WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Лемківські співанки (Збірка лемківських пісень Михайла Соболевського) - Реферат

Лемківські співанки (Збірка лемківських пісень Михайла Соболевського) - Реферат

з боку австро-угорських властей. В 1914 році був ув'язнений в концтаборі Талергоф.
З 1919 по 1945 рік був священиком в селі Устя Руське, Горлицького повіту, а звідти в 1945 році переселився до Радянського Союзу.
За молодих літ Соболевський співав у церковних та світських самодіяльних хорах. Музичні знання він здобув самотужки. Пісні рідного краю записував протягом усього життя, починаючи з 20-х років, але, на жаль, не всі записи збереглися.
Тепер М. Соболевський на пенсії, живе в місті Львові.
В збірку "Лемківські співанки" упорядник вмістив 150 пісень. Більше половини з них він записав у селі Устя Руське, Горлицького повіту, теперішнього Жешувського воєводства у Польщі.
Після визволення від фашистських загарбників у 1945 році населення села Устя Руське майже повністю переселилось у село Ягольницю Чортківського району на Тернопільщині. Відтоді, за словами самих лемків-переселенців, розпочинається нова сторінка в їхньому житті. Лемки добре пам'ятають свої пісні, пов'язані з нелегким минулим, свої звичаї і обряди, до яких здавна проявляли великий інтерес фольклористи та етнографи.
Не випадково тут знаходимо окремі близькі варіанти пісень, уміщених Ф. Колессою в збірнику "Народні пісні з Галицької Лемківщини". Але є в цьому збірнику й чимало цілком нових, раніше неопублікованих співанок. Тематика збірника різноманітна: тут є пісні родинно-побутові, про кохання, обрядові (весільні, щедрівки), пісні-балади, жартівливі, емігрантські та вояцькі.
Не всі жанрово-тематичні групи рівноцінні за своїм обсягом і змістом. Так, наприклад, суто обрядових весільних пісень тут небагато - переважають жартівливі і танцювальні приспівки.
Упорядник записував пісні, не ставлячи перед собою спеціального завдання всебічно розкрити народну пісенність. Тому й співвідношення між окремими жанрово-тематичними групами тут, можливо, й не цілком відповідає тому співвідношенню, яке має місце в житті. Характеризуючи пісенний фольклор лемків, ми враховуємо також і надбання попередніх збирачів та дослідників.
Майже немає пісень на історичну тематику за винятком "Я сой хлопець справедливий" (про словацького народного героя Яношика) та емігрантської "Будь здрава, землице", які можна умовно віднести до історичних. Колядки та щедрівки представлені всього двома зразками.
Народні пісні недаремно називають дзеркалом душі народу. Навряд чи хто зміг би краще розкрити й змалювати життя та побут простих трудівників, їхню вдачу й світогляд, ніж це зробили вони самі в своїх піснях.
Найповніше представлена в цьому збірнику родинно-побутова тематика. Народна пісенність лемків обертається переважно навколо тем домашнього побуту, родинних стосунків, кохання, праці в її домашніх індивідуальних формах... Серед пісень на родинно-побутову тематику помітне місце посідають балади, а також колискові пісні. Значно менше, порівнюючи з центральними областями України, є тут пісень героїчного характеру.
Це пов'язано з історичними та географічними умовами життя лемків. Віддалений гірський край, на відміну від придніпровських степів, не був ареною нескінченних кровопролитних воєн та історичних потрясінь, тому й життя народу та його характер складалися по-іншому. Незважаючи на довго вікові кордони, які відділяли лемків від основної частини українського народу, на довготривалі асимілюючі угорські, словацькі, польські впливи, вони не втратили своєї національної свідомості, про що яскраво свідчить їх народне мистецтво, в тому числі й пісенний фольклор. Разом з тим у змісті лемківських пісень, в їх художній формі позначились специфічні умови життя творців пісень, особливості їх світосприймання.
Якщо говорити про лемківські пісні в цілому, то в них ми не знайдемо того розмаху, широти й драматизму, які характеризують народну пісенність Придніпров'я. Лемківські пісні емоціонально стриманіші, але в них приваблює особлива безпосередність вираження почуттів і цнотливість - риси, що йдуть від тісного єднання з природою.
Лірично-побутовим лемківським пісням властиві задумливі, споглядальні настрої, нерідко з відтінком гумору.
У лемківському фольклорі яскраво відбилися суто місцеві особливості народного життя. Привертає, наприклад, увагу, що в багатьох піснях оспівується побут і праця косарів, пастухів, часто зустрічаються лісові та гірські мотиви. Натомість, мотиви хліборобської праці займають менше місця, ніж у фольклорі Придніпров'я.
Лемки закохані в свій рідний край, у свої ліси, гори й гірські луки, краса яких неповторна. Любов'ю до рідної природи пройнята вся їхня пісенна творчість, але конкретне вираження вона дістала у відомій патріотичній пісні "Я до леса не піду":
Гори наші, гори наші,
Гори наші Карпати,
Никто не зна, никто не зна,
Кельо ви в нас вартате.
Лемки, як і весь український народ, люблять гумор. Пісні суто жартівливого характеру упорядник виділяє в окремий розділ, але прояви гумору помітні і в багатьох піснях інших розділів - любовних, побутових, весільних...
Серед жартівливих пісень окремої згадки заслуговують співанки, близькі своїм характером до коломийок. Їм властиве асоціативне поєднання різних тематичних мотивів, не зв'язаних єдиним сюжетним стрижнем.
Загалом характер лемківських жартівливих пісень емоціонально стриманіший, інтимніший, порівнюючи з піснями інших областей України. Але є окремі пісні, які іскряться молодечим завзяттям та енергією. До таких належить, наприклад, відома пісня "Як ішов я з Перечина додому" (в інших варіантах "Як ішов я з Дебречина додому"), "Там під мостом риба з хвостом"... Маршові ритми в цих піснях обумовлені, можливо, впливом військової служби і сусідніх народнопісенних культур.
Незважаючи на важкі умови життя, в піснях лемків переважають загалом світлі настрої. Вони сповнені тієї душевної рівноваги й здоров'я, які властиві людям фізичної праці, що живуть серед природи.
Пісні ж сумного настрою, драматичні за змістом і характером, трапляються набагато рідше, і, можливо, саме тому вони помітно виділяються серед інших.
Привертає, зокрема, увагу емігрантська пісня "Буд здрава, землице", яку склали, очевидно, самі ж заробітчани, виїжджаючи з рідних осель до Америки. Глибока туга за рідною землею, болючі хвилини прощання з рідними породили цей зворушливий, високохудожній твір, та й чимало інших, подібних йому. Адже трагедія емігрантів, що масами змушені були покидати батьківщину - це трагедія цілого краю.
Цікаві своїм змістом також численні вояцькі пісні: "Як хце поляк воювати", "Кед мі пришла карта" та інші. З цих пісень добре видно, яким лихом була для народу військова повинність. Вони показують також негативне ставлення простих людей до війни, де їм доводилось проливати кров за чужі інтереси.
Загалом пісні лемків мають багато спільного з піснями інших етнографічних областей України, - насамперед, суміжних - Закарпаття та Бойківщини. Хоч упорядник цієї збірки природно надавав перевагу пісням суто місцевого походження, проте деякі з них відомі далеко за межами Лемківщини. Такі, наприклад; сюжети, як "Ой звідси гора", "Чого, дівча, ходиш", "Ой пила, пила", "Там на горі зимний вітер віє", "Ой ішов я през ліс, през ліщину"... є і в пісенному фольклорі центральних областей республіки.
Деякі пісні, як от: "Червена ружа трояка", "Як-єм била мала, мала", "Фраїречко, що-с думала", "Кед мі пришла карта", "Ой ішов я штири милі лісом", "Пішов-єм до милой" та інші побутують у близьких музично-текстових варіантах або й цілком тотожному вигляді в західних областях
Loading...

 
 

Цікаве