WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Лемківські співанки (Збірка лемківських пісень Михайла Соболевського) - Реферат

Лемківські співанки (Збірка лемківських пісень Михайла Соболевського) - Реферат


Реферат на тему:
Лемківські співанки
(Збірка лемківських пісень Михайла Соболевського)
На мальовничих схилах Карпат, порослих ялицею, смерекою та буком, з обох боків Низького Бескиду, від річки Сан та її притоки річки Ослави на захід поза річку Попрад розкинулась невелика територія, що споконвіку була заселена українцями-лемками - Лемківщина.
Назва лемки і Лемківщина походить від слова "лем", яке на лемківському діалекті означає "тільки". Самі лемки називали себе "руснаками", а свою мову "руською". Багато місцевостей на Лемківщині має, крім основної назви, ще й додаток "руський" для відрізнення від місцевостей подібної назви, що заселені поляками чи словаками. Так у північній частині Лемківщини відомі села Ропиця Руська, Устя Руське, Королева Руська та інші.
Заселення Лемківщини почалося давним-давно. Є історичні дані про те, що за княжих часів ці землі входили до складу Червенських городів і разом з ними належали до Київської Русі, а після її розпаду - до Галицько-Волинського князівства. З половини XIV століття північна частина Лемківщини розділила долю решти Галичини, отже знаходилася під пануванням шляхетської Польщі. Відповідно південна частина - під пануванням угорських і чеських королів. Треба відмітити, що в XV-XVI століттях відбувалося суцільне заселення Лемківщини. Вже тоді з'явилися майже всі населені пункти, відомі на сьогоднішній день.
З 1772 р., тобто від першого розділу Польщі, до кінця першої світової війни вся Лемківщина перебувала в межах Австро-Угорської монархії. Між першою і другою світовими війнами північна частина опинилася в межах панської Польщі, а південна - в межах буржуазної Чехословаччини.
Вересень 1939 року не приніс Лемківщині визволення, бо демаркаційна лінія між Радянським Союзом і Німеччиною лягла по річці Сан. 3 вересня 1939 по січень 1945 року Лемківщина знаходилась під німецько-фашистською тимчасовою окупацією. Після розгрому гітлерівської Німеччини територія Лемківщини ввійшла в склад Польської та Чехословацької народних республік.
Протягом довголітнього перебування Лемківщини під іноземним пануванням її населення зазнавало всіляких утисків і лиха.
В минулому лемки займалися переважно хліборобством, особливо в низинних місцевостях, і випасом великої рогатої худоби, а також овець, кіз. Значне поширення мали тут домашні промисли: ткацтво, гончарство, ковальство, шевство, різьблення по дереву.
Джерелами заробітків було ще каменярство, - виготовлення з гірського пісковика жорнових каменів, брусків для заточування кіс, а також виробництво дьогтю, який лемки розвозили по містах і селах Галичини, а часом і далі.
Економічне становище лемків було тяжке. Це був відсталий, занедбаний край, населення якого жорстоко експлуатувалось. Тим і характерний був для лемків Їх віковічний потяг до наддніпрянської України, до культури великого російського народу, за що вони немало страждали протягом всієї історії.
Виходу з важкого економічного становища лемки шукали за панування Австрії та панської Польщі в еміграції до Америки, внаслідок чого велика частина лемків опинилася за океаном.
Однак лемки вміли не тільки страждати. Вони боролися проти соціального і національного гніту. Були на Лемківщині свої народні месники-повстанці; був активний опір політиці Австро-Угорщини і панській Польщі, за що австро-угорські власті арештовували непокірних, розстрілювали і саджали в концентраційний табір Талергоф, а польські санаційні власті "пацифікували"і вивозили в концентраційний табір Березу Картузьку; активно боролися лемки і проти німецько-фашистських окупантів у підпіллі, в партизанах та як добровольці Радянської Армії.
Після визволення значна частина лемків з північної Лемківщини переселилася до Радянського Союзу. Віками гноблені трудівники назавжди покінчили з безправним становищем, з соціальним і національним гнітом. Нове життя почалося також і для тих лемків, що залишилися на території братніх країн - Польщі та Чехословаччини.
М. Соболевський
ЛЕМКІВСЬКІ НАРОДНІ ПІСНІ
Характер і життя лемків знайшли відображення в багатогранному народному мистецтві, зокрема у відомих співанках.
Співанки Лемковини - це талановитий прояв художнього обдарування народу. Могутнє джерело мудрості і поезії. Лемки передавали в своїх піснях відгомін власних думок і почуттів, палкі прагнення до кращого життя, до вільної праці.
Скарбниця чарівних мелодій, різноманітних ритмів, - пісня лемків була вірною супутницею їм на протязі всього життя. Різноманітні співанки лунали під час обрядів і свят, співали їх пастухи і лісоруби. Співанки були розрадою народу і його зброєю на протязі багатьох поколінь.
Пісні Лемковини змістом і формою подібні до загальноукраїнського фольклору, але їм властивий своєрідний неповторний характер.
Підвалини до вивчення музичного фольклору українського населення Карпат заклав, як відомо, у своїх працях видатний український вчений Ф. Колесса. Він першим широко представив його у своїх капітальних працях "Народні пісні з Галицької Лемківщини" (1929), у збірках "Народні пісні з південного Підкарпаття" (1923), "Народні пісні з Підкарпатської Русі" (1938), в записах інструментальних мелодій та пісень з Гуцульщини.
Особливо багато уваги Колесса приділив вивченню фольклору Лемківщини. Він вказав у своїх працях на існування лемківського музичного діалекту, який нерозривно пов'язаний з іншими українськими музичними діалектами, відступаючи від них тільки у своїй надбудові - піснях пізнішого часу, що несуть на собі ознаки впливу західних та південних сусідів.
Чималий інтерес до лемківських народних мелодій виявили українські композитори: С. Людкевич, Є. Козак, М. Колесса, Я. Ярославенко, Б. Фільц та інші, які створили чимало обробок лемківських пісень для хорового і сольного співу, для фортепіано тощо. Композитор Р. Сімович написав на основі лемківського фольклору "Лемківську симфонію",
Збирання лемківських пісень провадиться і в наш час у населених лемками місцевостях Закарпаття, а також від лемків-переселенців. Цінні записи лемківського фольклору зроблено експедиціями Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії Академії наук УРСР у Перечинському районі на Закарпатті, у селі Лошнів, Теребовлянського району та в селі Гермаківка, Борщівського району на Тернопільщині. Багато попрацював над збиранням лемківських пісень збирач-аматор О. Гижа (з міста Бережани, Тернопільської області). Однак усі ці записи ще чекають на своє опублікування.
Лемківські пісні займають помітне місце і на концертній естраді. Окремі з них входять до репертуару таких відомих колективів, як Закарпатський народний хор, Прикарпатський ансамбль пісні і танцю "Верховина", вокальне тріо сестер Байко...
На Тернопільщині в згадуваному вже селі Лошнів успішно працює самодіяльний лемківський народний хор, учасниками якого є лемки-переселенці з Польщі. Цей самобутній колектив брав участь у багатьох обласних та республіканських оглядах художньоїсамодіяльності України. Джерело його художньої самобутності - оригінальний репертуар, опора на пісенно-виконавські традиції свого краю.
Збірку народних пісень "Лемківські співанки" впорядкував Михайло Андрійович Соболевський із власних записів. М. Соболевський походить з родини лемків-селян. Його батьківщина - село Костарівці, Саноцького повіту, Жешувського воєводства, Польща. Навчався в духовній семінарії та Львівському університеті.
За свої симпатії до Сходу, до російського народу та його культури він став жертвою утисків
Loading...

 
 

Цікаве