...
Шевельов Ю. (1987)
Урядові обмеження безпосередньо стосувалися до української мови в літературі, науці та прилюдних виступах. Але посередньо вони впливали на вибір розмовної мови між освіченими українцями та в їхніх родинах. Навіть приватна балачка українською мовою часто сприймалася як доказ нижчого суспільного становища, якщо по-українському говорили не принагідно, а послідовно, це розцінювалося як свідома опозиція до російської мови, символу імперії, що вже ставало просто небезпечним. Багато сучасників підтверджують це у своїх спогадах. Приміром, Чикаленко пише: "Хоч тоді (1903), на мою думку, не можна було ставитися так гостро до того, що в українських родинах уживалася російська мова, бо тоді ж за українську мову позбавляли людей посад не тільки державних та земських, а й часом приватних". Отже, не слід дивуватися, що той самий автор, перераховуючи родини інтелігентів, де, незважаючи на такий стан, розмовляли українською мовою, міг назвати лише вісім: Луценки, Грінченки, Антоновичі, Лисенки, Старицькі, Косачі, Шульгини та його власна.
Ю.Шевельов
Українська мова в першій половині двадцятого століття (1900-1941). Стан і статус
1987
Шевчук В. (1989)
Словниковий її (української мови) запас так само незміренний. На її основі гарно творяться неологізми, бо вона не бажає носити на собі мундира канонічності, отже, має найбільшу перспективу розвитку в часі, вона натурально з'єднує в собі пласти архаїчні й модерні, вбирає в себе слова інтернаціональні, а водночас не тратить і множинності слів питомих.
Шумило М. (1956)
Найперша і найголовніша ознака індивідуальності народу - це його мова. В першу чергу в мові відбито характер народу, його історію, і не за двоє-троє століть, а за цілі тисячоліття і за ті часи, коли народ ще був племенем і розмовлв тією мовою, - малорозвиненою тоді, - яка, розвиваючись, переходячи через різні суспільні формації, передаючись від покоління до покоління, увійшла в основу сучасної мови, збагаченої всіма попередніми соціальними укладами. Мова - це глибина тисячоліть. Це найдорожчий скарб, переданий нам сотнями і сотнями попередніх поколінь, злеліяний у пісні, в переказі, в приказці. Історія - це не тільки кладовище. Історія живе в нашій мові, в пісні, слово нам доносить з глибини віків пристрасті, радості, сподіванки й горе наших предків. Мова - це душа народу.
М. Шумило
Любов до рідної мови
1956
Loading...

 
 

Цікаве