WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Відомі люди про Україну та мову - Реферат

Відомі люди про Україну та мову - Реферат


7.11.1956
Драгоманов М.П. (1882)
Українська мова в багатстві, витонченості і гнучкості форм не поступається ані жодній із сучасних літературних мов слов'янства і не бідна аж ніяк на поняття, аби нею заважко було перекладати глибину філософських думок і змальовувати високохудожні образи. Це не мова простолюду тільки, як твердять московські невігласи, а мова цілої нації, політичне майбутнє якої ще попереду, але чиє місце на право самостійного розвитку в ряду цивілізованих народів уже завойоване й не може бути зайняие ніким іншим.
М.П.Драгоманов
Гете і Шекспір українською мовою
1882
Іпатіївський літопис (1187 р.)
...Плакаша с ро нім всі Переславці, бокнязь добръ и кріпок на раті,і мужьством кріпким показася і всякими добродітельми наполнен, о нім же Україна много постона.
Квітка-Основ'яненко Григорій
Мова, що має свою граматику, свої правила, свої звороти в мовленні, неповторні, які не перекласти іншою; а її поезія?!. Хай спробують передати всю силу, всю велич, витонченість іншою!
Лист до А. Краєвського від 25 жовтня 1841 року
Костомаров Микола (1842)
Ця мова, відома під іменем руської, мала великий вплив на витворення нашої (російської) мови вищого світу й літератури: відомо, що Ломоносов учився по граматиці Мелеті Смотрицького і вивчив напам'ять "Псалтир", перекладений на вірші, Симеона Полоцького. Руська мова була значно обробленішою, аніж письмова мова великої Росії; на ній писано багато книг, на котрі відчувалась потреба і в Москві; притому ж кращі проповідники нашої першої половини ХVІІІ віку були малоросіяни (українці) і хоча намагались писати по-російськи, себто по-словенськи, та не могли не вносити в свої твори елементів рідного слова.
Коубек Я. (1833)
Мова русинів, як розмовна, так і церковна, тепер є предметом мого головного заняття, що для чеха є дуже приємне... Для чеха є правдивою розкішшю розмовляти з русином.
Купрін О.
Мова - це історія народу. Мова - це шлях цивілізації і культури.
Лозинський Й. (1848)
Кожній людині її мова мила, тому й відголос рідної мови солодко звучить в устах того, хто далеко від рідного краю, поміж чужими людьми перебувати повинен.
Луначарський А.В. (1921)
Від самостійного культурного розвитку українського народу можна чекати найутішніших результатів... бо немає сумніву в тому, що це одна з найобдарованіших віток слов'янського дерева.
Максимович М.О. (1839)
Правда, що прийняття нами церковної мови для вжитку письмового уповільнило собою розвиток нашої народної мови і не дало їй розвинутися в своєрідній чистоті.
...у письмовій мові давньої Русі - від договору Олега і до останніх пам'яток давнього періоду (вищесказаного змісту) - зустрічаються чисто руські (давньоукраїнські) форми мови, відмінні від форм, властивих мові церковнослов'янській.
А тому що перші і більша частина наступних пам'яток руського письменства були написані переважно південноросами, то давня письмова мова наша являє собою переважно приєднання південноруської мови до церковнослов'янської.
Марр М.Я. (1931)
...Пережиток полісемантизму характеризує українську мову щаблем розвитку більш архаїчним, ніж інші індо-європейські мови.
Мишуга О. (1921)
...Я переконався, що вмілим співом, глибоко відчутою піснею і щирим відданням значення слів можна цілковито оволодіти фарбою слухачів і защепити в них таку гарячу любов до своєї рідної мови, віри й обряду, що тих найдорожчих наших сокровищ ніяка сила людська видерти нам не зможе.
Нудьга Г.А. (1987 р.)
Мова - основа культури кожної нації, найбільший її скарб, і силою відібрати її в людини або народу - все рівно, що відібрати усе минуле й сучасне, позбавляти людину й народ найприроднішого - життя. Як не має права ніхто відбирати життя в людини, так не має права відбирати і мову, права користуватися рідним словом, розвивати й шліфувати її грані.
І той, хто намагається це робити, - стає на шлях найбільшого, наймерзеннішого злочину, непростимої антинародності, антигуманної дії, що її має карати рука народу ще рішучіше, як за вбивство одної людини, бо хто підіймає руку на мову, той прагне вбити народ з його тисячолітньою культурою.
Всякий народ у багатонаціональному світі виявляє себе своєю самобутньою культурою, а вона може розвиватися тільки своєю, рідною мовою. Давність культури - визначається давністю мови.
Панас Мирний
Мова - така ж жива істота, як і народ, що її витворив, і коли він кине свою мову, то то вже буде смерть його душі, смерть всього того, чим він відрізняється від других людей.
Паустовський К.
По ставленню кожної людини до своєї мови можна абсолютно точно судити не тільки про її культурний рівень, але й про її громадську цінність. Істинна любов до своєї країни немислима без любові до своєї мови. Людина, байдужа до рідної мови, - дикун. Вона шкідлива за самою своєю суттю тому, що її байдужість до мови проявляється найповнішою байдужістю до минулого, теперішнього і майбутнього свого народу.
Плачинда С. (1988)
Мово рідна! Ти ж - як море - безконечна, могутня, глибинна. Котиш і котиш хвилі своїх лексиконів, а їм немає кінця-краю.
Красо моя! В тобі мудрість віків, і пам'ять тисячоліть, і зойк матерів у годину лиху, і переможний гук лицарів у днину побідну, і пісня серця дівочого в коханні своїм, і крик новонародженого; в тобі, мово, неосяжна душа народу - його щирість і щедрість, радощі і печалі, його труд, і піт, і кров, і сміх, і безсмертя його. Арфо серця мого! Люблю зажуру півнь твоїх, і невмирущий оптимізм гумору твого, і музику слів твоїх. Скарбе мій єдиний, з тобою я найбагатший і найдужчий у світі, без тебе - перекотиполе, що його вітер несе у сіру безвість, у млу небуття. Твердине моя, і захисток, і гордість, і розрада в годину смутку. Люблю тебе і в гніві, коли ти клекочеш, як вулкан, і гримиш громами на ворогів,і вбити можеш словом єдиним, як блискавкою. Люблю і твою ніжність, ласкавість, лагідність, коли ти одним-однісіньким словом зігріваєш, мов сонце, і підносиш над хмари та поміж зорі, і повертаєш до діяння, до життя, наснаго моя і мудрий вічний вчителю мій.
Світлоносна! Ти завжди вабиш, чаруєш, кличеш на теплі й могутні хвилі свої. І я, вірний і вічний юнга твій... Єдина печаль проймає, що не вистачить життя, аби переплисти твій
Loading...

 
 

Цікаве