WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Народний речник перед Богом і Прадід, Миколи 19 грудня. (Передріздвяний Святочний час — символіка Прадіда і Місяця) - Реферат

Народний речник перед Богом і Прадід, Миколи 19 грудня. (Передріздвяний Святочний час — символіка Прадіда і Місяця) - Реферат

співає:
Прилетіли Щебетоньки
Прилетіли Щебетоньки
Перед ваші Окононьки
Сіли-пали защебетали
Будете ви тут Гостеньки мали
Перший гостонько Сам Господонько
Закликав Господь в Окенонько
Ой вийди-вийди Господареньку!
Господар вийшов Богу ся вклонив
Щоб мені Господь Доленьку дав!
Обозри ся Господароньку
Чи світит Зора на Подвіроньку?
Вже вийшла розсвітила
Всю челядоньку розвеселила
А за Зоронькою Доленька іде
...........................
В повищих Колядках являється постать Господа в невиразнім з'ображенні, і напів людиноподібна, бож це має бути гість Святої Вечери і взяти в ній чинну участь. Але ідея Найвищого Єства горує тут понад усякою уявою і формою.
Первісне народне поняття Бога.
Думаю, що навіть християнська ідея Ісуса Христа як Богочоловіка і Спасителя уступає тут перед первісним народним поняттям Бога.
Тим більше уступає в другу площину мітична постать Дідуха.
Постать Господа є тут типовою приявою Бога природних народів: з особистими неозначеними обрисами, але все як уявлення Найвищого Єства і Господа Світа, що людям сприяє і людьми не гордить.
Що Господь має бути учасником Святої Вечері, споживати її, заживати Святовечірні напитки, - хочби був Духовим Єством, - це одно другому не протирічить у думках народу, коли пригадаємо собі, що на Свят-Вечір і душі померших приходять та поживають останки Святої Вечері.
Бог, Різдво Світа, Дідух і Лицарі.
Ідея "Різдва" і культурні Лицарі: Св. Микола.
Різдво, містична постать і культурний добродій. Різдво подумане у народу як уособлення культурної Сили, що принесла народові сільськогосподарські здобутки.
Таким уособленням бувають у світовій мітольоґії культурні лицарі. В Українців приявлює такого лицаря Прадід, добродій народу. Таким культурним лицарем, чи Спасителем (Heilbringer), є Св. Микола, а також Український Гаїлковий Див-Ладо (також: "Дід Ладо"), що наладив тай благословив сійбу проса, або Гаїлковий Галілей, що вчив чи помагав при Першій сійбі пшениці .
А всі Святії за Погоничів за Посівачів.
.........................
А в Чистім Полі сам Плужок оре
А за тим Плужком сам Господь ходе
А всі Святії за Погоничів
За Погоничів за Посівачів
.........................
Примітки:
Коляди у Гуцулів.
Миколи. Вже вид Ників зачінают люде прирєхтовувати си до колєдників. Кождий ревір збераєт ци, шо май фрунтові ґазди й впливові у тим кутї и вадиковуют мижи собов бирше менче, ци мают ити колєдники, котрий береза має ити в їх бик й здебирше котрі колєдники. Знов усеймовуют собі, де си мают зберати колєдники и в єким порєдку мают ити вид хати до хати, та де має бути розплєс колєдницкий.
Звичєйно тогди на Николи є дві противні партії людий. Одни є за колєдниками, а знов є й такі шо вни є против колєдників. Ни одни є мижи противниками й такі, шо сами би ради ити в колєдниках, але шо вни до колєдників низдалі, або їх люде нинавидє и через то їх ни берут нїколи, а їм за се кривда и тимунь вни адикуют проти колєди, але однако инчими шпітаками, бо прилучюют ци до скупиндрясив, шо шкодуют пара корон на кошт; а знов єк идут вже колєдники, то їм ни випадат ни приймати колєдників и тимунь говорє проти колєдників отими бирше менче словами:
"Тепер всєка біда нам доста вже доколєдовує, на шо нам колєдників? То все драчя, кошт па громаду. Пип казав нам нираз, шо то би бирший був хосен, єк би ти гроші люде добровилно без колєди зложєли до церкви, шо би хто втєкав дати. То би красше було. А так то ни колєди, але гріхи"!
Та однако звичєйно прихєльників колєдницких є бирше и перекричюют противників, бо нираз и до острих сварок приходи мижи одними и другими. ІІрихєльники говорє:
"Гі на вас! Устидайте си! Ви ни хочєте вже того, шо сми диждали, шо обходили наші дєдї й предїди. Нам вилно колєдувати, на шо ми хочємо, а ни кончє гроші обертати на церкву. Нам тут пип ни до розказу, але ми сами. Єк ни идут колєдники, то за шо, тай на шо нїс бих гроші попови? Ми в колєдники будим ити, тай будим пускати, тай приймати так, єк доси; ни збіднїли сми тим до тепер, тай чій ни пидим в старцї й вид тепер, ійга! Та тілько ходь маємо веселости в серци! А хто нинавиди на колєдники, або єму ни рихт, то най ни приймає, а про него си обийде, бо колєдники мают доста коло кого ходити".
Майже завжде вже по службі на Николи всї си помирє и хотє колєдники пускати. Понайменовуют собі березив, аби на Риздво ни бути сміхом, а берези борше пидмаґулюют собі котре себнїшших колєдників, щоби їх табора була єк найдобирнїйшя.
Кілька ґазд з села входє до попа и кажут, шоби вголосив на нарид в церкві, шо сего року мут ити колєдники и на кілько таборий. Тогди пип по службі оголошує в церкві, шо мут ити колєдники, єк завжде на тілько, а тілько таборий. Люде вже знаючі, шо колєдники мут ити, розходє си в верхє по хатах, широко розговорюючі про сварку над колєдниками та вже з гори вішюючі, єкі то будут колєдники сего року та котрий таборі буде си найлїпше вести.
Сидїв Никола по Конец Стола (Плєс). Єк скінчєют колєди, насходит ци сусїд цїкавих, нагуляют ци доста, тогди бере береза дзвонок у праву руку ид горі иртом, обертає легонько ним, потєвує єго в один бик, то в другий, шо дзвонок подзвонює, сам береза зачєнає з легонька клонити си ґаздї хати, плєшучі и приспівуючі з повилна:
Ми до вас, до вас, до вас до хати,
Ци позволите нам тут плєсати?
Коли би ґазда заборонив плєс через дїти дуже малі, аби си ни випужіли, або через слабисть, або єк був нидавно мертвец у хатї, то береза сїдає назад на лавицу и заказує плєсакам плєс, але єк ґазда скаже:
Прошу, можна, сподвилно! -
то тогди плєсаки встают и стают по два до купи з дзвинками в руках, отворєют хатєні двері и зачінают насамперед з повилна всї разом, нїби це звут за чєсть, плєсати, идучі дрибними кроками, нахітуючі си то в один бик, то в другий, то в хороми вид стола, то знов в хорим ид столови и приспівуют разом цоркаючі до такту дзвинками, а скрипник прийграває їм:
Сидїв Никола по конец стола
На стил си склонив, слизоньку вронив.
З тої слизоньки стала керниця,
Я в тий керници купав си Хрестос,
Купав си Хрестос из сєтим Петром.
Купаючі си зперечіли си.
При словах "сперечіли си" разом викручюют си на лївий нозї, присївши гайдука, наокола себе, остро грєнувши дзвинками и отєк з криком вимовяют то "сперечіли си"нараз зтихают, так єк утєв, и плєшут так, єк плєсали, приспівуючі далї:
Ой каже Хрестос: Ти Петре, Петре,
Ни перечьмо си...
Озмімо собі два, три ангелї,
Два, три ангелї, Ґречного Пана,
Ґречного Пана, Пана Ивана.
При словах "пана Ивана", ци єк там на имнє тому, шо хотє кола него плєсати, а все зачінают вид найстаршего, а кінчют на найменчим, приступают ид нему колєдники-плєсаки присїдаючі гайдука, пидсміхаючі си, клонїчі си головов и все вже зачінают то видходити, то приходити шо раз далї, докінчюючі плєс острішше си доберати, а співают:
Най нам изнесут шовковий шнурок,
Будим мірєти гори, долини,
Гори, долини глибокі моря.
Бо Петро каже, шо земня бирша,
А Хрестос каже, шо небо бирше.
Ой мірєли вни гори, долини,
Широкі поля, глїбокі моря.
Ой небо бирше, бо вно справнішше,
А земня менчя, гори, долини.
(За працею: о. Ксенофонт Сосенко. "Культурно-історична постать Староукраїнськиx свят Різдва і Щедрого Вечора". Львів, 1928. - СІНТО, Київ 1994. 343с.)
Loading...

 
 

Цікаве