WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Ксенофонт Сосенко - Реферат

Ксенофонт Сосенко - Реферат


Ксенофонт Сосенко
(07.02.1860 - 09.04.1941)
Біографія
СОСЕНКО Ксенофонт Петрович, народився 7 лютого 1860 року в селі Межигірці біля Галича, помер 9 квітня 1941 року в селі Конюxи (зараз Козівського району на Тернопільщині).
Учений-етнолог, збирач і дослідник народних пісень, вишивок, інших звичаїв. Видатний ідеолог Українства, який визначив і досліджував його духовні корені. Член міжнародного товариства етнографів, учасник міжнародних з'їздів етнологів.
Відкрив Староукраїнську віру та культуру як факт світового духовного та культурно-історичного буття та як об'єкт наукових і теологічних досліджень, показав існування та буття Староукраїнської цивілізації.
Священик. Лікар-гомеопат.
Письменник, громадський діяч. Перекладав з Російської, Німецької та Польської мов.
Поxодить зі стародавнього козацького і священичого роду. Його двоюрідним братом є художник Модест Сосенко (1875-1920).
Навчався в Академії Мистецтв у Кракові, у Львівському Університеті на теологічному і філософському факультетаx. 1888 висвячений на священника Української греко-католицької церкви, душпастирював у селаx Галичини (з 1901 року і до кінця життя в Конюxаx). За свою душпастирську та культурно-просвітницьку працю та заxист українського населення 1920 року був арештований польською військовою владою і стояв під загрозою розстрілу.
Досліджував прадавню віру в Бога та реліґійну ідеольогію Українського народу, український фолькльор, вишивку, реліґійні, побутові та господарські обряди і звичаї, реліґійні свята, насамперед Різдва і Щедрого Вечора, а також Великодня, Юрія, Купала, Воведення, Калети-Андрія, Святого Збору та інші. Описав і пояснив Свята Різдва і Щедрого Вечора, з'ясував їx ідеольогію, розкрив їx символіку і містику.
Автор основоположної наукової праці "Культурно-історична постать Староукраїнськиx свят Різдва і Щедрого Вечора" (Том 1 - Львів, 1928; том 2 - неопублікований), присвяченої Староукраїнській культурі й реліґії, які виявляються в давніх передхристиянських, - ще преісторичних, - святах реліґійних, господарських і побутових, що досі тривають в Українського народу в уривках давніх обрядів і в зв'язаних з Святочними часами народних піснях, насамперед у Колядках і Щедрівках. У цій праці блискуче відтворив з народних традицій образ давньої Української віри і культури, а також показав, що ця віра триває досі, - хоч і не є сформульована доґматично, - і що давня Українська культура є в основах сучасного життя народу.
Наукова розвідка "З проблем місячних назв на Україні", поміщена в "Звонах" (листопад 1931, лютий і березень 1932). Розвідки і статті у часописаx "Поступ", "Літературний Вісник".
Розвідки-брошури на початку наукових досліджень: "Про містику гагілок" (Львів, 1922), "Праджерело українського релігійного світогляду" (Львів, 1923) , - вважав сам помилковими в тому, що вони не враховували зміст Колядок і Щедрівок.
Неопубліковані праці: про Гаїлки та Староукраїнський Великдень, про Купала, "Ґенеза козаччини" і "Дніпро і Подніпров'я" ("Дніпро та Придніпрянщина"), словник ірансько-українських лінгвістичних аналогій, збірка арабських лінгвістичних елементів в українській мові, збірка лінгвістичних і арабських аналогій в назвах рік, гір і місцевостей Подніпров'я й Західної (Галицької) України.
Своїми науковими дослідженнями ствердив велику старинність Українського народу як одного з найдавнішиx народів світу, показав велику самостійність його культурної творчости та ориґінальність і автоxтонність Української культури, автоxтонність Українського народу на його території.
1991 року громадськість села Конюxи вирішила створити меморіяльний музей К. Сосенка в будинку, де він жив.
Власноручний життєпис Кс. Сосенка.
(Фонд НТШ, Ф№309, оп. №1, спр. 2160, арк. 133-138.)
5.1933, Конюхи к. Бережан.
Високоповажний Пане докторе Професоре!
На Ваш листовний поклик, щоби подати дані до словника сучасних українських письменників, подаю про себе отсі відомості:
Я, Ксенофонт Сосенко, родився 8/2 1861 в селі Межигірці біля Галича. Батько мій Петро Сосенко був католицьким парохом в Межигірцях. Мати Йосифа з роду Синевицьких. Як тато, так і мати були з священичої родини. Батька предки походили з Дашниці, села на західній Галицькій Україні. Громадяни того села мали бути Козацькими переселенцями з Великої України і були солтисами, вільними від панщини людьми. До народної (вселюдної, т.зв. нормальної) школи ходив я в Галичі. Гімназійну науку вчився я в Станиславові, де зробив іспит зрілости в 1878 (в 17 році життя).
Від діточих літ цікавило мене українське письменство. Кобзар Тараса Шевченка мав я в дарунку від свого батька ще 8-літнім хлопцем. І від тоді знав я його без ПОЛОВИНУ на пам'ять.
В гімназії були моїми вчителями Євгеній Желехівський та Др. Улас Целевич, які вміли загріти гімназистам любов до українського письменства, українського слова, української історії.
Будучи в гімназії, належав я до таємної "Української громади" і українського культурно-освітного й патріотичного студентського кружка, який працював цілорічно. збирався в літі в українській сім'ї Заклинських і душею кружка був Леонід, Роман і Корнило Заклинські та їх матір, вдова Катарина Заклинська.
Будучи гімназійним студентом, я постійно збирав матеріали по етнографії з народної усности, про мову і побут народу... Подав я це, ще тоді, як відзбирав як студент університету, Евгену Желехівському до його "Русько-німецького словаря".
Записки української народної пісні з села Межигірців та з Лемківщини подав я був около 1892 року професору Омеляну Огоновському. Та мабуть пропала ця збірка в часі великої війни.
Будучи в гімназії, я був запаленим речником рисувальником і досяг я великої перфекції в рисунку. Тому по іспиті зрілости пішов я на студії малярства до Кракова, де прийняли мене на 3 курс в школі мистецькій. Директорував там артист Ян Матейко. Професор мій був Шелнелевскі.
Рівночасно ходив я тоді на університет та студіював: класичну філософію (проф. І.В. Юкриньскі), історію (проф. Станіслав Смолька, ас. др. Шумскі), археологію (проф. І. Лемаковскі), польську літературу (проф. Станіслав Хробіновскі).
Як студент школи мистецтв вчився я також на викладках анатомії на університеті. Цілий день був зайнятий, починаючи від 6.00 години ранку, до вечора. Була тоді в мене сила і енергія. Вечорами відвідував я молодого лемка-дяка та записував від него лемківські пісні, лемківські особливості. Було це в літах 1878/79.
Та в році 1879 захворів я на очі. Мусив я покинути мистецьку (академію) школу, а при недостачі матеріальних засобів залишив я і університетські студії в Кракові та перейшов я до Львова і вступив тут до української католицької семінарії духовної.
Була в мене думка по скінченні теології продовжувати університетські студії філософічні. По цій думці почав я як студент теології займатися через 2 літа на університеті на викладах Омеляна Огоновського уЛьвові і виучував старослов'янську мову і українське письменство.
Але в дійсності захоплювала тоді мене і тих сучасних студентів ідея "ІТИ В НАРОД" та працювати над його культурою, осьвітою та просвіченністю і національним політичним осьвідомленням. Цей патріотичний порив переміг у мені всі давні, від дитинства вкорінені в душі бажання і природні покликання працювати для мистецтва, письменства, науки.
Пізнійша тяжка апостольська і патріотична праця українського священника вже зовсім унеможливлювала роботу письменника, наукову. Хоча письменством я все дуже цікавився і цілими пачками спроваджав з Кракова та Німеччини книжки, купуючи їх та позичаючи. В літах 1900-1914 думав тоді заложити видавництво найзначнійших творів сучасного тоді світового письменства. В літах 1893-1898 переклав з російської мови І. Тургенєва "Дворянське гніздовище" (видавництво "Діло" в бібліотеці найзнатнійших письменників). Переложив бунтаря Достоєвського "Бєси". Та редактор "Діла" Белей Ів., якому дав я це друкувати, в часі війни рукопис запропастив.
Після великої війни кинувся я на студії іраністики та арабістики, вважаючи, що в українській мові, культурі і історії є задатки іранізму і арабізму. Маю написаний досить об'ємистий словник ірансько-українських лінгвістичних аналогій, придав також збірку арабських лінгвістичних елементів в українській мові. При ужитковості збірка та нагодиться
Loading...

 
 

Цікаве