WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Свято Купала в Україні (опис дійства) - Реферат

Свято Купала в Україні (опис дійства) - Реферат

робляться парубками й дівчатами, і потім топляться, або іншим способом нищаться…"
Вінкоплетіння біля води та пускання вінків на воду
Вранці дівчата натщесерце ходили до лісу та в поле рвати квітки. Ці квіти вони зберігали, щоб не зівяли. І ось тепер, одразу по церемонії похорону Марени та Купала, вони приступають до вінкоплетіння: сідають вони колом під деревиною над водою, поблизу купальських вогнів, і лунають дівочі голоси:
…"Ой тамечки зійшло три місяці ясних,
Три місяці ясних, три парубки красних:
Ой один парубок - та то ж наш Івашко…
А другий парубок - та то ж наш Михалко,
А третій парубок - та то ж наш Семенко…
Ой тамечки зійшло три зіроньки ясних,
Три зіроньки ясних, три зіроньки красних…
Ой одна дівонька - та то ж наша Маруся,
А друга дівонька - та то ж наша Настуся,
А третя дівонька - та то ж наша Ганнуся…
Усі квіти у дівчат розкладені купками. На одній барвінок, на другій боркун-зілля, на третій - ромен-зілля і т.д. До кожного вінка мусять увійти всі чарівні зілля лісу й поля та додаються городні - любисток, ласкавці. Дружньо йде робота. Кожна дівчина мусить сплести один вінок сьогодні, а вчора вже приготувала один і сонцю віддала з тим, щоб сьогодні взяти знову. Дугий вінок кожна дівчина плете своїй товаришці. Вчорашні зівялі вінки сьогодні після церемонії біля ями вже віддані воді, а на цей раз мусять бути вінки з свіжих квітів. Перед закінченням вінкоплетіння, дівчата співають:
…"Ой зовю вінки да на всі святки…"
Ніхто з хлопців не повинен бути при вінкоплетінні. Вони всі "підкладають" по черзі вогонь, обливаються водою, жартують про "своїх" дівчат і ждуть, коли вже дівчата закінчать… Але почулася остання пісня й оживилися хлопці.
А дівчата, взявши вінки в обидві руки та піднявши їх до сонця, тричі з ними обійдуть колом (хороводом) з піснею:
…"Віночка звивши, на воду пущу:
Хто вінка пійме, той мене візьме…"
Ідуть усі гуськом до вогнів, до хлопців. Тут тричі з піснями хороводом обходять вогонь і підходять до річки, до води. Провідниця від імені всіх стає над водою й промовляє:
"Як вода швидко йде, так аби я швидко віддалася; як сонцю всі люди радіють, так щоб і мною раділи; як вітер шпарко віє, так аби до мене швидко свати їхали; як любитьмасюнька дитинка свою мамку й гине за нею, так аби парубки гинули за мною…"
Наступаєвилина мовчанки. Кожна в думці загадує свою долю… Ось підходить до води провідниця… Хлюснуло, й пішов перший вінок на воду, за ним другий. Усі дівчата й хлопці з замиранням серця нагинаються над водою й пильно-пильно слідкують: як саме пішов перший вінок; чи наздожене його другий? Чи зійдуться ці вінки на воді? Чи скоро розібє їх хвиля? Чи притуляться вони, коли зійдуться, ласкавцями чи боркун-зіллям? Чи розірветься котрийсь на воді, й котрий саме? Чи піде котрийсь під воду у вирі? Чи обидва підуть? Чи припливуть вони обидва до берега, а чи лишень один, а чи жадний ні?
Вінець - це символ щастя, долі, кохання, одруження, успіху, добробуту, людей… І це гадання у дівчат у давнину - це було важливе молитовне благання до Бога Гімінея (бог шлюбу у стародавніх греків), цебто до соняшного бога кохання - до Купала - послати молодій парі соняшне тепло щирого кохання, щасливого життя… І коли це у нас тепер є забавою, грою, то, поминаючи зневажливі характеристики церковних зверхників та літописців, - мусимо сказати, що це було животворне, вибуяле, безмежно веселе й велике свято молоді, що втілювало в цю молодь любов до життя, прагнення до мистецтва, до праці, до кохання, до початків свуятої родини - семейного очага…
Спостерігають… Вінок наздогнав вінок, зійшлися - задум здійсниться: пара побереться… І далі понесла вода один вінок вперед і розійшлися: один понесла й понесла вода, а другий крутився у вирі й прибився до берега… Одне з пари буде здорове й довго житиме, а друге…
Ось друга дівчина дрижачими руками нахилилась і з усієї сили кинула на воду свій перший вінок… І він швидко поплив… Розгубилася дівчина й швидко кидає другий… Не наздогнати йому першого… Засмучена дівчина відходить і спостерігає все таки далі… Першого вже не видно, а другого хвиля прибила до берега. Втрачена надія… Пускає й третя. Сміливо кинула вінок, за ним другий… Близько-близько йшли вінки, але не зійшлися… І враз один з них попадає у вир - і пішов під воду… Так недавно енергійна і весела дівчина сідає безсило на березі й вдає, що жартує… Одне загине з них… Шепочуть навкруги… Кидає наступна. А кинула невміло, й вінок перевернувся одразу… За цим кидає другого. Цей зовсім відійшов од першого… А всі мовчки, впявши очі на вінки на річці, затаївши дихання, не ворухнуться…
Так уявляється картина цього стародавнього, далеко дохристиянського, ритуалу. Чи спроможна наша молодь відчути у наш вік те, що відчувала тодішня молодь під час пускання вінків на воду?
Так, мало-по-малу пускають усі дівчата свої вінки на воду. Періодично лише чути веселі чи сумні вигуки серед дозрілої молоді.
Як бачимо, й у ті далекі часи вже вирисовувалися у творчої життєлюбної молоді ідеали: побудувати родинне гніздечко, причарувати красуню-зірку дівчину й одружитися з нею. Дівчинає чарує й прагне собі дружину роботящу, здорову, ласкаву, добру - красуня-місяця; а хлопець - гарну, роботящу, співучу, веселу зірку-дівчину, майбутню дружину… Я не відкидаю колишніх примітивних "птичих" шлюбів, але стою на погляді, що вже в період родового побуту у полян були культурні шлюби…
Ось кінчилося пускання вінків на воду. І знову веселість опановує молоддю. Цій біді, що напророчили вінки, можна зарадити найвищими силами - чистителями й святителями: вогнем і водою. Спочатку хлопці й дівчата дружньо й весело обливаються водою та купаються-очищаються, а потім знову скачуть через вогонь. Ці сили їх очистять й відведуть біду, що напророкували вінки на воді…
Мрійлива й романтична натура-психіка української дівчини була в ту далеку давнину, мало змінилася й на сьогодні. Віра дівчини, що вінець, символ шлюбу, щасливого подружнього життя, освячений водою, "пророче" їй доленьку, її родинне майбутнє. Вона вє вінки з благаннями й з благаннями пускає їх на бистру воду - зійдуться - доля її є, мрії й надії здійсняться; не зійдуться вінки на воді - не матиме долі; їй суджено горювати.
Джерело: Степан Килимник "Український рік у народних звичаях в історичному освітленні", Книга II.
Loading...

 
 

Цікаве