WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Купальські пісні - Реферат

Купальські пісні - Реферат


Реферат на тему:
Купальські пісні
Найбільшим розгаром у проведенні ритуалів та ігрищ літнього періоду було свято Купала. У давнину воно відбувалося із виконанням багатьох ритуалів та магічних дій, ворожінь, гульбищ, що супроводжувались купальськими піснями. Уривки деяких із тих, що дійшли до нас, є сакральними і виявляють тісний зв'язок із давніми віруваннями, за якими цей день вважався шлюбом води і сонця (Лади з Купалом):
Гей, око Лада,
Леле Ладове,
Гей, око Ладове,
Ніч пропадає.
Бо око Лада
З води виходить,
Ладове свято
Нам приносить.
Гей, Ладо!
А ти, Перуне,
Отче над Ладом!
Гей, Перуне,
Дай дочекати
Ладі Купала!
Серед міфічних персонажів у купальських піснях поширений образ Марени, що уособлює хмару, родючу вологу: "Коло Мареночки- Купало, Грає сонечко на Івана!", "Коло Мареноньки ходили дівоньки, Стороною дощик іде, стороною". Подекуди зустрічаються пісні-замовляння до Марени: "Ой, Марено, чорна гадино, З'їла місяць, з'їла сонце... їсть зірки й дрібненькі дітки..." Тому на деяких територіях існував обряд "топити Марену", що символізував перемогу над дощовою хмарою під час жнив, які наближалися. При цьому співали: "Утонула Маренонька, утонула, Наверх кісонька зринула...".
Значну групу купальських пісень складають твори заклинального характеру, якими молодь скликалась на свято. У них нерідко звучали заклинання та прокляття тих людей, які не прийшли величати Купала (ці твори, очевидно, виникали у період двовір'я і стосуються християн, які не підтримували поганських звичаїв):
Поставлю я вербу,
Сама сяду зверху,
На вербі я сиджу, гукаю,
Дівчат на Купайла скликаю.
Котра не вийде на Купайла,
Щоб вона сіла та й не встала,
Щоб вона сіла лемішкою,
Щоб її везли теліжкою,
Щоб вона сіла колом, колом,
Щоб її везли волом, волом...
Анафоричні повтори роблять цей твір наближеним до магічних заклять.
Серед купальських пісень є велика група творів, якими супроводжувалося збирання квітів та наряджання Купайлиці, обряд вінкоплетення:
Заплету віночок,
Заплету шовковий,
На щастя, на долю,
На чорнії брови,
Ой пущу віночок
На биструю воду,
На щастя, на долю,
На милого вроду.
Ой полинь, віночку,
Прудко за водою,
На щастя, на долю,
Милому зо мною.
Вінок у купальських піснях є давнім язичницьким архетипом як символ річного коловороту, сонячного світила, безконечності; а також - дівочості, долі. Він є обов'язковим атрибутом весняно-літніх ігор та ворожінь. Одним із поширених ритуалів був обряд ворожіння на вінках, за яким під "дерево щастя" садили прибрану дівчину із зав'язаними очима, "роль якої полягала в тому, щоб бути своєрідною жертвою Дереву життя (спалення антропоморфного зображення людини і є відгомоном людського жертвоприношення)". Біля неї клали сплетені заздалегідь вінки зі свіжих та зів'ялих квітів. Вона давала кожній дівчині вінок, що був символом її майбутньої долі. Цей обряд супроводжувався такими піснями-замовляннями:
Ой шаріла вишенька, шаріла,
А під нею дівчина сиділа...
... Купайлочко-Фортуно, ти є там,
Подай сюди вінець щастя нам...
Або:
Вийди, вийди, Фортуно,
До нашого Лада - гай!
Подаруй віночки нам,
Ой Купало-Купалочка,
Віночки подай!
Іншим видом ворожіння на вінках був обряд пускання їх за водою, і за тим, як вони плили (швидко, обертаючись, тонучи, зв'язавшись з іншим вінком тощо), загадували майбутню долю.
Обряд вінка також фігурує у ряді купальських ігрищ еротичного характеру:
По садочку ходжу, виноград саджу,
Посадивши та й поливаю,
Ой поливши та й нащипаю (щипають дівчата хлопців).
Нащипавши, віночка зів'ю,
Віночка звивши, на воду пущу:
Хто вінка пійме, той мене візьме...
Потім дівчата розбігаються врізнобіч, а хлопці намагаються їх зловити.
Удень купальські ігри відбувались навколо рядженого деревця (Купайлиці), а ввечері - навколо ритуального вогнища, що має "горіти високо", символізуючи з'єднання землі з небом. Залишки давніх ритуалів є свідченням того, що це полум'я вважалося жертовним, його наділяли магічною силою: "У давнину побутував звичай кидати у вогонь півня або кінський череп - солярних тварин". Купальське вогнище та обряд, що відбувався навколо нього, називали собіткою, відповідно пісні, якими він супроводжувався - собітковими. Ці твори зафіксували елементи замовлянь, опису цього дійства:
Долішняни, горішняни,
Сходьтеся до нас на собітку,
Спечемо вам сліпу кішку....
Освячення вогнем:
А де той святий Ян,
Що нам три огні клав?
А ти, Яне, святий Яне,
Освяти нам наше зело,
Наше зело і корене,
Што на огень положене...
На думку багатьох дослідників, обряд перестрибування через полум'я є видозміною архаїчної жертви "переведення через вогонь":
Ой на Купала вогонь горить,
Ой там Ганнусю перевозять.
Ой помаленьку її везіте,
Їй віночка не загубіте,
Її віночок рутв'яненький,
Її Іванко молоденький...
Згодом обряд перестибування через вогонь став символічним очищенням перед жнивами. Подекуди купальське багаття розкладали над водою, і хлопці з дівчатами, що перестрибували через собітку, падали у воду. Потім молодь ішла у гущавину "шукати цвіт папороті".
На деяких територіях Купала не спалювали у вогні, а топили. Це було пов'язано ще з одним відомим ритуалом, який проводився вранці після святкової ночі, - купання молоді у воді - і вважався обрядом очищення після оргій. Тому тут вода, як у всій календарній обрядовості, є обов'язковим архетипом. У цьому виявляється зв'язок купальських пісень не лише із жанрами весняного та літнього циклів, а й з колядками та щедрівками, у яких нерідко зустрічаються мотиви знесення дівочого вінка у річку, перехоплення молодцями дівчини-перевізнички, переведення через потік
Loading...

 
 

Цікаве