WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Українські реліґійні роздуми-пісні про Неволю та Спасіння - Реферат

Українські реліґійні роздуми-пісні про Неволю та Спасіння - Реферат

червоних блесках астральних Місяця-в-Повні) Гніздо, символ Первовічного зародкового вогнища; є Жемчужне Яйце, - Перше ядерце Світа, - так виразно тут оповіщене в порівнянні з алегорійним Австронезьким Камінцем Жемчужним, або Щедрівчаним Сріблом-Золотом в Гнізденци.
Знесли те Яйце Соколи з Чужої Сторони, - з широкого світа, світова сила, - впали у Лісі, на Преоздобному Оpici несподівано, первісно, занесли Яйце Жемчужне, але вивели не своє Соколя, але Безрідне.
В цім Слові є не лиш оповіщення будучої біди, але і зазначення, що ця твар, яка з нього виклюється, буде відокремлена в світі і жити своїм життям.
Чому це Соколя називається Ясним, як не тому, що воно є символом Астрального світила; і Сокіл Старий називається опісля в Думі Ясним, бо це він як Родитель такого Соколяти повинен бути такої природи, як його плід.
Тому і Яйце, знесене Соколами, є Жемчужне, з світляними блесками.
Стрільці-Булахівці, які напали на Соколя, що ледве що виклюлося з Яйця, - це звичайна мітольоґійна постава усіх Щедрівок, які співають про три ясні переміни Місяця, що на нього з самого почину його розвитку зачаюється ворог аби його ясне обличчя затемнити і взяти його в Темну Неволю.
Не знаю, чи не є назва Булахівців походження Турецького, бо Турецьке bulak, bula?yk, значить скаламучений, мутний, нечистий, - bulamak значить замазати; bulut - значить хмара. Тому-то Булахівці не тільки накладають золоті пута на Соколя, але закривають його очі жемчугом, щоб воно було темне на очі.
І в тій роботі є чудова містика і поезія й мітольоґійна фіґура. -
Соколя, - Молодий Місяць, - не може бути по своїй природі чорним, але на час буцім невидючим, тому і сама заслона його очей буде жемчужна так, як уся його природа.
Булахівці самі є чорні й нечисті - і хоча затемнюють світ перед очима Ясного Соколяти й беруть його в Чорну Неволю, але негідні і не в силі його Ясні Очі замарати, його Світлу природу змінити.
Жемчуг на очах Соколяти і золоті пута не є символом богацтва й роскоші в неволі, або неволі в богацтві, але є самі про себе символами Місячними - і видатними Місячними символами в сій Думі.
Вони є запозичені з найбільш загально улюблених образців Щедрівок, де вони як Жемчужна Роса в ясні Місячні ночі з'ображують чарівний блеск Місяця та є його поетичним символом.
В одній Щедрівці Сокіл випрошуючися у мітичного Стрільця від застрілення, жертвується послужити йому як він буде женитися.
І каже:
Як меш їхати у Ляцькую Землю
По Королівну по свою рівну
Знаряжу Мости Дорогим Каменем
Загачу Гати Ляцькими Шати
Зволочу Ліса Паволоками
Засію Поля Дрібнов Жемчугов
Зйідеш на Мости задзвенят Мости
Задзвонят Мости Дорогим Каменем
Зйідеш на Гати зашумят Гати
Зашумят Гати Ляцькими Шати
Зйідеш на Ліса зашумят Ліса
Зашумят Ліса Паволоками
Зйідеш на Поля засвітят Поля
Засвітят Поля Дрібнов Жемчугов
Приведеш Панєнку перед свою Неньку ...
Це чудовний образ Ночи з темними лісами, з таємним шумом з ріжних сторін, з дзенькотом кінських копит об камінь, що відозветься несподівано серед ночи; з блеском перлистої роси, що так чудово відбиває від тіней ночи.
Але є тут при всім і містика жемчуга, пригадка з чого і як зродився первісно Місяць; давня мітольоґійна незабутня традиція.
Закриті очі Соколяти - це невидючий темний Місяць; символ двоякий - темного Новю і близькости появи Нового Місяця, надія на нього.
Але напад Булахівців на молоде Соколя, захоплення його в Неволю - це неначе неправильність в символістиці Місячній, - або це високо мистецький драматичний хист поета.
Порядком природним Молодий Місяць родиться; появлюється як срібний серп Молодика; росте, більшає; доходить до молодецького розвитку ("Білий Молодчик") і до повні своєї сили і слави. Аж по трьох четвертинах свого існування він зачинає слабнути, нидіти, аж поки не одоліють його темні сили природи.
Тут же діється неначе насильство в природі: на мале Ясне Соколя, що інощо зачинає й бажає жити, нападають темні Булахівці, засліплюють йому очі та беруть його в Неволю.
А може це і звичайна Місячно-мітольоґійна подія - мале Соколя щойно виклювається з Жемчужного Яйця, це ще Нів і Місяць нерозвинений, поневолена сила, а співець своєю уявою дає тому поневоленню більше поетичного змісту; з тої Неволі будить його квиління Старого Сокола, сили старої незагибаючої природи Місяця.
І коли приходить слушний час - "в Неділю рано-пораненьку" (сьомий день тижня, Місячний символ, конець Новю), - "хватає Старий Сокіл своє Дитя, Бездольне та Безрідне Ясне Соколя, поспішно на крила, під Високу Висоту залітає, та город Царигород - місце свого поневолення - заклинає"...
На одно ще звернемо увагу, як згідне з усіми мітольоґійними традиціями в шануванні Місяця.
У всіх чотирьох відмінах Думи про Сокола завсігди Соколя визволюється з Неволі, і ніколи у ній не пропадає.
Це є якраз провідна ідея Українського шанування Місяця, що Місяць невмирущий, хоч загибає на час, але відроджується на ново.
Це відома нам реліґійно-мітольоґійна ідея старовіцьких Свят Різдва і Щедрого Вечера про Прадіда народу, що жиє невмирущий на Небі.
Джерело: Українські релігійні роздуми про Спасіння © Видавництво "Павутинонька", Нью Йорк - Львів - Київ - Харків - Москва, 2003
Loading...

 
 

Цікаве