WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Лемківські співанки (Збірка лемківських пісень Михайла Соболевського) - Реферат

Лемківські співанки (Збірка лемківських пісень Михайла Соболевського) - Реферат

Вона типова не тільки для лемківських пісень, але й для пісень Закарпаття родів: угорців, чехів, словаків, що сформувались на основі тісних взаємозв'язків між усіма цими національними культурами в процесі тривалого історичного співіснування цих народів.
Ці взаємозв'язки проявилися також і в засвоєнні лемками деяких танцювальних форм, типових для фольклору сусідніх народів. Так у піснях "Ой танцувала баба", "Марисю, Марисю", "Почлаптав, подрептав" відчуваються ритми мазурки, у піснях "Ой сусідко, сусідко", "Ой так мі ся, гудаче", "Боднарка, Боднарка" - впливи польки, у пісні "Гей, Яничку, оженся" - вплив чардаша.
Чимало західнослов'янських паралелей як музичних, так і текстових, можна знайти й до таких лемківських пісень: "Зелена липка", "Не піду за Васька", "Бодай та корчмичка", "Широкий мостечек". Слід відзначити, що тісні культурні взаємозв'язки українців-лемків із сусідніми народами були взаємоплідними. Незважаючи на значну інтенсивність і довготривалість, вони все ж не призвели до знівелювання національно-самобутніх рис у лемківському фольклорі, але збагатили його новими сюжетами, образами, формами, художніми прийомами. Тим самим вони збагатили і всю українську народнопісенну культуру в цілому.
Взагалі, існування так званих обласних народно-музичних діалектів є дуже важливим джерелом у формуванні якісного багатства й розмаїтості кожної національної культури. Кожний обласний творчо-виконавський пісенний стиль вносить до загальнонаціональної мистецької палітри нові барви й відтінки, завдяки яким вона стає ще барвистіша й повнокровніша. Це стосується в повній мірі і пісенної творчості лемків, що вливається свіжим, своєрідним гірським потоком у широку повноводну ріку української народної музично-поетичної творчості.
С. Грица, Л. Ященко
СПИСОК ПІСЕНЬ
ПОБУТОВІ
А там долом, в тій долині
В керти ружа преквитала
В лісі черешенька
В нашій керти ягоди-малини
Гей, мам я косу
Гей, ци то коса тупа
Гей, Яничку, оженся
Дармо ви мя, мамко
Ден би-м косив
Добрі тому коса косит
Дунаю, Дунаю
До гір, хлопці, до гір
Жалую, баную
За горами, за лісами
Заспівай, когутку
Зелене, зелене
Зелена липка горіла
З високой горочки
Ищи-м не зарубав
Колискова
Колискова
Там попід горою
Кед сой ишов з Перечина додому
Кукулечко, де ти била
Заграй мі, цигане
Моя мила задремала
Моя фраїречко, вивий мі перечко
На високій горі
Не піду за Васька
Не вандруй, шугаю
Ой верше мій, верше
Ой на луці зеленій
Ой на прядки
Ой піду я меже гори
Ой попід гай зелененький
Ой сусідко
Откаль сонечко сходило
Превез же мя, мій Яничку
Повідав мі милий
Співаночки мої
Ей, стараются люде
Фурман
Там за селом
Там на горі росне копер
Там на меджі черешенька
Купила мі мама корову
Там на горі кряк
Тот мій
Купала-с мя мамусь
Тпруци, телята
Уж иду до гробу
Червена ружа трояка
Я до леса не піду
Як я в мамички жила
Янчик, не буд блазен
Я сой хлопец справедливий
ВЕСІЛЬНІ, ОБРЯДОВІ
Ой пігнала дівчинонька
Я сой циган
Чому дружки не співают
Дівчатко, дівчатко
Зелена ліщина (весільні приспівки)
Ой так мі ся, гудаче (танкова)
Ой, чардаша
Ой танцувала баба
Ой зацвили фіялоньки
Рубав сой чатину
Яка ж то ся стала велька змена
Ой чи є, чи нема (щедрівка)
Гей, чи ти там дома, пане господарю (щедрівка)
ПІСНІ ПРО КОХАННЯ
Бодай та карчмичка
Чом ваше вікенце
В гаю зелененькім
В зеленім гаю
Чия ж то хатина
Вирослі мі на меджі черешні
Вшитки ся поля
Високий брежек
Високо мій сусід
Де-с бив, Яничку
Добрий вечер, дівчинонько
Ой піду я у поле
Ганцьо, біла ружа
Ганцьо моя
В неділеньку по рані
Ой піду я, піду
Туман яром
Кед сой ишла вчера ввечер
Ой ишов я гаєм
Ліщина, ліщина
Марисю, Марисю, я тебе не лишу
Моя мила, премила
Лемко я
Моя мила, што ти ділаш
На Подолю білий камін
На зеленій убочи
Вийшло сонце
А про мою фраїрочку
Не кашлий, дівчино
Не піду до леса
Ой ишов я штири милі лісом
Ой ишов я през ліс, през ліщину
А В наший заградці
Воляре, Воляре
Дай мі, дівча, дай віночок
Пішов-єм до милой
Фраїру, фраїру, я тобі не вірю
Тече вода з-під явора
Боднарка, боднарка
Ой відси гора
Ой ти, дівчатко доброго роду
Гей, повідав-єс, же мя возмеш
Подме ми на лови
По садочку проходжаю
Пришов би я до вас
Світи, місяченьку
Спомнеш ти мя
Моя мамця вороженька
Стелися, стелися, зелений барвінку
Там за нашом хижом
А там коло річки (мелодія пісні "Там за нашом хижом")
Там на горі зимний вітер віє
Ой гаю, гаю, гаїчок
Червеная калинонька
Чиє ж то полечко
Чого, дівче, ходиш
Юж єм поорав
Мала мама доню
Яка ж ти сой, моя мила, фалечна
Як єм ишов поза гумен
Яка я си красна ходила
Яничку златовлас
ЖАРТІВЛИВІ
А в неділю рано
А моя миленька, ей, велика циганка
А я свою Терезу
Гей, кий мі параль
Як моя мила грушки продавала
Заграй же мі яко тако
Мала-м сой милого фуяроша
Оженив-єм ся
Ой пила, пила
Ой треба би
А ти, дівча, под з нами
Почлаптав, подрептав
Там під мостом
Телелем, телелем
Фраїрку-м си знашов
Як я била ищи мала
Я сой хлопец газдовский
ЕМІГРАНТСЬКІ; ВОЯЦЬКІ
Буд здрава, землице
Кед сой ишов З Америки
Як я сой заспівам
А в Мисцовій чорна роля
Вчера ввечер із вечера
Краківска шинкарка
Чого-м ся дочкав
Широкий мостечок
Иду горами
Кед мі пришла карта
Як хце поляк воювати
Як окопи ми копали
Співанки лемківських добровольців Радянської Армії
ОСОБЛИВОСТІ ЛЕМКІВСЬКОГО ДІАЛЕКТУ В ПОРІВНЯННІ З УКРАЇНСЬКОЮ ЛІТЕРАТУРНОЮ МОВОЮ
Лемківський діалект - це крайній південно-західний діалект української мови.
Лексичний склад загальноукраїнський з великою кількістю староруських слів - весь, древо, злато, смотріти, застегнути, видіти; з запозиченнями з польської - юж, же; словацької - лем; угорської - фрас, компері; німецької - фраїр, камрад.
Лемківський діалект відзначається тим, що наголос під впливом польської мови постійний на другому складі від кінця: бІда, Овес, молОдий, тОта, Єден, прИшов, хОдив, рОбив.
Звук "г" в деяких словах з польської як "ґ" російської: ґазда, ґрулі.
Частка "ся" окремо від дієслова, після нього і перед ним: дес ся подів, здає мі ся, мі ся подобат.
Іменники жіночого роду в орудному відмінку мають закінчення не -ою, а -ом: білом хусточком; єдном руком, за нашом хижом.
Тверді приголосні в кінці іменників чоловічого і жіночого роду: ден (день), кін (кінь), камін (камінь), кіст (кість).
Дієслова з коренем на "а": мам, або маю, маш, ма, маме, мате, мают, співам, співаш, співат, співаме, співате, співают, в минулому часі: співав-єм, співала-м, співала-с, співала, співали-сме, співали-сте, співали.
В майбутньому часі: не буду ся женив (не буду женитися), буду робила.
Закінчення інфінітива в піснях занесених зі Словаччини на "ц", замість "ти": ходиц (ходити), стац (стояти), жебрац (жебрати).
Наказовий спосіб: бер (бери), воз (візьми), ид (іди), под (ходи), смот (дивися), верний
Loading...

 
 

Цікаве