WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Що означає Святий Збір? (Українська традиція Святого Збору і містика Різдва Світа) - Реферат

Що означає Святий Збір? (Українська традиція Святого Збору і містика Різдва Світа) - Реферат


Реферат на тему:
Що означає Святий Збір? (Українська традиція Святого Збору і містика Різдва Світа)
Після реліґійного, другим мотивом Українського свята Різдва і Святого Вечера є мотив суспільний. Відмітимо в нім згори три відміни: родинно-суспільна, громадянська і загальноплемінна, яка в поcлідній культурно-історичній добі України ставалася чим раз більше національною і патріотичною.
Частина 1.
Вираз Любови та самоохорона традицій.
Аналізуючи цей мотив суспільний видимо у нім передовсім маніфестаційний вираз ЛЮБОВИ родинної, плеканої традиційно і поширеної на як найдальші родинні круги, племінну солідарність з загальним почуттям потреби - об'єднання на підставі тої ж любови для самоохорони родинної і племінної та охорони Старовіцьких традицій: реліґійних, етичних, суспільних і господарських.
Патріярхальний родинний настрій, почесть для батька і матері, любов, згідливість... родинна, вдаряють у вічі з цілого образця Свят-Вечера. Коли ж взяти на увагу повторювання і тотожність цього образця в кожній Українській рідні, то бачиться в нім імпонуючий вираз згідних почувань і настроїв усієї України; бо однодушне переведення ідеї любови і об'єднання в кожній рідні на просторах усієї України робить ці ідеї й кличі всенародними.
І так є фактично, бо виразом загально народного почуття любови і з'єдночення є формальне Свято Народного Збору в другім дні Різдва Христового. Свято це явного клича Народного Збору не має, бо воно покривається святочними кличами християнськими, але за ним стоїть тихе почуття і зрозуміння цього традиційного кличу всім народом, а висловом і свідоцтвом цього є Колядки, що про Святий Збір співають і його коментують.
Є фактом, що Свято "Різдва" на Україні, в першім і другім дні того Свята, є очевидним великолюдним зборищем народу, - і зовсім не ослаблює вражіння про загально народний племінний характер збору в ці свята факт рівночасного мотиву християнсько-реліґійного.
Українська стихія та громадянське з'єднання.
Мотиви - племінний і християнсько-церковний - суть змішані і піддержують та скріплюють себе взаємно; але, безперечно, первісним був і в своїй силі остався племінний; і його це виразом є формальне Свято Збору, другий день Різдва.
На оцій ідеї племінного Збору оперлася і вихіснувала його церква в часі свята Христового Різдва. І дійсно так є, що від Різдвяного всенародного збору або від рівнорядного з ним збору на Щедрий Вечер ніхто з народу не ухиляється. В Різдвяну ніч і Богоявленську, церкви на Україні суть переповнені такою силою народу, що мимохіть чується доокола себе Українську стихію, навалу елементу. Сказано, що від громадянського з'єднання в ці дні ніхто з Української громади не відсувається. До церкви як до офіціяльного місця збору іде кожний, хоч би його християнські почування були дуже слабенькі, або й ніякі.
Хто з Українців на Різдво або на Йордан цурається всенародного Збору, того вважає нарід одиницею поза громадським гуртом, неначе виключеним з громади та чужим. Такого не вибирають до ніяких громадських установ, до нічого не вживають, іґнорують його та мають у підозрінні.
Зов до самозбереження, мотиви реліґійні та суспільні.
Вже було згадано, що в цій Українській Різдвяній соборності є мабуть і старинний чужий реліґійний мотив, одна з традицій полудневого Сходу, - сирійських Арабів, - про два всенародні річні свята: народження Часу й Світа та обнови Світа. Але, як у цих Арабських реліґійних святах не могло обійтися без мотиву соціяльного, - у Арабів був він сильно розвиненим і підтримуваним, - так і в Українськім Різдвянім святі є мотив один і другий, реліґійний та суспільний, і тим робом є він і подвійно могутній.
Це той зов душевний сильніших індівідуально племен до самозбереження своїх реліґійних, суспільних та господарських ідеалів та поклик до їх оборони спільними силами й засобами. Анальоґічні ідейні кличі, освідомлюючі та оживляючі нарід, заховуються як традиція у багатьох старовіцьких народів і дають спонуку до таких же анальоґічних, традиційно уряджуваних, всенародних свят.
Їх приклади подано понижче.
Ідеалізм народу: безграничний Український альтруїзм.
Та в Українського народу ці мотиви зазначуються виїмковим характером: за великим ідеалізмом народу і його безмірною пасивністю, яка спинює орґанізацію і активність народних сил для самоохорони і оборони. Це була би тема до окремих досліджень над біольоґічними й культурно-історичними чинниками в психіці теперішного Українського народу.
Один з них я тут коротко згадаю. Це найбільш ідеальна з суспільних засад, виражених у Святі Різдва й Свят-Вечера: БЕЗГРАНИЧНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ АЛЬТРУЇЗМ. Є він загальною характеристикою життя найдавніших, пракультурних народів; а як Святочна традиція Українського народу, незмінно і непохитно переказувана з роду до роду, свідчить про довголітну добу життя Староукраїнців серед пракультурних обставин і на пракультурних засадах.
Оця ЛЮБОВ ДРУГОГО І ВЗАЄМНА ЛЮБОВ, в ім'я якої збирається на Україні на Різдво кожна рідня, є одною з найбільше зворушуючих старовіцьких Різдвяних ідей. Вона найбільше гармонізує з ідеалами Свята Різдва Христового і своїм здвоєним містицизмом володіє над кожною Українською душею та з'єднує для Святоріздвяного часу і найхолодніше серце. Вона дає мимовільний порух до Святовечірнього широкого родинного збору і через неї, в значній мірі, удержується Святочний підйом душевний і сердечний настрій через усі Свята.
Згадаймо оцю запобігливість усієї рідні, щоб на Свят-Вечер нікого з рідні й домашньої челяди вдома не бракувало; цей забобонний острах перед нещастям, наколи хто в дорозі, або перешкоджений, на Святу Вечерю не прибуде; це взаємне посилання собі веч?р; великодушне, всепрощаюче, взаємовідношення до ворогів; оце запрошення на Святу Вечерю душ померлих зі своєї рідні і чужих, безрідних, всіми забутих душ померлих; згадаймо оцю ідеальну і висококультурну молитву Гуцула за душі померлих, його запрошення цих душ на Святу Вечерю і жертву Святовечірніх дарів на їх користь.
Хворобливий сентименталізм та пагубна пасивність народу.
Але цей альтруїстичний мотив такий могутній та ідеальний, що своїм багацтвом і силою почування повинен би розворушити як найбільшу громадянську активність народу, чомусь розвинувся в Українського народу в нездоровім напрямі, виродився в хворобливий сентименталізм, що ослаблює душевну енерґію й спричинює погубну пасивність народу.
Оця пасивність проявляється навіть у самім формальнім виді Різдвяного Святого Збору. Є це Свято основане безперечно на пракультурних традиціях, анальоґії до нього знаходимо у нинішних народів природи з пракультурними традиціями, як ось приміром у Якутів і ін., про яких буде
Loading...

 
 

Цікаве