WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Бог, Різдво Світа, Прадід і Лицарі (Що означає „Дідух“?) - Реферат

Бог, Різдво Світа, Прадід і Лицарі (Що означає „Дідух“?) - Реферат

називає нарід також Дідухом - і в його честь як приносця перших здобутків рільничих та культурних, як ось виробів з заліза, кладуть їх на нього. Очевидно, що залізо належить до пізніших культурних здобутків, але цей обряд свідчить, який сильним було в Українського народу давнє шанування Прадіда, коли йому дякують за увесь довговіковий культурний розвиток як найдавніший, так і новіший.
Ідея "Різдва" і культурні Лицарі: Св. Микола.
Різдво, містична постать і культурний добродій. Різдво подумане у народу як уособлення культурної Сили, що принесла народові сільськогосподарські здобутки.
Таким уособленням бувають у світовій мітольоґії культурні лицарі. В Українців приявлює такого лицаря Прадід, добродій народу. Таким культурним лицарем, чи Спасителем (Heilbringer), є Св. Микола, а також Український Гаїлковий Див-Ладо (також: "Дід Ладо"), що наладив тай благословив сійбу проса, або Гаїлковий Галілей, що вчив чи помагав при Першій сійбі пшениці .
А всі Святії за Погоничів за Посівачів.
.........................
А в Чистім Полі сам Плужок оре
А за тим Плужком сам Господь ходе
А всі Святії за Погоничів
За Погоничів за Посівачів
.........................
Постать Дідуха і християнські ідеї.
? Українській скомбінованій реліґії Свята Різдва постать Дідуха супроти християнських святовечірніх ідей не разить дисгармонією, а якраз дуже влучно до них достроюється.
У Свят-Вечір народження Ісуса Христа стрічає, - по думці народу, - ідеальний Прадід враз з усім Українським народом велику таїнницю Різдва Світа - й свого Творця, а рівночасно й народженого Спасителя. І тоді колишня думка про Прадіда як Добродія і Спасителя народу відживає в ідеї народження Спасителя Ісуса Христа. Й ідея Українська відродження народу в первісній красоті і силі сходиться з християнською. Адже і християнська церква називає Ісуса новим Адамом.
Символічний Дідух - сіно - стелиться на Святовечірній стіл та під столом на пам'ятку Прадіда, що перший збирав сіно для худібки, яку навчився плекати, а рівночасно робиться те з пієтизму для маленького Ісуса, лежачого в яслах на сіні та окруженого домашньою худібкою, неначе в первісних обставинах людського життя. Коли велика Українська рідня очікує Прадіда як Небесного Гостя і з ним приходять містичні Астральні Світила, уся тая ідеальна громада віддає спільний поклін Ісусові.
Чи може бути краще віддана хвала Богові, по думці такого мрійливого, все посеред поетичних уяв живучого, народу, як Український?
Первісне народне поняття Бога.
Християнська ідея Ісуса Христа як Богочоловіка і Спасителя уступає в Колядках перед первісним народним поняттям Бога.
Тим більше уступає в другу площину мітична постать Дідуха.
Постать Господа в Колядках є типовою приявою Бога природних народів: з особистими неозначеними обрисами, але все як уявлення Найвищого Єства і Господа Світа, що людям сприяє і людьми не гордить.
Що Господь має бути учасником Святої Вечері, споживати її, заживати Святовечірні напитки, - хочби був Духовим Єством, - це одно другому не протирічить у думках народу, коли пригадаємо собі, що на Свят-Вечір і душі померших приходять та поживають останки Святої Вечері.
Найвище Єство і Прадід.
Шанування Найвищого Єства. В ідеольоґії Староукраїнського Різдва дуже виразно проявлюється шанування Найвищого Єства. Виступає це шанування дуже поважно особливо в обрядах Святої Вечері.
Шанування Прадіда. Але безперечно шанування Прадіда є одною з основ ідеольоґії Різдва, тільки має воно інший реліґійний характер, є культурно-історично пізнішим і неначе другорядним або додатковим. Мимо того, просліджуючи Святоріздвяну ідеольоґію, стрічаємо змішання народом обох об'єктів шанування.
Змішування ідеї Прадіда і Найвищого Єства. Про змішування, деколи, ідеї Прадіда і Найвищого Єства Українським народом свідчать передовсім Колядки.
Подаю дві для прикладу:
Ой ходить-ходить Місяць по Небі
Приспів: Гей дай Боже!
Та прикликує Зороньку д'собі
Зоронько Ясна ходиж ти з нами
Ходиж ти з нами Бога шукати
Найдемо Бога йа в Господаря
Йа в Господаря по конец стола
Щож він там діє? - Пшеницю сіє
Цеж Бог і культурний лицар - Прадід в одній особі.
Ишов перейшов Місяць по Небі
Зірниця-Сестриця каже
Ходім до мене Бога шукати!
Найшли ми Бога Пана Господаря
..............................
Ніяким чином не сказав би Український чоловік послідньої фрази на адресу живого Господаря, хочби хотів віддати йому велику честь. Це уславлення ідеального Господаря, яким може бути лише Прадід, що перебуває на Небі.
Друга частина цієї Колядки співає, що по кінець Стола попри того Божого Господаря сидить св. Николай і сльози ронить, а з тих сліз робиться Дунай, а в тім Дунаю Господь купається. Це ще більше унагляднює, що той, що сидів біля св. Николая, був Господом.
Присутність Господа на Святій Вечері. Та велика частина містерій Свят-Вечера, а також багато Колядок вказує, що ідея Найвищого Єства, хоч нераз спливається з ідеєю Прадіда, має над нею виразну перевагу. Думка про присутність Господа на Святій Вечері горує понад всіми іншими.
Давня віра Українців у Бога Творця. Розуміється, що ідея християнська про народження Спасителя світа скріплює оцю давню віру Українців у Бога Творця, що він навідається до своїх людей, принесе їм благословенство і охоронить від злого.
Загально-світова думка про Спасителя з Неба. І без сумніву відома була й Староукраїнцям загально-світова, а особливо Полудневого Сходу думка про неминучий прихід Спасителя з Неба: сліди цієї Старої ідеї можна доглянути виразно в Старинних Колядках і Щедрівках.
Віра в Бога без застережень. Все те витворює незвичайно поважний реліґійний настрій і віру в Бога без застережень. Весь настрій Святого Вечера зосереджується в одній зворушливій думці, що Господь прийде в гостину і буде на Вечері.
Колядки, що змістом їх перейнята вся думка народу, хоч їх не співають у самій Святочній хвилі, але аж опісля, по Вечері, - накликують Господаря, щоб готовився, опрятував подвір'я й свою хату, приготовляв столи, стелив льняні обруси та ставляв настільні жертви. "Господонькови" кладуть три колачі та три свічі, вино в киліху, - ідеально: так співають Колядки, - або три киліхи з трояким напитком, наколи є сподівані з Господом ДваТовариші, Місяць та Сонце, або в їх місці християнські святі Петро й Никола.
Сердечність взаємовідношення народу до Бога. Господь є мабуть подуманий людиноподібно як Небесна людина, але ідолятрії в шануванні тої Небесної людини нема і сліду; за те показуєсь ідеальна близкість і безпосередність того Єства, що є предметом шанування, і сердечність взаємовідношення народу з ним. Чекають на Нього, наче на когось найближчого собі, найріднішого й найлюбішого та найбільше шанованого з рідні.
Зображення Прадіда Богом і Найвище Єство.
Що зображування Прадіда Богом є з культурно-історичного огляду старшим ніж його Астрально-мітольоґічна креація, це річ ясна, так само, як, що думка про Найвище Єство і віра в нього були старшими, ніж ідея Прадіда як Бога. Бо, коли нарід уявляв собі Прадіда Богом, то мусів мати про Бога якусь ідею.
Але одна і друга культурно-реліґійна креація вдержалася в народній традиції, нарід обома дорожить, бо кожна з них нагадує йому давню життєву ідеальну сторінку. Реліґійний настрій зосереджується доокола ідеї Бога, але рівночасно відноситься нарід з пієтизмом до Прадіда; бо спомини про нього належать до пам'яток про переживання родово-суспільні й
Loading...

 
 

Цікаве